Справа № 591/8749/23
Провадження № 2-а/591/85/23
30 жовтня 2023 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі судді Северинової А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу № 591/8749/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАБ № 553420 від 19 вересня 2023 року, а провадження у справі - закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 553420 від 19 вересня 2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що під час керування транспортним засобом він був зупинений у місці здійснення спеціального контролю, позначеного дорожнім знаком 3.41, не надав посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вимогу працівника поліції, була зумовлена ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», чим порушив п. 2.1. «а», 2.1. «б», за що передбачена відповідальність визначена частиною 1 статті 126 КУпАП. Однак, з оскаржуваною постановою він не погоджується, вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно з огляду на таке.
Так, 19 вересня 2023 року в районі блок-посту КП 507 в місті Києві по Гостомельському шосе він керував транспортним засобом RENAULT CLIO, виконуючи вимоги дорожніх знаків «Зупинка обов'язкова» і «Контроль» зупинку транспортного засобу та продовжив подальший рух, після чого був зупинений працівниками поліції. Після повної зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції пред'явити посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу він поцікавився щодо підстав такої вимоги з посиланням на положення Закону України «Про Національну поліцію», оскільки правил дорожнього руху він не порушував. Вимогу надати посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу працівник спочатку аргументував особливим режимом на блокпосту, після чого працівник поліції аргументував зупинку транспортного засобу позивача та вимогу надати посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу необхідністю здійснити опитування особи позивача. Оскільки вимоги надати посвідчення на право керування транспортним відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу незаконні та безпідставні, він, керуючись конституційним правом невиконання незаконних вимог та наказів відмовився в наданні посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу до повідомлення законної підстави даної вимоги працівника поліції. В подальшому він був затриманий із застосуванням спеціальних засобів - кайданків та доставлений до відділення поліції.
Вважає, що вимога працівників поліції пред'явити посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу була незаконною, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24 жовтня 2023 року від відповідача Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що інспектор, підійшовши до водія представився, повідомив причину зупинки та висунув законну вимогу про пред'явлення документів, згідно п. 2.1 ПДР та ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух», однак, водій відмовився пред'явити документи, аргументуючи це тим, що у інспектора немає підстав вимагати у позивача пред'явлення документів. Оскільки зупинка транспортного засобу позивача мала місце в умовах воєнного стану для здійснення поліцейського контролю, були достатні правові підстави для зупинки транспортного засобу та перевірки документів. Звертає увагу, що відеозаписом підтверджується факт зупинки транспортного засобу на території та в межах дії території із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю, відповідно до п. 3 ст. 32 Закону № 580-VIII.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 вересня 2023 року постановою поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Швєцовим Є.Є. серії БАБ № 553420 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 грн (а.с. 21).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 19 вересня 2023 року о 13-годині 50 хв. в м. Києві, вул. Міська, 1/1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT CLIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений у місці здійснення спеціального контролю, позначеного дорожнім знаком 3.41 (КП Пуща-Водиця - Гостомельське Шосе), не надав посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вимогу працівника поліції, яка була зумовлена ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», чим порушив п. 2.1 (а), 2.1 (б) ПДР.
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга і четверта статті 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком Діти; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух та Про перевезення небезпечних вантажів (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02 грудня 2019 року у справі №164/2068/17.
Таким чином, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, п.2.1 ПДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.1 ст.74 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачем надано до матеріалів справи DVD-диск з відеозаписами, здійсненими на персональну нагрудну відеокамеру та відеореєстратор.
Однак, надані відповідачем відеозаписи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 .
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З наявного в матеріалах справи відеозапису з персональної нагрудної камери поліцейського вбачається, що на запитання позивача про підставу зупинки його транспортного засобу поліцейський вказав підставу, передбачену п. 5 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: необхідність здійснення опитування водія про обставини вчинення кримінального правопорушення, свідком якого він є або міг бути. При цьому, на запитання позивача з приводу якого саме правопорушення, де і коли воно було скоєне він має надати пояснення відповідач чіткої відповіді не надав, а наполягав на наданні позивачем документів на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Водночас, суд зауважує, що за правилами ч. 3 ст. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, є обов'язком поліцейського.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах поліцейським належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами визначені ним підстави для зупинки чи інші підстави для зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 , встановлені Законом України «Про Національну поліцію», що свідчить про те, що поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України не мав законних підстав для зупинки транспортного засобу та вимоги водію пред'явити документи.
Заперечення відповідача у відзиві про те, що зупинка транспортного засобу позивача відбулась на підставі п. 3 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» суд відхиляє, оскільки позивачу була названа інша підстава зупинки, а саме п. 5 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», але без детального опису підстави зупинки. Крім того, нормою п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачені підстави для перевірки документів в особи, а не підстави для зупинки транспортних засобів.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був зупинений поліцейськими відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», що в свою чергу приводить до висновку, що позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.
На підставі викладеного, за відсутності доказів порушення позивачем ПДР України, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з п. 3 ч. 3 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір в розмірі 429 грн 44 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (а.с. 7).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії БАБ № 553420 від 19 вересня 2023 року про накладення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, яка винесена поліцейським взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Швєцовим Євгеном Євгеновичем.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 429 грн 44 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у місті Києві, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року.
Суддя А.С. Северинова