2-зз/754/42/23
Справа № 754/8151/23
Іменем України
27 жовтня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Панченко О.М.
з секретарем Сарнавським М.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення способу участі у вихованні дітей батьком, який проживає окремо, -
19.06.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
21.09.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 подана до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення способу участі у вихованні дітей батьком, який проживає окремо.
Ухвалою судді Панченко О.М. від 25.09.2023 року задоволено заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову, забезпечено до набрання законної сили рішення суду у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім"ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення способу участі у вихованні дітей батьком, який проживає окремо, ОСОБА_1 спілкування з малолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наступним чином: зобов'язано ОСОБА_4 надати доступ дітям до спілкування з батьком ОСОБА_1 в телефонному відеорежимі за допомогою соціальних мереж ( Viber, WhatApp, Telegramm - на вибір позивача); спілкуватись ОСОБА_1 з дітьми через відеозв'язок, з кожною дитиною окремо чи разом двічі на тиждень: малолітньою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в будні дні, вільний від навчання час з 18.00 до 20.00 та у вихідні - субота чи неділя з 12.00 до 15.00 - в любий час зазначеного проміжку.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представником відповідача за первісним позовом було подано до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому зазначено наступне. Так, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гайдай О.В. було введено суд в оману стосовно обставин і аргументів заяви про забезпечення позову, адже позивач у справі протягом 2022-2023 років регулярно виїжджає за кордон і має фізичну можливість приїхати і побачитися з дітьми. Відповідачкою у приватному порядку було запропоновано позивачу графік спілкування з дітьми, проте він проігнорував її пропозицію. Крім того, жодна із обставин, викладена у заяві про забезпечення позову не підтверджена належними та допустимими доказами, заява не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.
Представником позивача до суду подані письмові заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову в яких сторона позивача вважає, що ухвала суду про забезпечення позову законна, обґрунтована та є такою, що забезпечує законне та розумне виконання способу участі батька у вихованні дітей на період перебування їх за кордоном, оскільки метою звернення до суду позивача з заявою про забезпечення позову послужило саме відсутність спілкування його з дітьми. Графік спілкування батька з дітьми, що був запропонований відповідачкою так і залишився лише на папері, а ні відповідачка, а ні її представники не вийшли на зв'язок та не надали можливості дітям спілкуватись з татом. Крім того, позивач виїжджає за кордон у відрядження, а тому не має можливості спілкуватися з доньками.
В судовому засіданні представник відповідачки підтримала клопотання про скасування заходів забезпечення позову та просила його задовольнити.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти клопотання сторони відповідачки, просили відмовити у задоволенні такого.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, в своїх заявах адресованих до суду просили проводити розгляд справи без їх участі.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав, послався на те, що відповідачка ОСОБА_4 свідомо перешкоджає йому у спілкуванні з двома їх спільними дітьми і не надає жодної інформації щодо них та умови їх проживання і потреби, що на переконання позивача може призвести до втрати безпосередніх емоційних контактів з дітьми, та, як наслідок, до неможливості виконання рішення суду у справі.
Відповідачкою у справі до суду подано відзив на позовну заяву в якій вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того відповідачкою у справі до суду подано зустрічну позовну заяву.
Таким чином між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми. Малолітні діти сторін ОСОБА_5 , 2017 р.н. та ОСОБА_6 , 2019 р.н. проживають з матір'ю за межами України. Вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, судом було встановлено, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися з доньками.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову;
Судове рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми спрямовано на збереження емоційного зв'язку дітей з батьком. Заходи ж забезпечення позову, що полягають у наданні позивачу можливості спілкування з малолітніми доньками за допомогою відеозв'язку за допомогою соціальних мереж ( Viber, WhatApp, Telegramm - на вибір позивача) з кожною дитиною окремо чи разом двічі на тиждень: в будні дні, вільний від навчання час з 18.00 до 20.00 та у вихідні - субота чи неділя з 12.00 до 15.00 - в любий час зазначеного проміжку, спрямовані на сприяння забезпечення відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей особисто з їх батьком на час вирішення по суті спору щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми.
Відповідно до статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Суд враховував при постановленні ухвали про забезпечення позову, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей особисто з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із батьком. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітніми дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, суд вважав за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від: 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що «при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення».
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Таким чином, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дітьми, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також, враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми, суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідачки - матері малолітніх дітей до розгляду спору по суті надавати позивачеві можливість спілкування з малолітніми доньками, за допомогою відеозв'язку.
Такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дітьми, відповідатиме інтересам як батька, так і дітей та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17).
Враховуючи предмет позову, обраний позивачем вид його забезпечення в частині зобов'язання відповідачки надавати позивачеві можливість спілкування з малолітніми дітьми за допомогою відеозв'язку не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком.
Тривалий розгляд справи без можливості спілкування дітей з батьком може призвести до втрати емоційного контакту, що в свою чергу ускладнить чи зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову, оскільки може призвести до втрати емоційного контакту з дітьми.
Зважаючи на відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, передбачених ст.158 ЦПК України, клопотання подане представником відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд, -
Клопотання подане представником відповідача про скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя Оксана Панченко