КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 363/2085/23
провадження № 22-ц/824/10906/2023
17 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Усковій Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування рішення та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Груби Дмитра Ігоровича на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року в складі судді Чіркова Г. Є.,
встановив:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування рішення та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 направив до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, до якого подав повний пакет документів, необхідний для отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
08 травня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області видало наказ 10-7390/15-20-сг, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, з таких підстав: невідповідність ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Вважаючи вказаний наказ протиправним, він звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва, яким відкрито провадження у справі №640/11417/20. Рішення по справі не прийнято.
27 травня 2021 року ОСОБА_1 було здійснено дослідження Публічної кадастрової карти України та було виявлено сформовану та внесену в Державний земельний кадастр земельну ділянку площею 0,1000 га, яка накладається на бажану земельну ділянку ОСОБА_1 .
В подальшому стало відомо, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» №10-1848/15-21-сг від 27 квітня 2021 року, згідно якого на бажану до відведення земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009 розроблено документацію із землеустрою на іншу особу.
10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
18 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради Київської області з заявою про зупинення дії наказу.
25 листопада 2021 року Вишгородською міською радою Київської області було прийнято рішення №14/46 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
Ухвалою від 29 листопада 2021 року Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі №640/16841/21.
21 січня 2022 року Вишгородська міська рада Київської області надала відповідь №2-31/106, до якої долучено копію рішення №14/4 від 25 листопада 2021 року Вишгородської міської ради Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
В подальшому ОСОБА_2 , знаючи про існування судових спорів відносно земельної ділянки, розуміючи про можливість її повернення до комунальної власності, з метою уникнення позбавлення права власності на земельну ділянку вчинив правочин зі своїм родичем ОСОБА_3 , а саме договір дарування серія та номер 1110, виданий 18.12.2021 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорока В. О.
З метою реалізації правомірного очікування ОСОБА_1 на отримання бажаної земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1000 га , яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, а також відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 та держави Україна, так як було протиправно передано у власність частину земельної ділянки, що належить до водоохоронної зони, просив суд позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 25 листопада 2021 року №14/46 Вишгородської міської ради Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009, площею 0,1000 га, для індивідуального садівництва, розташованої на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Вишгородської міської ради Київської області земельну ділянку (кадастровий номер 3221888800:38:018:0009) площею 0,1000 га, для індивідуального садівництва, розташованої на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області;
Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності/довірчої власності 45757219 від 18 грудня 2021 року та кадастровий номер 3221888800:38:018:0009 земельної ділянки площею 0,1000 га, для індивідуального садівництва, розташованої на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області.
12.05.2023 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив :
1) накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009, запис про право власності № 45757219, підстава для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер 1110 від 18.12.2021, видавник: Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорока В.О., цільове призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва, Площа: 0.1000 га;
2) заборонити ОСОБА_3 проведення підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009, запис про право власності №45757219, підстава для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер 1110 від 18.12.2021, видавник: Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорока В.О., цільове призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва, Площа: 0.1000 га;
3) заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України, Вишгородській міській раді Київської області реєструвати повідомлення про початок підготовчих робіт, повідомлення про початок будівельних робіт, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, реєстрацію речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009, запис про право власності № 45757219, підстава для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер 1110 від 18.12.2021, видавник: Приватним нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорока В.О., цільове призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва, Площа: 0.1000 га.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року у заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009, площею: 0.1000 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка розташована на території Вишгородської міської ради Київської області, яка належить ОСОБА_3 .
В задоволенні решти вимог відмовлено.
29.05.2023 представник ОСОБА_3 - адвокат Груба Д. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року та постановити нову, якою повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на момент звернення до суду з даним позовом позивач не мав жодного стосунку до земельної ділянки, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009.
Наявність самого по собі позову про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту до виконання рішення суду.
Вважає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову є передчасною та необґрунтованою, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не пересвідчився, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, не обґрунтував відсутність необхідності застосування зустрічного забезпечення.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних, достатніх у розумінні статей 78-80 ЦПК України доказів необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, відтак наведені побоювання позивача щодо подальшої ймовірної долі майна ґрунтувались виключно на його власному внутрішньому переконанні.
Позивачем не було надано фактів та доказів, які б свідчили або давали підстави обґрунтовано допустити можливість вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на відчуження спірної ділянки або на ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду, у випадку задоволення позову. Про відсутність даних намірів свідчить також і те, що ОСОБА_3 , як законний власник спірної земельної ділянки, мав достатньо часу для відчуження зазначеної ділянки з моменту укладення договору дарування, серія та номер 1110 від 18.12.2021, але не зробив цього, оскільки не має і не мав таких намірів.
17.07.2023 ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року без змін.
Зазначив, що після набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність, останнім менше ніж через місяць були відчужено її на користь ОСОБА_3 .
Відповідач, як власник земельної ділянки, має право вчиняти будь-які дії правочини щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
За наведених обставин є всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
08.07.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року за його відсутності.
Також в даному клопотання просив розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року скасувати та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову повності.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Груба Д. І. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка розташована на території Вишгородської міської ради Київської області, яка належить ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується у спосіб накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти; забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 вказано: «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13709/19.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь Вишгородської міської ради Київської області.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції не урахував зазначені висновки Верховного Суду, не перевірив відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам, не пересвідчився чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на вимогу про витребування спірної земельної ділянки на користь Вишгородської міської ради Київської області, яка не є позивачем в даній справі.
Оскільки позивачем не було надано суду належних і достатніх доказів того, що невжиття судом заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і доказів того, що відмова у забезпеченні позову може ускладнити ефективний захист або поновлення охоронюваних законом прав або інтересів позивача, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, нормам процесуального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Груби Дмитра Ігоровича задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук