ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/637/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто"
про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 272 082 грн 81 коп.
за участю:
від позивача: Купельський Олександр Миколайович
від відповідача: ОСОБА_1
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1911277-1/ФЛ-Ю-А від 27.11.2019 в сумі 272082 грн 81 коп., з яких 40454 грн 44 коп. - прострочена заборгованість зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 23073 грн 72 коп. - проценти річних, 9353 грн 33 коп. - інфляційні втрати, 23073 грн 72 коп. - пеня, 16011 грн 60 коп. - штраф, 160116 грн 00 коп. - неустойка за неповернення об'єкта лізингу. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань не сплачує в повному обсязі лізингові платежі.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
13.07.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 02.08.2023, яке відклав на 13.09.2023.
31.07.2023 відповідач подав відзив на позов вх.№11101/23.
07.09.2023 позивач подав відповідь на відзив вх.№12908/23.
12.09.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив вх.№13218/23.
12.09.2023 відповідач подав розрахунок заборгованості та штрафних санкцій вх.№ 13220/23; клопотання про зменшення штрафних санкцій вх.№13221/23 та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката вх.№13222/23.
13.09.2023 суд постановив підготовче засідання закрити; розгляд справи по суті призначити на 09.10.2023, в якому суд оголосив перерву до 18.10.2023.
17.10.2023 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених судових витрат на правову допомогу та їх розподіл вх.№15055/23.
В судовому засіданні 18.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №191127-1/ФА-Ю-А від 27.11.2019 в частині своєчасної оплати лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу за 25 - 31 лізингові періоди в сумі 40454 грн 44 коп. Позивач керуючись ст.625 ЦК України, за порушення грошового зобов"язання нарахував інфляційні втрати; п. 2.7 Загальних умов Договору - проценти річних; п.7.1.1 - пеню; п.7.1.3 штраф та п.7.1.2 - неустойку за неповернення об'єкта лізингу. Позивач обґрунтував позов ст.525, 526, 543,554, 625, 629 ЦК України, ЗУ "Про фінансовий лізинг".
У відповіді на відзив, позивач зазначив, що сплачені відповідачем кошти в односторонньому порядку розподілено ним в порядку черговості, визначеної п. 2.11 Договору в рахунок погашення заборгованості зі сплати відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу згідно графіка за 25 -й лінзиговий період та частину за 26-й лізинговий період, а також в погашення заборгованості згідно з договором фінансового лізингу №210604-1/ФЛ-Ю-А від 27.11.2019. Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зазначив, що ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" не подало доказів в підтвердження того, що ці обставини мали місце та безпосередньо вплинули на виконання взятих відповідачем на себе зобов'язань.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Вказав, що ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" за спірні лізингові періоди сплатило позивачу кошти в сумі 116003 грн 85 коп., що перевищує суму заборгованості, яку заявляє позивач; довідки подані позивачем в підтвердження зарахування вказаних оплат на погашення заборгованості, яка виникла за іншим договором не відповідають дійсності; доказів проведення бухгалтерських проводок позивач не подав. Зазначив, що безпідставним також є стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу, оскільки вимога про повернення предмету лізингу була отримана відповідачем 03.08.2023 і відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України, виконана у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги. Щодо стягнення пені зазначив, що позивач нарахував пеню за більший період ніж передбачено умовами п. 7.1.1 Загальних умов договору. Також, зазначив, що нараховані проценти річних відповідно до п.7.1.1. договору за своєю правовою природою є пенею та не можуть бути стягнені з відповідача, оскільки застосування однакової відповідальності за одне і теж порушення суперечить ст.61 Конституції України. Вказав на п.8.1. Договору, відповідно до якого сторони погодили, те що звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов'язків у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, відтак нараховані штрафні санкції не належать до задоволення.
Разом з тим, посилаючись на важке фінансове становище та вид діяльності, подав клопотання про зменшення штрафних санкцій та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Обставини справи, оцінка доказів.
27.11.2019 ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 191127-1/ФЛ-Ю-А (Договір), відповідно до умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами та на підставі цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).
Згідно з даними Специфікації, яка є додатком до Договору, предметом лізингу є автомобіль Тoyota RAV-4, CVT AWD, комп. ACTIVE, 2.0 л. бензин, 173 к.с, 2019 року випуску.
Загальна вартість предмета лізингу з ПДВ становить 800580 грн.
За змістом п. 2.2 Загальних умов Договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснити у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіка та Загальних умов, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
В Додатку до Договору "Графік сплати лізингових платежів" визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.
Відповідно до пп. 2.1.7 Загальних умов Договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно з п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.
За змістом пп. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акта. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 2021 р. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017 р. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п. 2.4 Загальних умов договору).
В п. 2.7 Загальних умов Договору визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, протягом усього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовилися, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку з цим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Згідно з п. 2.11. Загальних умов Договору, лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості перед Лізингодавцем у такому порядку:
- компенсація (відшкодування) лізингодавцю або іншим особам сум штрафів, накладених протягом усього строку лізингу уповноваженими державними органами за порушення Правил дорожнього руху та/або інших норм чинного законодавства, пов'язаних з експлуатацією/використанням/паркуванням/зберіганням та іншим предмету лізингу (в т.ч. кожної з його одиниць) в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також в режимі фото-відео фіксації;
- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним Договором, а також процентів річних та інфляційних витрат, нарахованих на прострочену заборгованість;
- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;
- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;
- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;
- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу;
- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу;
Сторони домовились, що погашення заборгованості кожної черги відповідно до вищенаведеного порядку в межах кожної черги відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості, що утворилася раніше. В разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових лізингових платежів, так і комісій, штрафних санкцій і простроченої заборгованості) з порушенням вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно (та не залежно від призначення платежу, вказаного платником у платіжному документі) перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір. Сторони також погодили, що лізингодавець може самостійно в односторонньому порядку (в тому числі, після одержання коштів), не залежно від призначення платежу (вказаного платником у платіжному документі): змінити порядок черговості погашення заборгованості як в межах вищенаведеного порядку, так і в межах кожної із встановлених черг; та/або зарахувати кошти в погашення заборгованості за іншим договором, укладеним з лізингоодержувачем (про що лізингодавець повідомляє лізингоодержувача у зручний для лізингодавця спосіб).
Відповідно до пп. 7.1.1 Загальних умов Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через 12 місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
За змістом пп. 7.1.2 Загальних умов Договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України (при цьому, сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату за користування предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум загальних лізингових платежів, зазначених у стовбці "загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ" графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування предметом лізингу); або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору.
За порушення умов пунктів 2.15, 2,16, 3.6, 4.1.2, 4.1.7, 4.8, 5.2, 10.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що цей штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості предмета лізингу (пп. 7.1.3 Загальних умов договору).
Відповідно до пп. 2.1.5 Загальних умов договору, що остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.
Вартість предмета лізингу на момент передачі, згідно з п. 4 акта прийому-передачі предмета лізингу в користування від 29.11.2019, становить 800580 грн 00 коп.
За змістом пп. 6.6.1 Загальних умов договору, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем предмета лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.
На виконання договірних зобов'язань лізингодавець передав у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу, а саме: автомобіль Тoyota RAV-4, CVT AWD, комп. ACTIVE, 2.0 л. бензин, 173 к.с, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , а лізингоодержувач прийняв вищезазначений предмет лізингу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі предмета лізингу в користування від 29.11.2019.
Отже, виходячи з вимог пп. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 19-го числа кожного місяця, починаючи з 19.12.2019 в розмірі визначеному у Графіку сплати лізингових платежів.
В порушення умов договору, відповідач свої обов'язки щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу за 25 - 31 лізингові періоди в сумі 40454 грн 44 коп.
12.07.2022 ТОВ "Бест Лізинг" направило ТОВ "Розумне енергетичне місто" вимогу №2111 про сплату 32023 грн 20 коп. штрафу за неподання звітності за 1-4 квартали 2021 року.
13.07.2022 позивач направив відповідачу повідомлення №2138 про розірвання (відмову) від договору фінансового лізингу № 191127-1/ФЛ-Ю-А від 27.11.2019 з вимогою про повернення до 19.07.2022 предмета лізингу. Вказане повідомлення надіслано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 0303800910873 від 13.07.2022, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, який позивач приєднав до матеріалів справи. Відстежити по трекінгу Укрпошти поштове відправлення № 0303800910873 та встановити дату його отримання станом на час розгляду справи неможливо, оскільки від дня відправлення пройшло більше шести місяців.
Разом з тим, Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 03.11.2022 у справі № 909/610/22, яке набрало законної сили встановив, що рекомендоване поштове відправлення № 0303800910873 від 13.07.2022 отримане відповідачем 03.08.2022.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищенаведену норму закону, суд приймає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2022 у справі № 909/610/22, як доказ, що повідомлення № 2138 від 13.07.2022 про розірвання договору фінансового лізингу № 191127-1/ФЛ-Ю-А від 27.11.2019, направлене тим же поштовим відправленням № 0303800910873, за встановлених судом обставин, отримано відповідачем також 03.08.2022.
У зв"язку з достроковим розірванням договору, відповідач 08.08.2022 повернув предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Як вбачається з позовної заяви позивач вважає, що попри повернення предмета лізингу, відповідач порушив умови договору щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, подання відомостей про стан та місцезнаходження майна та повернення предмета лізингу у визначений строк. У зв"язку з чим, нарахував відповідачу штраф, пеню, проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та неустойку за неповернення предмета лізингу у визначений строк і звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Щодо заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом даних, зазначених в п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансовий лізинг", цей закон набрав чинності 13.06. 2021.
В п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону визначено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що договір лізингу сторони уклали 27.11.2019, до цих правовідносин суд застосовує Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Як визначено ч. 1 ст. 2 цього Закону, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено в ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів дійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Суд встановив, що на виконання умов договору позивач передав у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу 29.11.2019 і відповідно до вимог пп. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 19-го числа кожного місяця, починаючи з 19.12.2019 в розмірі визначеному у Графіку сплати лізингових платежів, зокрема, лізинговий платіж № 25 мав бути сплачений 17.12.2019 (19.12.2019 - вихідний), лізинговий платіж № 26 - 19.01.2022, лізинговий платіж № 27 - 18.02.2022 (19.02.2022 -вихідний), лізинговий платіж № 28 - 18.03.2022 (19.03.2022 - вихідний), лізинговий платіж № 29 - 19.04.2022, лізинговий платіж №30 - 19.05.2022; лізинговий платіж №31 -17.06.2022 (19.06.2022 - вихідний).
Факт прострочення сплати лізингових платежів за 25- 31 лізингові періоди підтверджується матеріалами справи. Відтак, вимога позивача в частині стягнення 40454 грн 44 коп. винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу належить до задоволення.
Твердження відповідача, про сплату заборгованості за спірні періоди, суд оцінює критично, оскільки в п. 2.11 Загальних умов Договору сторони погодили, що лізингодавець може самостійно в односторонньому порядку (в тому числі, після одержання коштів), не залежно від призначення платежу (вказаного платником у платіжному документі): змінити порядок черговості погашення заборгованості як в межах вищенаведеного порядку, так і в межах кожної із встановлених черг; та/або зарахувати кошти в погашення заборгованості за іншим договором, укладеним з лізингоодержувачем.
Відтак, позивач керуючись вказаними положеннями договору самостійно в односторонньому порядку після одержання коштів змінив порядок черговості та зарахував сплачені кошти в погашення заборгованості зі сплати відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу за договором № 191127-1/ФЛ-Ю-А від 27.11.2019 та в погашення заборгованості за договором №210604-1/ФЛ-Ю-А від 27.11.2019. Вказане зазначене в довідці - повідомленні №3078 від 06.09.2023 та №3036 від 04.09.2023, копії яких долучені до матеріалів справи.
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат, процентів річних, штрафу.
У зв'язку з невиконанням умов договору позивач керуючись положеннями ст. 625 ЦК України та п. 2.7, п.7.1.1, п.7.1.2, п.7.1.3 Загальних умов Договору нарахував інфляційні втрати, проценти річних, пеню, штраф та неустойку за неповернення об'єкта лізингу.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач порушив вимоги п.5.2 Договору, а саме, в строк встановлений Договором за два квартали письмово не проінформував лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу. Відтак позивач правомірно та арифметично правильно нарахував відповідачу на підставі підпункту 7.1.3 Договору 16011 грн 60 коп. штрафу. (8005 грн 80 коп. х 2).
Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за період січень 2022 року - червень 2023 року в сумі 9353 грн 33 коп., та задовольняє їх за розрахунком позивача, який є арифметично правильним.
Суд самостійно з урахуванням положень п. 7.1.1 Договору та суми заборгованості визначеної позивачем розрахував пеню, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом менша за суму пені заявлену позивачем до стягнення та становить 17444 грн 17 коп., оскільки позивач не врахував обмеження погодженні сторонами у п.7.1.1. Договору (розрахунок приєднаний до матеріалів справи).
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України процентів річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 2.7 договору) суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 2.7 Договору сторони встановили проценти річних, які нараховуються в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Тобто за своєю правовою природою такі проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно з ст. 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
Водночас, в пп. 7.1.1 Договору сторони вже передбачили такий вид відповідальності як пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, суд встановив, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання лізингоодержувачем, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Разом з тим, враховуючи, те що позивач просив суд стягнути з відповідача проценти на підставі ст. 625 ЦК України, в якій встановлений їх загальний розмір - три проценти річних від простроченої суми, суд самостійно в межах визначеного позивачем періоду здійснив розрахунок 3% річних, сума яких згідно розрахунку суду становить 1551 грн 71 коп. та належить до задоволення (розрахунок приєднаний до матеріалів справи).
