КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ 33/824/3588/2022 Постанова винесена суддею Косенко А.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника Радкевича С.О., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Макарівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою судді Макарівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 26 квітня 2022 року о 07 год. 45 хв. на 36 кілометрі автодороги М-06 Київ-Чоп ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою через її винесення з грубим порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, а також не врахування всіх доказів, що були зібрані по справі, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 26.04.2022 року о 08 год. щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, однак поліцейський, не пояснивши причини, підійшов до нього та звинуватив у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому ніяких підтверджень, що ним було скоєно дане адміністративне правопорушення не має і взагалі будь-які факти, що підтверджували б те, що було скоєно адміністративне правопорушення відсутні. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він 26.04.2022 року керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак жодними доказами, крім слів поліцейського це не підтверджується.
Крім того, упротоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності свідків, проте йому не було запропоновано проходження медичного огляду, а сам лише протокол про адміністративне правопорушення поліцейського, не є належними доказами стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до отриманих інспектором поліції пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали, що 26.05.2022 року о 07:50 за адресою Київ-Чоп 36 км вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складені адміністративного протоколу та підтвердили, що водій у їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, датою складення пояснень зазначено 26.05.2022 року, проте протокол про адміністративне правопорушення складено 26.04.2022 року, тобто за місяць до наданих свідками пояснень, тому вони не можуть бути належними доказами при розгляді справи.
Також в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вказано, що його було направлено для проходження огляду до Боярської ЦРЛ 26.05.2022 року о 07 год. 47 хв., проте такого закладу охорони здоров'я взагалі не існує.
Крім того, протокол про вчинення адміністративного правопорушення складено 26.04.2022 року о 08:00, а направлення на огляд - 26.05.2022 року о 07:47, тобто через місяць після складення протоколу.
До того ж єдиним доказом вчиненого ним правопорушення, з огляду на постанову суду, є лише відеофіксація, проте вона розпочинається з моменту, коли транспортний засіб знаходиться вже не в русі, а відеофіксація руху автомобіля, за кермом якого знаходиться він та порушує правила дорожнього руху, відсутня.
Також відсутній і момент виявлення поліцейським ознак наркотичного сп'яніння.
Тому знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Крім того, у протоколі зазначено, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку він відмовився. Проте свідків, які могли б підтвердити ознаки наркотичного сп'яніння, не було викликано для допиту, хоча вказане клопотання було заявлено в процесі судового засідання, а на відео, яке долучено до матеріалів, жодних ознак наркотичного сп'яніння не спостерігається.
Разом з тим, зазначає, що він керував автомобілем будучи абсолютно тверезим, напередодні алкоголь чи наркотичні засоби не вживав, ніколи не сідав за кермо транспортного засобу у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Тому вважає, що працівниками поліції було не вірно складено протокол про адміністративне стягнення, оскільки він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, коли сідав за кермо автомобіля, ніяких доказів на підтвердження того факту, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння у працівників поліції не має. Він не здійснював дії, які б порушували ПДР України, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього, звертає увагу на те, що суд першої інстанції взагалі не встановив обставин, передбачених ч. 2 ст. 33 КУпАП, якою прямо передбачено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, його вина, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чим грубо порушив вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що на його адресу та адресу його листування не було направлено оскаржуваної постанови суду від 04.10.2022 року, також не було її опубліковано і в Єдиному державному реєстрі судових рішення, а про те, що її винесли, йому стало відомо лише 24 жовтня 2022 року шляхом телефонного дзвінка до помічника судді Косенко A.B. 24 жовтня 2022 року.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Будучи належним чином сповіщеним про день та час слухання справи, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, ніяких клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило, а тому, зважаючи на участь у судовому засіданні захисника Радкевича С.О., який вважав за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , та з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, і те, що неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, поясненнязахисника Радкевича С.О. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозаписз нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, свідками та й самим ОСОБА_1 ; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу не проводився, у зв'язку з його відмовою від такого огляду; рапорті інспектора взводу №1 роти №2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП Герасименка В.; поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а також відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
При цьому факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння через наявність таких його ознак, що зазначені у протоколі, як - запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння підтверджується рапортом інспектора взводу №1 роти №2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП Герасименка В. та відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, що був переглянутий у судовому засіданні за участі захисника Радкевича С.О., відповідно до яких, працівники поліції зупинили автомобіль «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , та під час спілкування з водієм, виявивши у останнього ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, іозвучивши їх, у присутності двох свідків запропонували водієвіпройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а також роз'яснили наслідки відмови від проходження такого огляду, на що водій ОСОБА_1 від проходження будь-якого огляду категорично відмовився, вказуючи на те, що поспішає, у зв'язку з чим працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, то вони спростовуються вказаним відеозаписом наявними у матеріалах справи та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких водій ОСОБА_1 у їх присутності відмовився, у встановленому законом порядку, пройти перевірку для визначення стану сп'яніння на місці та в найближчому закладі охорони здоров'я, а також рапорті інспектора взводу №1 роти №2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП Герасименка В., відповідно до якого, 26.04.2022 року екіпажем Комета 308 (Герасименко, Гаібов) за адресою: АД М-06 Київ-Чоп 36 км було зупинено транспортний засіб «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Водію було запропоновано пройти тест на газоаналізаторі Драгер на місці або проїхати до найближчого медичного закладу для проходження такого огляду, на що останній відмовився у присутності двох свідків, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також про безпідставність таких тверджень ОСОБА_1 та про те, що матеріали справи не містять будь-яких даних, що йому пропонували пройти медичний огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, а він від такого огляду відмовився, вказує і наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд водія ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу не проводився і на огляд у заклад охорони здоров'я він не доставлявся, у зв'язку з його відмовою від такого огляду.
А тому такі твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі розцінюються як спосіб захисту ОСОБА_1 та його намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
При цьому та обставина, що, за твердженнями сторони захисту, в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння зазначено, що ОСОБА_1 було направлено для проходження огляду до Боярської ЦРЛ, проте такого закладу охорони здоров'я не існує, не є тими порушеннями, які б могли вплинути на законність прийнятого рішення судом першої інстанції, а тим більше, що форма направлення на огляд, яка наведена в додатку 1 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, заповнюється у випадку доставки водія на огляд до закладу охорони здоров'я, а оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, то і підстав для складання такого направлення у працівників поліції взагалі й не було, а до того ж це посилання взагалі є голослівним та нічим не підтверджено.
Поряд з цим, що стосується тієї обставини, що має місце неспівпадання дати, зазначеної у направленні на проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я (26.05.2022), та дати складання письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (26.05.2022), із датою складання протоколу про адміністративне правопорушення - 26.04.2022, на що звертає увагу сторона захисту в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, вважаючи, що через це вони не можуть бути належними доказами у справі, то вона не може слугувати підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі, оскільки це може бути зумовлено технічною опискою та не може бути розцінено як таке порушення вимог законодавства, що тягне за собою скасування постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки, як вбачається з рапорту інспектора взводу №1 роти №2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП Герасименка В. та відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, за яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові особою, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, відбувалися саме 26.04.2022 року.
Посилання сторони захисту на те, що відеозаписом не зафіксовано рух автомобіля, а тому відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є безпідставними, оскільки, згідно даних наявного у справі відеозапису, під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та оформленні стосовно нього адміністративних матеріалів останній не заперечував факт керування ним транспортним засобом. До того ж в апеляційній скарзі і сам ОСОБА_1 вказує на те, що він керував автомобілем будучи абсолютно тверезим, напередодні алкоголь чи наркотичні засоби не вживав, ніколи не сідав за кермо транспортного засобу у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Що стосується доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзіпро те, що ніяких доказів на підтвердження того факту, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння у працівників поліції не має, оскільки відсутній момент виявлення поліцейським у нього ознак наркотичного сп'яніння, а свідків, які могли б підтвердити ознаки наркотичного сп'яніння, не було викликано на допит до суду, хоча вказане клопотання було заявлено в процесі судового засідання, і на відео, яке долучено до матеріалів, жодних ознак наркотичного сп'яніння у нього не спостерігається, то вони є надуманими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові особою, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан саме алкогольного, а не наркотичного, сп'яніння.
За викладеним, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
При цьому суд, на противагу твердженням апелянта, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 , врахував особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Макарівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Макарівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.