Справа № 755/7660/20
"13" жовтня 2023 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі дистанційного судового провадження, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12020100040003258 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не військовозобов'язаного, не одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 22.01.2013 року вироком Апеляційного суду м.Києва за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 01.04.2013 року вироком Голопристанського районного суду Херсонської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі,
за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
16.05.2020 року, приблизно о 17 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 перебував за адресою: АДРЕСА_3 , поруч із квартирою НОМЕР_6 . В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_5 .
ОСОБА_3 , реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, з проникненням у житло, маючи на меті незаконне збагачення, за допомогою невстановленого предмета відкрив замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 та проник до вказаної квартири. Скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_3 , знаходячись у коридорі вищевказаної квартири, побачив на тумбі грошові кошти в сумі 1000 гривень, а саме 2 купюри по 500 гривень кожна, якими вирішив незаконно заволодіти та почав їх збирати руками з тумби.
В цей час незаконні дії ОСОБА_3 були помічені потерпілим ОСОБА_6 , який висловив йому вимогу зупинити протиправні дії. ОСОБА_3 , усвідомивши, що його незаконні дії були помічені потерпілим ОСОБА_6 , тобто з причин, що не залежали від його волі, не зміг заволодіти грошовими коштами потерпілого у сумі 1000 гривень та з місця вчинення злочину зник. В подальшому ОСОБА_3 був затриманий громадянами біля будинку АДРЕСА_3 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, не визнав. Після надання на пропозицію суду показань по суті пред'явленого обвинувачення, відмовився надавати будь-які пояснення та відповідати на усі запитання прокурора, захисника та суду, посилаючись на вимоги ст.63 Конституції України.
Потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 16.05.2020 року він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_6 , де проживав разом з братом. Оскільки він мав перелом ноги з квартири він не виходив. Перебуваючи в кімнаті він почув як хтось стукає в двері та запитав хто там, але ніхто не відчинив. Потім він почув як хтось тихенько відчиняє двері. Оскільки його брат перед цим поїхав до магазину, він подумав, що це повернувся брат та вирішив пожартувати над ним, діставши незаряджений травматичний пістолет, ліг на ліжко, яке знаходиться напроти вхідних дверей тримаючи в руках пістолет. Коли двері відчинились до квартири зайшла невідома людина в масці, в якій він впізнає обвинуваченого ОСОБА_3 , позаду якого, як йому здалося, був ще хтось, але не встиг зайти до квартири. Після встановлення зорового контакту з цим чоловіком він вигукнув йому нецензурний вислів і останній почав тікати з квартири. Підійшовши до вхідних дверей він помітив, що 1000 гривень, які лежали на комоді біля вхідних дверей зникли, однак пізніше, коли вони з братом переїздили з даної квартири, вони знайшли ці кошти за комодом. Він зачинив вхідні двері, підійшов до вікна та побачив біля будинку брата, якому крикнув про те, що до квартири хотіли залізти невідомі і що вони втікли. В подальшому, зі слів брата, йому стало відомо, що обвинуваченого затримали.
Допитаний судом свідок обвинувачення ОСОБА_6 , суду показав, що 16.05.2020 року, приблизно о 17 годині, він повертався додому з магазину, заїхав у внутрішній двір будинку, де проживав разом з братом, та в бік якого виходять вікна їхньої квартири. Коли він діставав речі з багажника почув крик брата з вікна про те, що до квартири намагались проникнути і що вони втікли. Він швидко пішов до проходу між будинками, де побачив невідомих людей, крикнув їм, після чого вони почали тікати, один з цих чоловіків був обвинувачений. На його крик звернули увагу також сусіди, які викликали поліцію та допомогли затримати обвинуваченого. Усі ці події він знімав на мобільний телефон, запис з якого в подальшому надав слідчому.
Також, з досліджених судом, у порядку ст.358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо, які суд дослідив у порядку §3 Глави 28 Розділу IV КПК України, в їх системному зв'язку, судовим слідством встановлено, що обставини регламентовані ст.91 вказаного Кодексу є дійсними та доведеними у повні мірі.
Дані, регламентовані ст.91 КПК України, встановлені також і з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 року у справі №521/11693/16-к, а саме: судом встановлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст.84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як-то:
- протокол огляду місця події від 16.05.2020 року - під'їзду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 , за участю ОСОБА_6 , з ілюстративною таблицею до протоколу (том 1 а.с.91-94),
- постанова про визнання та приєднання речових доказів від 16.05.2020 року, якою циліндричний механізм замка та ключ, які передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м.Києві, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020100040003258 (том 1 а.с.95);
- протокол перегляду цифрового запису від 27.05.2020 року, згідно якого об'єктом перегляду є цифровий запис, який було надано свідком ОСОБА_6 , за 16.05.2020 року для приєднання до матеріалів кримінального провадження. Під час перегляду даного відеофайлу встановлено, що запис проводиться з камери мобільного телефону, за 16.05.2020 року, встановлено, що відео триває 19 секунд, та на 1 секунді відео, в полі зору камери потрапляють, дві особи чоловічої статі, особа №1, ззовні схожа на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який одягнений в джинси синього кольору, куртку темного кольору та кашкет темного кольору, з сумкою чорного кольору, особа №2, чоловік середньої тілобудови, одягнений в куртку темного кольору, штани темного кольору, кашкет світлого кольору, та на плечі у якого сумка чорного кольору, які прямують вздовж будинку, що розташований по вул.Панельній в м.Києві та вказаним особам вслід вигукують вимогу зупинитись, на що останні не реагують. Свідок повідомив, що на даному відео зображена особа, яка одягнена в джинси синього кольору, куртку темного кольору та кашкет темного кольору, з сумкою чорного кольору, яка 16.05.2020 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебувала у нього вдома за адресою: АДРЕСА_6 , та відкрито викрала з приміщення квартири, де явін проживає, грошові кошти 1000 гривень. В подальшому, як йому стало відомо, вказана особа являється громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з додатком (оптичним носієм) (том 1 а.с.96-100);
- постанова про визнання та приєднання речових доказів від 27.05.2020 року, якою СD-диск з записом, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12020100040003258, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020100040003258 (том 1 а.с.101);
- протокол проведення слідчого експерименту від 28.05.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_6 , згідно якого слідчим було проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин події, яка мала місце 16.05.2020 року о 18 годині 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_6 , в ході якого потерпілий за участю статиста відтворив вказані події, з додатком (оптичним носієм) (том 1 а.с.102-106);
- постанова про визнання та приєднання речових доказів від 27.05.2020 року, якою DVD-диск з записом, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12020100040003258, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020100040003258 (том 1 а.с.107);
- висновок експерта №17-2/1090 від 26.05.2020 року, згідно якого циліндровий механізм замка на дослідження надано в несправному стані. На внутрішніх поверхнях наданого на дослідження циліндрового механізму замка виявлено сліди дії стороннього предмету, але відповісти на запитання чи був відімкнений циліндровий механізм не виявилось можливим, у зв?язку з недостатньою кількістю діагностичних ознак, які б вказували на те, що виявлені сліди утворені у процесі відмикання замка (том 1 а.с.115-121);
- протокол обшуку затриманої особи від 17.05.2020 року, згідно якого під час особистого обшуку ОСОБА_3 виявлено та вилучено: мобільний телефон «Самсунг» чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з двома сім картами з номерами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; грошові кошти в сумі 27 гривень; банківська картка «КП Приватбанк» НОМЕР_5 ; связка ключів з 3 ключів, ніж брелок та два магнітних ключа; годинник «Тissot» (том 1 а.с.122);
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складений у приміщенні Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві у каб.302, о 01-30 годині 17.05.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було фактично затримано о 18-20 годині 16.05.2020 року (том 1 а.с.123-125).
Крім того, у судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу ОСОБА_3 (том 1 а.с.108-114) та досліджено в порядку ст.359 КПК України відеозаписи.
Гарантією виконання органом досудового розслідування вимог ст.9 КПК України є використання всіх джерел доказування, збирання та закріплення кожного доказу у суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Порушення вимог закону при отриманні доказу виключає використання останнього, оскільки відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.
В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив зазначені вище докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і встановив правильність збору стороною обвинувачення та закріплення кожного з них.
Крім того, жодної із передбачених законом обставин для визнання вказаних доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_3 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
В судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст.ст.22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема, щодо невчинення ним інкримінованого злочину, оскільки вони повністю спростовуються вищезазначеними показаннями потерпілого та свідка, а також іншими матеріалами справи в сукупності.
Показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_6 суд вважає послідовними, оскільки, допитані у судовому засіданні, вони давали чіткі та логічні покази, деталізуючи їх, тому вони повністю відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Суд розцінює їх як достовірні, приймає як доказ вини обвинуваченого і вважає, що вони в сукупності з іншими дослідженими судом доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку по справі.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.
Кваліфікуючі дії обвинуваченого, суд враховує правову позицію, Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.04.2018 у справі №658/1658/16-к.
Зокрема, суд враховує, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.
Підстав, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати також як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує відповідно до ст.ст.65-67 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, стан його здоров'я та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи тяжкість покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.
Так, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України судом також не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, характеризується з посередньої сторони, стан здоров'я, спосіб життя (раніше судимий за злочини проти властності, не одружений, на даний момент офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпечності його особи); ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме класифікацію за ст.12 КК України, яка визначається не тільки положеннями ст.12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено злочин, суспільну небезпечність останнього, обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням положень ст.68 КК України.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України, чи норм ст.69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 термін його попереднього ув'язнення - з 16.05.2020 року по 19.08.2020 року.
Процесуальні витрати згідно матеріалів кримінального провадження складають 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 15 копійок. Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили та приведення вироку до виконання, зарахувавши попереднє ув'язнення з 16.05.2020 року по 19.08.2020 року в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Матеріали кримінального провадження №12020100040003258 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням зі справою №755/7660/20.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в загальній сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 15 копійок.
Речові докази: циліндричний механізм замка та ключ, які передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м.Києві, - знищити; СD-диск з записом, DVD-диск з записом, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12020100040003258, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а також направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для вручення обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1