Номер провадження: 22-ц/813/1244/23
Справа № 522/6920/20
Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.
Доповідач Заїкін А. П.
12.10.2023 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/6920/20
Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/1244/23
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Трофименка О.О.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 , законним представником якого є - ОСОБА_2 ,
- відповідачі - 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_5 , 4) ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , законним представником якого є - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Донцова Д.Ю. о 12 годині 42 хвилині 27 квітня 2021 року, повний текст рішення складений 11 травня 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 лютого 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Пашичевою Г.Л., реєстровий №190; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33852646 від 14.02.2017 року 15:17:04, яке було прийняте приватним нотаріусом ОМНО Пашичевою Галиною Леонідівною; 3) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що йому 06.03.2017 року стало відомо, що належну йому квартиру було шахрайським шляхом переоформлено на іншу особу.
З цього приводу ОСОБА_1 звернувся до Суворовського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення злочину, про що було внесено відповідні відомості до ЄРДР за №12017160490001024.
Так, позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28.12.2012 року належала квартира АДРЕСА_1 .
У власності позивача перебуває ще одна квартира за адресою - АДРЕСА_2 , однак він постійно проживав саме за адресою - АДРЕСА_3 .
У вересні 2014 року він познайомився з ОСОБА_2 , остання за своєю волею переїхала до позивача за місцем його мешкання за адресою - АДРЕСА_3 . Після сварки у 2016 році останні вирішили не проживати разом.
ОСОБА_2 було викрадено правовстановлюючі документи на кватиру АДРЕСА_1 , паспорт позивача та ідентифікаційний код. Відсутність вказаних документів позивач виявив - 17.04.2016 року та звернувся до відділу поліції.
20 вересня 2016 року ОСОБА_1 було видано новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .
Після того, як оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, паспорт разом з кодом були передані ОСОБА_2 іншим особам було здійснено ряд заходів з метою переоформлення спірної квартири, а саме - було підготовлено звіт з оціночної вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , виконаний ОСОБА_8 ..
05.12.2016 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що зазначений договір купівлі-продажу він не підписував, під час укладання правочину присутнім не був.
14.02.2017 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем (Т. 1, а. с. 2 - 11).
Позиція учасників справи в суді першої інстанції
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відзиві на позовну зазначають, що посилання позивача на те, що квартира вибула з його володіння шахрайським шляхом, за відсутності вироку суду, є безпідставним. Вони є добросовісними набувачами спірної квартири (Т. 1, а. с. 97 - 98).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі - 840,00 грн..
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не мав волевиявлення на продаж квартири АДРЕСА_1 . Він не підписував договір купівлі-продажу від 05.12,2016 р. та не уповноважував будь-кого на вчинення такого правочину.
В рамках кримінального провадження №12017160490001024 від 06.03.2017 р. Одеським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром МВС України проведено почеркознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок експерта №195-П від 21.05.2020 року. Згідно зазначеного висновку експерта підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис» в договорі купівлі-продажу від 05.12.2016 р. виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05.12.2016 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є неукладеним, тому не підлягає задоволенню вимога про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу квартири. Вимога про скасування рішення державного реєстратора є похідною від вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним (Т. 1, а. с. 232 - 237).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення Приморського районного суду міста Одеса від 27 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянти обґрунтовують вимоги апеляційної скарги тим, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18.05.2022 року ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків. викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянти посилаються на те, що: 1) судом першої інстанції не було враховано, що долучені позивачем до позову докази є недопустимими, оскільки завірені неналежною особою, та не можуть бути враховані за відсутності їх оригіналів; 2) суд першої інстанції не здійснив оцінки всім фактичним обставинам справи, а тільки обмежився формальними висновками, згідно сумнівних та нікчемних доказів позивача (Т. 2, а. с. 1 - 9).
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року залишено без руху (Т. 2, а. с. 20 - 22).
Відповідно до рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 14.06.2021 року суддя Артеменко І.А. змінив спеціалізацію.
На підставі вищевказаного, матеріали цивільної справи передано до канцелярії Одеського апеляційного суду. Керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2021 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження судді-доповідача Заїкіна А.П. (Т. 2, а. с. 36).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року (Т. 2, а. с. 37 - 37 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 38).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року визнано обов'язковою явку ОСОБА_1 у судове засідання Одеського апеляційного суду.
Викликано у судове засідання Одеського апеляційного суду приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олену Юріївну та зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олену Юріївну надати до огляду у судовому засіданні Одеського апеляційного суду нотаріальну справу щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 05 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , та копію цієї справи для долучення до матеріалів справи.
Визначено звернутись до слідчого відділу Суворовського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на видачу та розголошення матеріалів кримінального провадження №12017160490001024 від 06.03.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та повідомити апеляційний суд про існуючий стан розслідування даного кримінального провадження (Т. 2, а. с. 86 - 91).
В подальшому апеляційним судом було неодноразово вжито заходи щодо виклику в судове засідання Одеського апеляційного суду приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олену Юріївну, між тим остання у судові засідання апеляційного суду не з'явилася.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.12.2022 року витребувано у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 05 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (Т. 2, а. с. 150 - 153).
18.05.2023 року від Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни надійшла копія нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 05 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (Т. 2, а. с. 198 - 222).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.10.2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , в якості законного представника ОСОБА_1 ..
У судовому засіданні адвокат Мангул П.М., діючий від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Адвокат Судаков В.В., діючий від імені ОСОБА_1 , у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заяв, клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які взяли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які взяли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28.12.2012 року, належала квартира АДРЕСА_1 .
20 вересня 2016 року ОСОБА_1 було отримано новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , у зв'язку із втратою попереднього паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 від 10.02.2015 р..
05.12.2016 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
14.02.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
06.03.2017 року старшим слідчим Суворовського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області Жеребним О.В. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12017160490001024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 УК України, за заявою ОСОБА_1 про те, що в літній час 2016 року невстановлена особа шахрайським шляхом, а саме входження в довіру ОСОБА_1 , заволоділа його квартирою за адресою - АДРЕСА_3 .
По справі виникли правовідносини щодо визнання правочину недійсним.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість доказів наданих позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 було надано копії з матеріалів кримінального провадження 12017160490001024 (Т. 1, а. с. 2 - 71), яке розслідувалось слідчим відділом Суворовського відділення поліції м. Одеса ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При пред'явленні позову позивач згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Ці докази він збирає сам у позасудовому порядку.
Спосіб отримання доказу фактично оцінюється судом зі слів суб'єкта доказування. Якщо доказ викликає у суду сумнів, то доцільно перевірити порядок його отримання шляхом звернення до органу чи особи, яка його видавала.
Якщо доказ витребуваний на вимогу суду, а сторона по справі має інформацію, що цей доказ отримано з порушенням порядку його отримання, суд також повинен перевірити цю обставину шляхом звернення до органу, який його видав.
Якщо до суду надсилається копія документа, то вона має відповідати оригіналу, вірність копії або витягу документа має бути засвідчена печаткою організації і підписом уповноваженої особи або нотаріально.
В судовій практиці поширеними є випадки подання доказів отриманих з порушенням порядку їх отримання. Зокрема, це подання суду листів, звукозаписів телефонних розмов, отриманих з порушенням таємниці листування та телефонних розмов, фотографій, зроблених без згоди особи, яка на ній зображена, тобто без отримання офіційного дозволу фотографувати її тощо.
За правилами частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п'ята статті 95 ЦПК України).
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України).
Апелянти в апеляційній скарзі зазначають, що надані позивачем копії матеріалів кримінального провадження не засвідчені належним чином.
Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18 (провадження № 61-15707св19) зазначив, що: «суд першої інстанції зробив правильний висновок, що надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог докази не є допустимими, тому відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, УДАБК Одеської міської ради за їх недоведеністю.
У постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17 Верховний Суд зазначив про таке: «Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК України).
Особа має право завіряти копії лише тих документів, оригінали яких знаходяться у неї.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Всупереч зазначеним вимогам законодавства, судом першої інстанції було прийнято рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов ОСОБА_1 ..
Отже, колегія суддів зазначає, що надані докази, а саме копії матеріалів кримінального провадження не можуть бути прийняті, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Тож, зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що судом вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог.
Не зважаючи на доводи позивача про те, що останній не підписував договір від 05.12.2016 року, надані позивачем докази є недопустимими, оскільки не засвідчені належним чином, з наданих копій не можливо встановити на якій підставі вони були отримані позивачем, та крім того не містять засвідчення останніх слідчим відділом, в якому перебували матеріали вказаного кримінального провадження.
Отже, враховуючи наявність об'єктивних сумнівів у достовірності таких письмових доказів, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно наявної в матеріалах справи копії висновку експерта Одеського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України №195-П від 21.05.2020 року, наданого в рамках кримінального провадження №12017160490001024 від 06.03.2017 р.,підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис» в договорі купівлі-продажу від 05.12.2016 р. виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок не може бути взятий до уваги, з огляду на наступне.
Кримінальне провадження №120017160490001024 від 06.03.2017 року, за фактом незаконного заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 до 21.12.2022 року перебувало в провадженні Суворовського ВП ГУНП України в Одеській області, а з 21.12.2022 року, згідно листа прокурора Одеської області знаходиться в провадженні СВ Приморського ВП ГУНП України в Одеській області, слідчий Балабан С.П..
Згідно рапорту слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Балабана С.П. який прийняв до провадженні зазначену кримінальну справу в матеріалах справи відсутні:
-Заява на приєднання до матеріалів кримінального провадження паспорта громадянина України та картка платника податків на ім'я ОСОБА_1 ;
-Ухвала від 12.06.2017 про арешт майна, а саме: копії свідоцтва про право власності на кв. АДРЕСА_4 ; технічний паспорт на кв. АДРЕСА_5 ; разрахункова книжка на кв. АДРЕСА_1 ; копія рішення суду по справі № 1522/26644/12 з додатками на 5 арк, довіреність на ім?я ОСОБА_1 , заяву про витребування доказів, папку з документами про розділення майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , папку з документами моряка на ім?я ОСОБА_10 , вказані документи відсутні.
-висновок судово-почеркознавчої експертизи та паперовий конверт з оригіналами документів для дослідження.
Отже, в матеріалах даної цивільної справи наявний експертний висновок, який належним чином не завірений, здійснений в рамках кримінального провадження, який відсутній в матеріалах самого кримінального провадження.
З огляду на вищезазначене, вказаний висновок експерта не може бути взятий до уваги, оскільки як у сторони відповідача, так і у суду наявний сумнів в його достовірності.
Тож, суд не може вважати доведеними обставини щодо не підписання спірного договору купівлі-продажу, про які стверджує позивач, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Жодні інші належні письмові докази, які б підтверджували доводи позивача щодо не підписання ним договору купівлі-продажу, у матеріалах справи відсутні.
В рамках даної цивільної справи позивачем не заявлялось клопотання про призначення почеркознавчої експертизи як в суді першої, так і в апеляційній інстанції.
Таким чином, ненадання позивачем суду під час розгляду цивільної справи будь-яких належних та допустимих доказів не підписання ним договору купівлі-продажу, позбавляють суд можливості вирішити питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю позивачем.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
А згідно ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , законним представником якого є - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 30 жовтня 2023 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе