ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 р.Справа № 520/4983/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.05.23 по справі №520/4983/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про визнання протиправними наказу та дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт 1) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (надалі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 , апелянт 2), в якому просила суд:
- визнати протиправним п.7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад» командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виключення з усіх видів забезпечення, як такої що самовільно залишила військову частину, ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо фактичного зупинення військової служби з 02.08.2022, а також ненарахування та невиплати з 01.08.2022 грошового забезпечення та надбавок до нього ОСОБА_1 ;
- зобов'язати НОМЕР_3 вчинити дії щодо поновлення на військовій служби та у посаді ОСОБА_1 , а також нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення та всі передбачені нормативними актами надбавки до нього з 01.08.2022 по час фактичного поновлення на службі (по день видання відповідного наказу про призначення на посаду).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним п.7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад» командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виключення з усіх видів забезпечення, як такої що самовільно залишила військову частину, ОСОБА_1 ..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині задоволення позову, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права судом першої інстанції при ухваленні рішення, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у цій частині та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач вказує на законність та обґрунтованість п.7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад» командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виключення з усіх видів забезпечення, як такої що самовільно залишила військову частину, ОСОБА_1 . Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону 212-ОС від 10.08.2022 майстер сержанта ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника загону, як таку місце знаходження якої невідомо протягом 10 днів. На момент винесення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було з'ясовано те, що стосовно позивача відкрито кримінальне провадження. Згідно інформації, яка надійшла до НОМЕР_3 , стосовно позивача відкрито кримінальне провадження №42023222750000005 від 18.04.2023. В зв'язку з чим, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону №200-ОС від 19.04.2023 військовослужбовцю призупинено військову службу, звільнено з посади, вважати таким, що не виконує (не несе) обов'язків служби; припинено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у цій частині та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, покликається на те, що скасування судом першої інстанції лише п.7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС не є повним та достатнім способом захисту прав позивача. Вказаний наказ стосується лише питань виключення її з усіх видів забезпечення, але не стосується проходження нею служби. Зважаючи на тривалу, протиправну та безпідставну поведінку відповідача, скасування наказу від 02.08.2022 № 200-ОС не обов'язково призведе до поновлення прав на військову службу та грошове забезпечення. Зазначена ситуація може призвести до необхідності повторного звернення до суду за захистом своїх прав.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши позивача та її представника, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах та відзиві позивача на апеляційну скаргу відповідача, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом були встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та проходила її у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
02.08.2022 наказом № 200-ОС «Про особовий склад» командира ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до п. 7.1 ОСОБА_1 майстер-сержанта, інспектора прикордонної служби 1 категорії - перекладача 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип Б) з 01.08.2022 виключено з усіх видів забезпечення, як таку, що самовільно залишила військову частину.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно прийняв наказ від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад» щодо виключення з усіх видів забезпечення, як такої що самовільно залишила військову частину стосвно ОСОБА_1 (п.7.1), оскільки наказ в цій частині ухвалений без належних правових підстав.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції констатував, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є саме скасування п.7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними: Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, та Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, в тому числі під час воєнного стану, здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ, в редакції чинній станом на час видання спірного у наказу, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Аналогічні за змістом приписи наведені також у ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та у п.п. 48-1, 48-2, 48-3 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (надалі - Положення №1115/2009).
Згідно з п. 48-1 Положення № 1115/2009 для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п. 48-2 Положення № 1115/2009 військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п. 48-3 Положення № 1115/2009 військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яких призупинено, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, зазначених у пункті 89 цього Положення. .
Як слідує з пояснень позивача, 23 на 24 лютого 2022 року вона знаходилася на службі на чергуванні та здійснювала перевірку документів у пункті пропуску «Гоптівка». Після початку обстрілу з боку Російської Федерації отримала наказ прибути до місця розташування відповідача в АДРЕСА_1 .
Прибувши за вказаною адресою, вона отримала наказ командування частини про вибуття всіх жінок до місця постійного проживання та знаходження там до отримання подальших вказівок, у зв'язку 24.02.2022 вибула до свого постійного місця проживання - смт. Козача Лапань Харківської області.
У подальшому, з 24.02.2022 по 11.09.2022 позивач разом з чоловіком та дітьми, постійно знаходились в окупації військ Російської Федерації та Л/ДНР за адресою свого місця проживання - АДРЕСА_2 .
Дістатися на підконтрольну державі Україна територію змогла лише разом з іншими громадянами України 22.09.2022 через територію Російської Федерації з пункту пропуску «Копотилівка» через пункт пропуску «Краснопілля» Сумської області, пройшовши паспортний контроль і співбесіду з СБУ і ВБ ДПС і 23.09.2022 прибула в м. Харків. Про своє прибуття позивач доповіла безпосереднім начальникам.
Позивач вважає, що упродовж з 24 лютого по 23 вересня 2022 року вона була відсутня у розташуванні військової частини з об'єктивних, незалежних від неї причин. Умислу на несвоєчасне прибуття до розташування загону чи ухилення від проходження військової служби не було, оскільки вона знаходилась в окупації.
Зазначила, що в продовж лютого - вересня 2022 року службовими особами відповідача накази про прибуття до місця розташування загону не віддавалися, евакуаційні заходи не проводилися, про місце розташування загону та способи перетину лінії зіткнення їй не повідомлялось. За період з лютого по липень 2022 року їй продовжували нараховувати та виплачувати грошове забезпечення та відповідні надбавки.
Під час розгляду справи встановлено, що на підставі рапортів начальників підрозділів та відповідно наказу МВС України від 08.11.2021 № 815 «Пpo затвердження Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2022 р. за № 3937375, проведено службове розслідування В-52 від 12.10.22 за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану військовослужбовцями НОМЕР_4 прикордонного загону.
З пояснень представника відповідача встановлено, що під час службового розслідування на адресу військовослужбовців надсилалися листи, в тому числі і позивачу, були здійснені дзвінки на особисті номера військовослужбовців, однак начальник підрозділу і інші військовослужбовців під час службового розслідування надали пояснення, що позивач не прибула до місця дислокації підрозділу. На підставі зазначеного і зроблений висновок про підтвердження факту не прибуття позивача до військової частини.
Згідно висновку службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану військовослужбовцями НОМЕР_4 прикордонного загону, затвердженого начальником НОМЕР_4 прикордонного загону 12.10.2022, за порушення статей 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 2.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС, Міністерства фінансів України, Адміністрації Держприкордонслужби України, Головного управління Державної служби України від 05.07.2011 року №330/151/809/434/146, ст.6 Закону України «Про правила етичної поведінки», комісія запропонувала майстер-сержанта ОСОБА_1 притягнути до відповідальності правами начальника прикордонного загону та оголосити «неповну службову відповідність».
02.08.2022 відповідачем видано наказ № 200-ОС «Про особовий склад», згідно п. 7.1 якого позивача виключено з усіх видів забезпечення, як таку, що самовільно залишила військову частину.
Підставою для цього наказу зазначено рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 02.08.2022.
На підставі вище зазначеного наказу з 01.08.2022 ОСОБА_1 не нараховується та не виплачується грошове забезпечення та надбавки до нього.
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу від 02.08.2022 № 200-ОС встановлено, що п. 7.1 винесено відповідно до Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про відпустки», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2022 №10-ОС «Про грошове забезпечення» (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України в 2022 році», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022.
10.08.2022 наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону № 212-ОС позивача було зараховано в розпорядження начальника загону, як таку, місце знаходження якої не відомо протягом 10 днів.
12.10.2022 наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону затверджено Висновку службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, в умовах воєнного стану, військовослужбовцями НОМЕР_4 прикордонного загону,
25.10.2022 наказом НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 485-АГ «Про підсумки проведення службового розслідування» за порушення статей 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 2.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС, Міністерства фінансів України, Адміністрації Держприкордонслужби України, Головного управління Державної служби України від 05.07.2011 № 330/151/809/434/146, ст. 6 Закону України «Про правила етичної поведінки», правами начальника НОМЕР_4 прикордонного загону військовослужбовцям НОМЕР_4 прикордонного загону, зокрема, майстер-сержанта ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, правами начальника прикордонного загону, оголошено «неповну службову відповідність».
Матеріали справи свідчать, що передумовою для видання п.7.1 наказу від 02.08.2022 № 200-ОС слугували обставини направлення на адресу Харківської спеціалізованої прокуратури в оборонній та військовій сфері інформаційних листів за №14/1-22 вих. від 14.03.2022 та № 14/486-22 вих. від 17.06.2022 про військовослужбовців НОМЕР_4 прикордонного загону, які відмовились від виконання свого військового обов'язку, не з'явилися на службу (самовільно залишили військову частину).
Відомості, щодо кримінального провадження стосовно позивача № 42023222750000005 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2023.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ та дату внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданої відповідно до ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, стосовно наявності підстав для визнання протиправним п.7.1. наказу від 02.08.2022 №200-ОС «Про особовий склад» командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виключення з усіх видів забезпечення, як такої що самовільно залишила військову частину, ОСОБА_1 .
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправним п.7.1. наказу від 02.08.2022 №200-ОС «Про особовий склад» командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виключення з усіх видів забезпечення, як такої що самовільно залишила військову частину, ОСОБА_1 .
Стосовно посилання ВЧ НОМЕР_1 на те, що обставинами та підставами виключення позивача з усіх видів забезпечення, призупинення її військової служби та подальше зарахування у розпорядження начальника, було здійснено саме у зв'язку з залишенням останньою військової частини, як то передбачено приписами п. 127 Порядку № 1115/2009, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пп. 8 п. 127 Положення № 1115/2009 визначено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого проходження такими військовослужбовцями військової служби допускається у разі: коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця, - до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим.
При цьому, пп.1 п. 3 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, визначено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників (командирів) органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1-3, 7, 8, 10-12, 14, 15 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115, із дня, що настає за днем звільнення їх від займаних посад (скорочення штатних посад), протягом двох місяців зберігається виплата грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за останньою посадою на день звільнення з посади (скорочення).
До складу грошового забезпечення включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, передбачені для виплати цією Інструкцією, з урахуванням змін у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.
Після закінчення двох місяців безперервного перебування військовослужбовців у розпорядженні виплата збереженого грошового забезпечення може здійснюватися тільки за рішенням Голови Державної прикордонної служби України.
В той же час, згідно з ч. 2 п. 5 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2017 року № 468, військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.
Вказане у сукупності дає підстави для висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач, згідно з наказом від 02.08.2022 №200-ОС, протиправно виключив позивача з усіх видів забезпечення, як таку, що самовільно залишила військову службу, за відсутності на те підстав, визначених приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ.
Посилання апелянта 2 на неврахування судом першої інстанції обставин відкриття кримінального провадження стосовно позивача № 42023222750000005 від 18.04.2023, колегія суддів безпідставним, оскільки така обставина виникла більше ніж через пів року після винесення спірного наказу та не могла бути покладена у його основу, а отже й не має жодного значення при розгляді цієї справи.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо фактичного зупинення військової служби з 02.08.2022, колегія суддів зазначає, що сторонами не доведено, а судами не встановлено факту призупинення військової служби ОСОБА_1 , а відтак суд першої інстанції дійшов правомірних висновків щодо відсутності підстави для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.
Вимоги позивача про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати з 01.08.2022 грошового забезпечення та надбавок до нього не підлягають задоволенню, оскільки такі дії вчинялися з урахуванням п. 7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад», який визнаний протиправним у межах цієї справи. Оскільки відповідні дії вчинялись відповідачем на підставі наказу, визнаного у судовому порядку протиправним, а тому не потребують окремого визнання протиправними.
Посилання апелянта 1 щодо наявності підстав для задоволення вимог в частині зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 вчинити дії щодо поновлення на військовій служби та на посаді, а також нарахувати та виплати позивачеві грошове забезпечення та всі передбачені нормативними актами надбавки до нього з 01.08.2022 по час фактичного поновлення на службі (по день видання відповідного наказу про призначення на посаду) суд зазначає, що визнання протиправним п.7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад» і буде мати наслідком для відповідача вчинення саме вказаних дій. Крім того, наказ відповідача від 10.08.2022 № 212-ОС про зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника є чинним, оскільки відомостей про його оскарження не встановлено і даний наказ не є предметом розгляду у межах цієї справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист та поновлення порушених прав і суд не має достатніх підстав вважати, що ВЧ НОМЕР_1 , у зв'язку із скасуванням у судовому порядку п.7.1. наказу від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад», не буде вчиняти дії щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 , а також нараховувати та виплачувати позивачеві грошове забезпечення та всі передбачені нормативними актами надбавки до нього з 01.08.2022 по час фактичного поновлення на службі, а тому, такі вимоги є передчасними та є захистом прав позивача на майбутнє, чого приписами Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачено.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається обставин звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а тому вимога про її поновлення на військовій службі не може бути задоволеною за жодних підстав.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року по справі №520/4983/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 26.10.2023.