ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 р. Справа № 440/6836/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 03.07.23 по справі № 440/6836/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом також - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті як дружині померлого військового пенсіонера, відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягає виплаті та залишилися недоодержаною у зв'язку з його смертю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити нараховану та недоотриману ОСОБА_2 пенсію в сумі 174 315,73 грн на особовий рахунок ОСОБА_1 в Ощадбанку IBAN НОМЕР_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладену у листі від 10 лютого 2023 року № 1965-1785/П-02/8-1600/23, у виплаті ОСОБА_1 , як дружині померлого військового пенсіонера, відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягає виплаті та залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2023 року про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 згідно з рішеннями суду та прийняти рішення відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, з висновками, які не відповідають обставинам справи. Зазначає про хибність висновку суду першої інстанції щодо того, що відповідач не надав оцінки поданим позивачем документам в розумінні статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки у листі ГУ ПФУ від 10 лютого 2023 року, № 1965-1785/П-02/8-1600/23 відповідач чітко стверджує, що стаття 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає включення заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду, до складу недоотриманої пенсії. Отже відповідач прямо надав оцінку поданим позивачем документам у розумінні статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та неправомірно відмовився застосовувати зазначену статтю.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_2 був військовим пенсіонером, отримував пенсію відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі № 524/9488/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_2 з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, із урахуванням виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 440/4829/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, встановлених довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.07.2020 за № 11/17, а також щодо повернення довідки від 03.07.2020 за № 11/17 до Адміністрації Державної прикордонної служби України; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, встановлених довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 3.07.2020 за № 11/17.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі № 440/6495/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_2 з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення при перерахунку з 01 квітня 2019 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, встановлених довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 3.07.2020 за № 11/17; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” виходячи з 90 % сум грошового забезпечення, встановлених довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.07.2020 за № 11/17, з урахуванням проведених виплат.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № S 4253/2022, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану м. Аугебург ФРН.
Згідно зі свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 ОСОБА_2 був одружений на ОСОБА_1 .
На звернення ОСОБА_1 від 07 лютого 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 10 лютого 2023 року за № 1965-1785/П-02/8-1600/23 повідомило, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі № 524/9488/19 за період з 01 січня 2018 року по 07 серпня 2020 року нараховано заборгованість в сумі 61453,94 грн; на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 440/4829/20 нараховано заборгованість за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року в сумі 32749,56 грн; на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі № 440/6495/21 нараховано заборгованість за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року в сумі 80112,23 грн, проте ці кошти можливо отримати у разі заміни сторони виконачого провадження (дане право передбачено ст. 379 КАСУ), а також зазначило, що згідно зі статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачено включення заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду, до складу недоотриманої пенсії, одночасно повідомило, що по архівній пенсійній справі існує переплата, яку необхідно повернути на рахунок Пенсійного Фонду України.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладеної у листі від 10 лютого 2023 року за № 1965-1785/П-02/8-1600/23, у виплаті ОСОБА_1 , як дружині померлого військового пенсіонера, відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягає виплаті, та залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Разом з тим, зазначивши, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим позивачем документам у розумінні статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а лише обмежився посиланням на статтю 379 Кодексу адміністративного судочинства України та неможливістю виплати заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити нараховану та недоотриману ОСОБА_2 пенсію в сумі 174 315,73 грн на особовий рахунок ОСОБА_1 в Ощадбанку IBAN НОМЕР_1 та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2023 року про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 згідно з рішеннями суду та прийняти рішення відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
За приписами пункту 1 частини другої статті 26 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року /далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ/.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За змістом частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Отже згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які або належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі № 524/9488/19 за період з 01 січня 2018 року по 07 серпня 2020 року нараховано заборгованість в розмірі 61453,94 грн; на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 440/4829/20 нараховано заборгованість за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року в розмірі 32749,56 грн; на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі № 440/6495/21 нараховано заборгованість за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 80112,23 грн.
Отже пенсійним органом за життя пенсіонера ОСОБА_2 нараховано останньому до виплати пенсію в сумі 174 316,00 грн.
Як установлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера та відповідними документами позивач, як дружина померлого, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 07 лютого 2023 року, тобто до закінчення 6 місяців після смерті померлого чоловіка.
Оцінюючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладеної у листі від 10 лютого 2023 року, № 1965-1785/П-02/8-1600/23, у виплаті ОСОБА_1 , як дружині померлого військового пенсіонера, відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягають виплаті, та залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити нараховану та недоотриману ОСОБА_2 пенсію в сумі 174315,73 грн на особовий рахунок ОСОБА_1 в Ощадбанку IBAN НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає таке.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення всіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
У справі, що розглядається, порядок виплати пенсії в разі смерті пенсіонера регламентовано статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Разом з тим у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим позивачем документам у розумінні статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а, зокрема, послався на положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України та неможливість виплати заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду.
З доводів відповідача, наведених у відзиві на адміністративний позов, убачається, що відмову у виплаті спірної заборгованості позивачу відповідач пов'язує із заміною сторони виконавчого провадження у справах № 524/9488/19, № 440/4829/20, № 440/6495/21.
Проте у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом установлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Отже суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо необхідності заміни сторони виконавчого провадження для отримання заборгованості з виплати, перерахованої ОСОБА_2 .
Зазначені обставини в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження, що мало наслідком визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладеної у листі від 10 лютого 2023 року, № 1965-1785/П-02/8-1600/23.
Разом з тим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим позивачем документам у розумінні статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а фактично відмова пенсійного органу обумовлена посиланням на статтю 379 Кодексу адміністративного судочинства України та неможливістю виплати заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду, окрім того позивача у листі одночасно повідомлено, що по архівній пенсійній справі існує переплата, яку необхідно повернути на рахунок Пенсійного Фонду України.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за встановлених обставин при визнанні протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладеної у листі від 10 лютого 2023 року за № 1965-1785/П-02/8-1600/23, у виплаті ОСОБА_1 , як дружині померлого військового пенсіонера, відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягає виплаті та залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, належним способом захисту буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2023 року про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 згідно з рішеннями суду та прийняти рішення відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Доводи та аргументи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, та з урахуванням яких судом першої інстанції вже надано оцінку встановленим обставинам справи.
Щодо посилання позивача на те, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не переконався у направленні ГУ ПФУ у Полтавській області на адресу позивача відзиву на позовну заяву, обов'язок направлення якого встановлено пунктом другим частини четвертої статті 162 КАС України, колегія суддів зазначає, що ненаправлення відповідачем на адресу позивача відзиву на позовну заяву не призвело до неправильного вирішення справи судом першої інстанції та, відповідно, не може підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В даному випадку справу вирішено вірно.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 по справі № 440/6836/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк