Справа № 466/1579/23 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/811/2471/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м.Львів
Справа № 466/1579/23
Провадження № 22ц/811/2471/23
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 17 липня 2023 року у складі судді Зими І.Є., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського МНО Черник Н.С., про скасування договору купівлі-продажу, рішень та свідоцтва -
встановив:
13 лютого 2023 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського МНО Черник Н.С.про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Мудрака Є.М. № 56086224 від 6 січня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 ; скасування договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Черник Н.С.; скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на цю квартиру; скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про право власності ОСОБА_5 на квартиру. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він (позивач) був власником вказаної квартири, де проживав разом з дружиною - ОСОБА_6 . Спірне житло було приватизоване у 1991-1992 роках. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Він (позивач), як спадкоємець всього майна після смерті дружини, з якою він проживав, став єдиним власником згаданої нерухомості. Однак відомості про його право власності на вказану квартиру до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно внесені не були. Вказує, що в лютому 2022 року йому (позивачу) від працівників поліції стало відомо, що його квартиру відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 . Таке відчуження є незаконним. За даним фактом Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області внесено відомості до ЄРДР № 12020140040001073 від 17 липня 2020 року. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 358, 190, 209 КК України. Його ( ОСОБА_4 ), в даному кримінальному провадженні визнано потерпілим. Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 , маючи умисел на підробку офіційного документа, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, володіючи інформацією про те, що відомості про право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не внесено до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за попередньою змовою з невстановленими особами, виготовив підроблений офіційний документ у вигляді свідоцтва про право власності на вказану квартиру, яке надалі використав, подавши його разом із заявою про державну реєстрацію, державному реєстратору ОСОБА_7 , для внесення до реєстру відомостей про власника - ОСОБА_3 6 січня 2021 року на підставі поданих ОСОБА_3 завідомо підроблених документів, державним реєстратором Мудраком Є.М. прийнято рішення про державну реєстрацію спірного помешкання за ОСОБА_3 . Крім того, 21 січня 2021 року ОСОБА_3 у приватного нотаріуса Львівського МНО Черник Н.С. шляхом подання завідомо підроблених ним документів, відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_5 , уклавши договір купівлі-продажу. Вказує, що оскільки йому (позивачу) не було відомо про відчуження його квартири шляхом підробки документів, він не вчиняв будь-яких дій щодо відчуження такої іншим особам, реєстрація права власності на нерухомість була проведена на підставі підроблених документів, квартира з його власності вибула не з його волі, внаслідок вчинення злочину по відношенню до нього. Вважає, що договір купівлі- продажу його квартири від 21 січня 2021 року, № 147, свідоцтво про право власності і запис в державному реєстрі підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2023 року в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржує ОСОБА_4 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на доводи позовної заяви. Додатково зазначає, що квартира вибула з його власності поза його волею. Вказує, що ОСОБА_3 фактично визнав позовні вимоги, пояснивши, що жодного відношення до спірної квартири він не мав, така ніколи не була у його власності, підписував документи за окрему винагороду.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Ситник С.О. підтримав апеляційну скаргу, просить таку задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Баюш Л.В. в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке просить залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він не має жодного відношення до спірної квартири. Наприкінці 2020 року або на початку 2021 року до нього звернувся друг чоловіка його онуки ОСОБА_8 , який запропонував заробити певні кошти; пояснив, що для цього йому ( ОСОБА_3 ) було необхідно лише надати свій паспорт та поїхати до нотаріуса для оформлення і підписання документів. Які саме це були документи він не розпитував. Він надав свій паспорт. За вказані його послуги ОСОБА_8 запропонував 500 доларів США, на що він ( ОСОБА_3 ) погодився, пояснюючи це своїм скрутним майновим станом. До нотаріуса його відвозив ОСОБА_8 разом із його ( ОСОБА_8 ) тещею - ОСОБА_9 та її чоловіком. У нотаріуса при підписанні документів він розумів, що йдеться про квартиру та про продаж квартири, яка насправді ніколи йому не належала. Це була його перша зустріч із ОСОБА_5 . Де саме знаходилась квартира, яку я відчужував, укладаючи договір купівлі-продажу, йому не відомо, там він ніколи не був. Яким чином, ОСОБА_8 зміг оформити право власності на ту квартиру на його ( ОСОБА_3 ) ім'я, йому не відомо. На запитання нотаріуса, чи отримав він кошти за вказану квартиру в повному обсязі, він відповів ствердно, хоча насправді ніяких коштів не отримував. Що говорити нотаріусу його проконсультував саме ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що з 8 вересня 1984 року позивач ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , що стверджується свідоцтвом про одруження, виданим 5 грудня 1985 року. Дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .
Відповідно до ордера БО № 014856 від 23 січня 1986 року ОСОБА_6 надано дозвіл на вселення в порядку обміну у квартиру АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що вбачається із свідоцтва про її смерть Серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 зареєстрований у будинку АДРЕСА_3 з 15 січня 2016 року, що стверджується його паспортом.
ОСОБА_5 зареєстрована в будинку АДРЕСА_4 .
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського МНО Черник Н.С., ОСОБА_3 (продавець) відчужив квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 (покупця). У договорі зазначено, що квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 20 липня 1995 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради на підставі розпорядження №494 від 20 липня 1995 року. Право власності на цю квартиру зареєстровано продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 6 січня 2021 року. В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.
Оскаржуване судове рішення мотивована наступним.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації від 21 січня 2021 року б/н, виданої приватним нотаріусом Львівського МНО Черник Н.С., позивач ОСОБА_4 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначена довідка не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності на нерухоме майно.
Позивачем не надано суду іншого документа, який би підтверджував його право власності на спірну квартиру, такого як договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, свідоцтва про право власності, свідоцтво про право на спадщину, тощо.
ОСОБА_4 зазначає, що вказану нерухомість він успадкував після смерті дружини, однак не надав суду докази його звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та дотримання процедури спадкування майна.
Суду не надано відомостей чи заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_6 і чи видавалось будь-яким особам свідоцтва про права на спадщину.
Встановлено, що за фактом протиправних дій ОСОБА_3 слідчим управлінням ГУНП у Львівській області внесено відомості до ЄРДР за № 12020140040001073 від 17 липня 2020 року. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358, 190, 209 КК України.
Згідно із ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 знаходиться на розгляді Франківського районного суду м. Львова.
Судом не ухвалено обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3 , який би підтвердив або спростував твердження позивача щодо протиправних дій останнього.
Встановлено, що в межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження ОСОБА_4 допитано в якості свідка. Згідно протоколу допиту, позивач пояснив, що квартира перебувала у комунальній власності міської ради м. Львова, а позивач з дружиною, яка була основним квартиронаймачем, одержали ордер БО №014856 від 23 січня 1986 року на право поселення в порядку обміну. У 1991-1992 році ця квартира приватизована на ОСОБА_6 . Згодом вони зареєстрували вказану квартиру через БТІ м. Львова на ОСОБА_6 . ОСОБА_4 проживав у цьому житлі до смерті дружини.
Позивачем не надано суду жодних документів з ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про право власності на спірну квартиру.
ОСОБА_5 також була допитана у кримінальному провадженні в якості свідка. Отже, у разі ухвалення судом обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 , факти, встановлені вироком, не будуть мати приюдиційного значення щодо її прав та обов'язків.
Згідно із ч 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу за умовами якого ОСОБА_5 придбала квартиру на АДРЕСА_1 , жодним чином не залежав від волі чи відсутності волі позивача.
Згідно із ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов'язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.
Позивач звернувся із вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 ; скасування договору купівлі-продажу цієї квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру та скасування запису у державному реєстрі речових прав.
Обраний спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивача у випадку доведеності наявності у нього таких прав.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові, оскільки позивачем не доведено наявність у нього прав на спірну квартиру та обрано невірний спосіб захисту своїх прав при їх наявності.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний суд не має повноважень скасувати рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до такого суду. Відтак, оскаржуване рішення належить залишити без змін.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2023 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: ______________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк