ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2023 року м. Київ
Справа № 753/3829/23
Провадження: № 33/824/2264/2023
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Братищенка Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року, винесену під головуванням судді Скуби А. В.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді в.о. директора Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП ,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень пов'язаних із корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, на піставі ст. 36 КУпАП призначено ОСОБА_1 остаточне стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Братищенко Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 17 квітня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в.о. директора КП «Житло-сервіс» ОСОБА_1 не видавав наказ про преміювання працівників, у тому числі себе, за зразкове виконання трудових обов'язків, як це зазначено в протоколах, ним не оцінювалась робота на предмет зразковості, а премія була виплачена всім працівникам, які відпрацювали повний робочий місяць і не мали дисциплінарних стягнень. Відмічав, що ОСОБА_1 не був ініціатором питання про виплату премій, а виконав лише обов'язки, визначені Статутом підприємства, та умовами колективного договору, як в.о. директора КП «Житло-сервіс», і ввів в дію рішення трудового колективу про одноразове преміювання працівників, що, на його думку, свідчить про відсутність приватного інтересу ОСОБА_1 .
Вислухавши пояснення адвоката Гудзери Т.С. в інтересах ОСОБА_1 та прокурора Кузьо Н.В., дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП правопорушення, суд посилався на дані, відображені у протоколах про адміністративне правопорушення, та встановлені обставини, відповідно до яких ініціативи щодо виплати одноразових премій як у жовтні, так і у грудні 2022 року виходили саме від ОСОБА_1 , який у обох випадках звертався до профспілкового комітету із проханням погодити одноразові премії та їх конкретний розмір.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно з Приміткою до статті 172-7 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VII.
ОСОБА_1 , будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону № 1700-VІІ та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Посадові особи, які є суб'єктами Закону, мають обов'язки, визначені статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції», якою передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
При цьому, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особи, і кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, слід встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
1) наявність у особи факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
3) наявність повноважень на прийняття рішення/вчинення чи не вчинення дій;
4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість, прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.
Отже, обов'язковою ознакою конфлікту інтересів є наявність суперечностей між особистими інтересами та службовими повноваженнями особи, які можуть вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Такий вплив може бути у разі наявності в особи дискреційних повноважень (коли особа може вибирати з декількох варіантів рішень чи дій той, який вважає найбільш прийнятним за відповідних обставин).
Враховуючи вищевикладене, у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його особистим приватним інтересом у вигляді прагнення забезпечення власного матеріального достатку через призначення премії, та його службовими повноваженнями, як в.о. директора підприємства, наявність якого впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Дискреційний характер повноважень в.о. директора підприємства при вирішенні питання щодо нарахування премії і права на її отримання працівниками, шляхом видання та підписання відповідного наказу, зумовлений можливістю тільки ним приймати остаточне рішення щодо встановлення премій, що свідчить про наявність впливу вказаної суперечності на об'єктивність прийняття ОСОБА_1 відповідних рішень.
Доводи апеляційної скарги про те, що фактично рішення про призначення премій було прийнято профспілковим комітетом є безпідставними, оскільки саме ОСОБА_1 , як в.о. директором КП з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», було ініційовано питання щодо виплати премій працівникам, надано профспілковому комітету відповідний список працівників, до якого входив і він сам, ОСОБА_1 , а в подальшому ним, ОСОБА_1 , було підписано наказ про виплату премій працівникам за вказаним списком, в тому числі і собі, ОСОБА_1 .
Доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного судового рішення та спростовували його висновки, захисником ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи наведено не було.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що доводи скаржника не спростовують наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини, а тому, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, відповідальність за які передбачена ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, є правильним, а відтак підстави для скасування постанови Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката Братищенка Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Невідома