печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14570/23-ц
13 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Остапчук Т.В., при секретарі судових засідань Ковалівській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» про захист прав споживачів,
11.04.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м.Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», просить зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» здійснити перерахунок відсотків по кредитному договору «1317655-А» від 29.03.2021 року у межах строку кредиту до 27.04.2021 року по ставці 0,597% від суми кредиту за кожен день користування; визнати недійсними п.п. 1.16, 5.7.2., 6.6. кредитного договору «1317655-А» від 29.03.2021 року та пункту 1.4. розділу 1 Угоди про автопролонгацію до кредитного договору «1317655-А» від 29.03.2021 року, укладеними між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН»; визнати недійсним додаток 1 до договору факторингу №40071779-105 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» та товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» щодо відступлення права грошових вимог до ОСОБА_1 по кредитному договору «1317655-А» від 29.03.2021 року згідно реєстру грошових вимог від 07.02.2023 року на суму 28 535,00 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 00 копійок), вважає, що при його укладенні відповідачем не було дотримано норми Закону.
Ухвалою суду від 18.04.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 01.05.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження в справі з викликом сторін.
Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» 23.06.2023 подано відзив до суду.
Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю ««ФІНФОРС» відзив не було подано.
В судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлявся належним чином, до суду направив заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовільнити.
Представник відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не надходило. В прохальній час відзиву просив розглядати справу у його відсутність, проти вимог позову заперечив.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не надходило
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Суду надано договір надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 1317655-А, укладений 29 березня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (далі - «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі - «Позичальник»), за яким Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в кредит у сумі 13 000,00 грн строком до 27.04.2021 р., а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
У пункті 10.10. кредитного договору Позичальник підтверджує, до укладення цього договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також в частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; повідомлений про свої права відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; підтвердив, що інформація надана Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
У пунктах 10.7., 10.8. кредитного договору Позичальник підтверджує, що укладаючи договір, усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; що під час укладення договору не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.
Суд вбачає, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання споживчих кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», затверджені 05.04.2017 р. наказом № 0504-1. Уклавши означений договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений з текстом Правил, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця за посиланням https://ccloan (пункт 10.3. договору), отже Правила є у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Кредитодавця до укладення договору, і сам позивач додав до позовної заяви означені Правила.
Зазначений договір укладений в електронній формі з проставленням електронного підпису ОСОБА_1 .
За Правилами надання споживчих кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», які визначають порядок і умови надання кредиту, іншу інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов договору, а також регулюють відносини, що виникають між Кредитодавцем і Позичальником, а також є пропозицією укласти електронний договір в розумінні частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», та які розроблені відповідно до вимог ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016 р., та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг, договір - це електронний договір в розумінні пункту п'ятого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», становить домовленість Кредитодавця та Позичальника, спрямовану на встановлення взаємних прав і обов'язків щодо надання та обслуговування кредиту;
дата укладення кредитного договору - дата підписання договору сторонами;
заявка - заповнений на сайті товариства документ, який містить інформацію щодо наміру фізичної особи отримати кредит;
електронний договір - домовленість заявника та товариства, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлення в електронній формі;
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у виді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються Заявником до інших електронних даних, та надсилаються товариству;
одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує заявник шляхом реєстрації на сайті товариства. Товариство може передавати одноразовий ідентифікатор заявнику засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення смс-повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від заявника;
особистий кабінет - частина сайту товариства, доступ до якої отримує заявник за умови реєстрації з використанням логіну та пароля особистого кабінету. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником/позичальником шляхом введення логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету на сайті товариства.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання укладеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» тому, що відсутнє будь-яке письмове підтвердження про ознайомлення його з інформацією, яка стосується наданих відповідачем фінансових послуг, що договір укладений з порушенням Закону України «Про захист персональних даних» тому, що в укладеній угоді не прописано його право відізвати свою згоду на обробку персональних даних.
Між тим між сторонами було укладено договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором і сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором» задекларовано у частинах 3-4 пункту 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію». Факт оформлення заявки на отримання споживчого кредиту, яку оформила ОСОБА_1 , є акцептом на укладення кредитного договору (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до загального порядку дій Позичальника з метою укладення електронного договору Позичальник пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця, що свідчить про те, що він ознайомився з Правилами надання споживчих кредитів та іншою наданою йому інформацією, до того ж строк користування кредитом розпочинається з дня надання кредиту Позичальнику і закінчується в останній день строку користування кредитом (пункт 2.1.2. договору), повернення кредиту Позичальником здійснюватися згідно графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору, розміщується в особистому кабінеті та надається Позичальнику разом із договором (пункт 4.2. договору), порядок нарахування та сплати процентів визначений розділом 4 договору, права та обов'язки сторін визначені розділом 3 договору, відповідальність сторін визначено розділом 5 договору, строк дії договору, порядок зміни та припинення дії договору визначені розділом 6 договору, з чого слідує, що і договором, і Правилами надання споживчих кредитів товариства чітко визначені умови надання кредиту, порядок та черговості зарахування коштів на погашення кредиту, до того ж саме ОСОБА_2 був ініціатором укладення договору.
Так, позивач після завершення процедури реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та створення особистого кабінету зайшов у свій особистий кабінет, у якому вчинив наступні дії: подав кредитну заяву (в якій обрав бажану суму і строк кредиту), пройшов процедуру верифікації своєї платіжної картки, на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти, до моменту укладення кредитного договору Позичальник ознайомився в своєму особистому кабінеті з паспортом продукції «споживчий кредит» шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у якому зазначені: сума/ліміт кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, процентна ставка у відсотках річних, базова процентна ставка в день, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі, тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі, реальна річна процентна ставка, відсотків річних, загальні витрати за кредитом, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, розмір штрафних санкцій тощо), до моменту укладення кредитного договору Позичальник ознайомився з Правилами надання споживчих кредитів, а також інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», іншою інформацією, до того ж без проставлення відміток про те, що Позичальник ознайомився у своєму особистому кабінеті з Правилами надання споживчих кредитів, з інформацією, зазначеною у частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», він не зміг би завершити процес подачі кредитної заяви в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця, після отримання кредитної заяви Позичальника та погодження з ним умов надання кредиту Позичальнику було надано для укладення електронний кредитний договір. Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 уклала з відповідачем в своєму особистому кабінеті шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Суд вбачає, що позивач пройшов весь алгоритм дій фінансової установи при укладенні кредитного договору. У випадку незгоди з умовами отримання чи погашення кредиту та/або іншою наданою/розміщеною та веб-сайті та/або в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця інформацією ОСОБА_1 мала можливість відмовитись від отримання кредиту та вийти з інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця.
Згідно статтей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у виді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, допустимість електронного документа, як доказу, не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Що стосується того, що укладена угода не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки укладений договір містить умови, які є несправедливими, то кредит на суму 13 000,00 грн. надавався строком до 27.04.2021 р., на умовах строковості, зворотності, платності, та Позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно пункту 2.1.5. укладеного договору. Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту Позичальнику, і припиняється в останній день строку користування кредитом. Кредит має бути повернутий згідно графіку платежів до 27.04.2021 р., Суму кредиту в розмірі 13 000,00 грн. позивач отримала в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування на особистий рахунок.
Доводи ОСОБА_3 про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами договору не знайшли свого підтвердження, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Окрім того, вимога позивача зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» здійснити перерахунок відсотків по кредитному договору «1317655-А» від 29.03.2021 року у межах строку кредиту до 27.04.2021 року по ставці 0,597% від суми кредиту за кожен день користування є похідною від вимоги визнання недійсними п.п. 1.16, 5.7.2., 6.6. кредитного договору «1317655-А» від 29.03.2021 року та пункту 1.4. розділу 1 Угоди про автопролонгацію до кредитного договору «1317655-А» від 29.03.2021 року, укладеними між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», а отже вимога про зобов'язання ТОВ «СС ЛОУН» задоволенню не підлягає.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Кодексу, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 1 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко прояснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні і грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_3 погодилась на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору № 1317655-А вимогам законодавства та про несправедливість його умов, оскільки доводи ОСОБА_3 ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, отже відсутні підстави для визнання означеного договору недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтею 8 Закону України «Про захист персональних даних».
Що стосується вимоги визнати недійсним додаток 1 до договору факторингу №40071779-105 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» та товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» щодо відступлення права грошових вимог до ОСОБА_1 по кредитному договору «1317655-А» від 29.03.2021 року згідно реєстру грошових вимог від 07.02.2023 року на суму 28 535,00 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 00 копійок) .
Судом встановлено, що 02.06.2012 року між ТОВ «Фінфорс» та ТОВ «СС Лоун» було укладено договір факторингу.
Відповідно до п. 1 договору сторони домовилися, що за цим договором, в порядку та на умовах, визначених договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань, проценти, комісію, неустойку (пеня, штраф) та інші платежі право на одержання яких належить клієнту.
Перелік Боржників підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових виплат та інші дані зазначені в Реєстрі прав грошових вимог, які формуються в додатку №1 та є не від'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 2 за цим договором перехід від Клієнта до Фактора грошової вимоги заборгованості відбувається в момент підписання Сторонами Реєстру прав грошових вимог згідно до Додатку №1 після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права грошових вимог. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав грошових вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав грошових вимог та є невід'ємною частиною цього договору.
Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.
У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купіві-продажу, оскільки частина третя статті 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і щодо договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.
Разом з цим в статті 1077 Цивільного кодексу України визначено поняття договору факторингу, відповідно до якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Договір факторингу у зазначеній нормі визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини 3 статті 47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування постачальника товарів чи послуг, надання йому (як кредиторові в товарних відносинах) коштів в розпорядження за плату під відступлення права вимоги.
Важливою відмінністю між договором факторингу та договором відступлення права вимоги є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має ні з боржником, ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож фактично відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А за договором факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, що передбачено статтею 1084 Цивільного кодексу України. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги).
При цьому однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що пролягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 910/7038/17 від 31.01.2018 року, № 910/7320/17 від 11.09.2018 року.
Як встановлено судом, при укладенні договору № 40071779-105 про відступлення права вимоги від 02.06.2021 року сторони керувалися положеннями статей 512, 627 ЦК України.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
З урахуванням зазначених норм права вбачається, що укладений договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату взамін права вимоги та жодна із сторін не отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком поверненням цих коштів та оплати часу користування ними, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.
Крім того, спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Також слід зазначити, що відповідно до ч.3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Обов'язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача, який не є стороною правочину, узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною в абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Натомість позивач, який не є стороною оспорюваного ним правочину, не обґрунтував та, відповідно не довів, які його права та законні інтереси порушуються договором про відступлення права вимоги від 23.09.2020 року.
Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 8 статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок відсотків; визнання недійсними п.п. 1.16, 5.7.2., 6.6. кредитного договору «1317655-А» від 29.03.2021 року та пункту 1.4. розділу 1 Угоди про автопролонгацію до кредитного договору «1317655-А» від 29.03.2021 року, укладеними між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН»; визнання недійсним додатку 1 до договору факторингу №40071779-105 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» та товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» щодо відступлення права грошових не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись Конституцією України, статтями 3, 4, 13, 203, 215, 216, 236, 524, 548 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист персональних даних», статтями 1-23, 76-81, 95, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» про захист прав споживачів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 в
відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС»: 1042,м.Київ, вул. Іоанна Павла II, 4/6, корпус В, каб. 508-2
відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН»: 03066,м.Київ, вул.. Михайла Максимовича,8
Суддя Т.В. Остапчук