Щодо вимоги про стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу суд зазначає таке.
За порушення строку повернення предмету лізингу позивач, на підставі пп. 7.1.2 Загальних умов договору, нарахував відповідачу неустойку у розмірі 1 відсотка остаточної загальної вартості предмета лізингу за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Відповідно до частин 2, 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Суд встановив, що поштове відправлення № 0303800910873 від 13.07.2022, яким направлено відповідачу повідомлення про розірвання (відмову) від договору фінансового лізингу та вимогу про повернення до 19.07.2022 предмет лізингу, відповідач отримав 03.08.2022. Відтак договір № 191127-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 27.11.2019 розірваний 03.08.2022, відповідно у цей день у відповідача виник обов'язок повернути предмет лізингу лізингодавцю (позивачу).
Враховуючи те, що у повідомленні лізингодавця, яке лізенгоодержувач отримав 03.08.2022., вказаний строк повернення предмету лізингу - 19.07.2022, то останній не знав і не міг знати про те, що предмет лізингу він має повернути у зазначений строк.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідач предмет лізингу повернув - 08.08.2023, тобто в семиденний строк з дня отримання вимоги про повернення предмета лізингу. За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача неустойки за невчасне повернення предмета лізингу відповідно до пп. 7.1.2 Договору відсутні.
Посилання відповідача на те, що невиконання зобов'язання сталось у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, а відповідно до п. 8.1 Договору, сторони домовились, що звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов'язків у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин суд оцінює критично та зазначає таке.
У п. 8.2 Загальних умов договору передбачено, що сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.
Відповідач не надав суду доказів того, що він повідомив лізингодавця про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов'язань.
Лист №2022/03-10 від 31.03.2022 на який відповідач посилається у відзиві на позов не є таким повідомленням, оскільки він містить тільки пропозицію про зменшення розміру щомісячних лізингових платежів. В цьому листі відповідач посилається не на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які є підставою для звільнення його від відповідальності, а на істотну зміну обставин, що може бути підставою для зміни договору. Відтак вказаний лист не може бути належним доказом підтвердження дії форс-мажорних обставин щодо неможливості виконання ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" зобов'язань за спірним договором.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором.
За таких обставин, суд встановив, що відповідач не довів наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією рф проти України, введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов'язань за договором лізингу щодо оплати лізингових платежів, та дійшов висновку про відхилення посилань на форс-мажорні обставини.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Як вбачається з вище викладеного, суд встановив, що обґрунтованими та такими, що належать до стягнення за неналежне виконання умов спірного договору штрафними санкціями є пеня за прострочення виконання зобов'язання (несплата винагороди (комісії)) в сумі 17444 грн 17 коп. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження предмета лізингу в сумі 16011 грн 60 коп.
Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які належать до стягнення зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховував, що позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не подав. Натомість, відповідач, сплативши лізингові платежі за 1-25 періоди та у зв'язку з достроковим розірванням договору, добросовісно та в належному стані повернув предмет лізингу лізингодавцю, сам поніс збитки.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 50 відсотків, а саме пені до 8722 грн 09 коп., штрафу до 8005 грн 80 коп. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми пені та штрафу компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати заборгованості.
Висновок суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 40454 грн 44 коп. заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 1551 грн 71 коп. - 3 % річних, 9353 грн 33 коп. - інфляційних втрат, 8722 грн 09 коп. - пені та 8005 грн 80 коп. - штрафу.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4081 грн 24 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №11865 від 05 липня 2023 року.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1272 грн 23 коп. суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 2809 грн 00 коп. - на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання правничої допомоги №23/05-23 від 23.05.2023, укладений Адвокатським об"єднанням "ЛЕКС -ЮЕЙ" та ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ", Ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ" адвокатом Купельським О.М., який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС №9644/10 від 18.12.2020, акт № 22/06-23 від 22.06.2023 на загальну суму 20 000 грн та платіжну інструкцію № 11866 від 05.07.2023 про оплату правничої допомоги.
Відповідно до п.1.1.договору, Адвокатське об"єднання за цим договором зобов"язується надати клієнту правничу допомогу по захисту прав та інтересів клієнта щодо аналізу правової основи господарських операцій, підготовки позову про стягнення заборгованості з боржника ТОВ "Розумне Енергетичне Місто", участь в судових засіданнях.
Вартість послуг Адвокатського об"єднання (гонорар) за згодою сторін складає 20000 грн 00 коп. за підготовку та супроводження позову відносно кожного окремого випадку, щодо стягнення заборгованості з боржника ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" (п.3.1. договору).
Вартість послуг зазначену в п.3.1. цього договору клієнт сплачує протягом п"яти днів з моменту отримання рахунку. Рахунок на оплату надсилається на електронну пошту клієнта, а оригінал передається одночасно з актом надання послуг (п.3.2. договору).
У відзиві на позов відповідач вказав, що на момент подачі відзиву поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. та планує під час розгляду справи ще понести витрати в сумі 10000 грн. На підтвердження яких надав: договір про надання правничої допомоги №2033/22 від 02.09.2022 укладений Адвокатським об"єднанням "Західноукраїнська правнича компанія" та ТОВ "Розумне Енергетичне Місто", ордер на надання правничої (правової) допомоги "Розумне Енергетичне Місто" адвокатом Шургот О.В., яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №567 від 15.09.2006, акт приймання -передачі наданих послуг від 12.09.2023 на суму 13200 грн та акт приймання - передачі наданих послуг від 12.10.2023, платіжну інструкцію № 4563 від 12.10.2023 та №4581 від 17.10.2023 про оплату правничої допомоги.
Відповідно до п.2.1.2. договору, виконавець має право представляти та захищати права та інтереси замовника в судових органах України, у зв"язку з цим виконавець має право вести справи замовника у судових органах України з усіма правами, що надані законом виконавцю як позивачу, відповідачу, третій особі.
За надання послуг (виконання робіт) визначених у цьому договорі замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі, що визначається актом наданих послуг (виконаних робіт) (п.4.2. договору).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України). Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено стороною як підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідач подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які заявив позивач. Подана заява мотивована тим, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим, не відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки в аналогічних справах позивач заявляв до відшкодування витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн - 3000 грн. У зв"язку з чим, вважає що співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою є витрати в сумі 2500 грн.
Зазначене заперечення відповідача щодо неспівмірності судових витрат на професійну допомогу суд вважає помилковим, оскільки дії адвоката відповідають умовам договору про надання правової допомоги, витрати є співмірними із складністю справи та ціною позову; виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, а суд самостійно не може втручатися в договірні відносини сторін за відсутності доказів, які б підтвердили неспівмірність таких витрат.
З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відмову у зменшенні витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги та покладення таких витрат позивача, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 6234 грн 52 коп. на відповідача, 13765 грн 48 коп. - на позивача.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу заявлених відповідачем, суд враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також положення ст.129 ГПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, дійшов висновку про покладення витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги відповідача, на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 4862 грн 92 коп. на позивача, 10737 грн 08 коп. - на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню. Відтак судові витрати належить покласти на сторони без урахування суми зменшеної пені та штрафу.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 272 082 грн 81 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто", вул. Макухи, буд. 41 А/4, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 42394641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054 (код 33880354) - 40454 (сорок тисяч чотириста п"ятдесят чотири) грн 44 коп. заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 1551 (одна тисяча п"ятсот п"ятдесят одна) грн 71 коп. - 3 % річних, 9353 (дев"ять тисяч триста п"ятдесят три) грн 33 коп. - інфляційних втрат, 8722 (вісім тисяч сімсот двадцять дві) грн 09 коп. - пені, 8005 (вісім тисяч п"ять) грн 80 коп. - штрафу, а також 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн 23 коп. - судового збору та 6234 (шість тисяч двісті тридцять чотири) грн 52 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
В частині позовних вимог про стягнення 14351 (чотирнадцять тисяч триста п"ятдесят одна) грн 64 коп. пені, 160116 (сто шістдесят тисяч сто шістнадцять) грн 00 коп. - неустойки за неповернення об"єкта лізингу, 8005 (вісім тисяч п"ять) грн 80 коп. штрафу та 21522 (двадцять одна тисяча п"ятсот двадцять дві) грн 01 коп. процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відмовити.
Судовий збір в сумі 2809 (дві тисячі вісімсот дев"ять) грн 00 коп. та 13765 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят п"ять) грн 48 коп. покласти на позивача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054 (код 33880354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто", вул. Макухи, буд. 41 А/4, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 42394641 ) 4862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 92 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10737 (десять тисяч сімсот тридцять сім) грн 08 коп. покласти на відповідача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.10.2023
Суддя Т.В.Максимів