Справа № 2-7399/11
Провадження № 6/522/873/23
УХВАЛА
27 жовтня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими А.С.,
державний виконавець у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вітріченко Ігоря Андрійовича, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи,
ВСТАНОВИВ:
23.10.2023 до Приморського районного суду м. Одеси звернувся головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ПМУМЮ (м. Одеса) Вітріченко І.А., боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи.
Подання обґрунтовано тим, що як вбачається із матеріалів виконавчого провадження боржник обізнаний про здійснення щодо нього даного провадження, а виконавцем вживаються всі передбаченні чинним законодавством заходи примусового виконання рішення у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Однак, ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на нього рішенням обов'язків так як вимоги виконавчого документу не виконуються, жодних дій спрямованих на виконання рішення суду боржником не вчиняються. У зв'язку з чим, виконавець просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.
25.10.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі за поданням приватного виконавця та призначено судове засідання на 27.10.2023.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вітріченко І.А. знаходиться виконавче провадження № 52572332 з виконання виконавчого листа від 17.02.2012 № 2-7399/11, виданого Приморським районним судом у місті Одесі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 530 927,94 грн, судові витрати у сумі 1 700,00 грн за сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,00 грн, про що свідчить постанова від 04.10.2016 про відкриття виконавчого провадження № 52572332.
27.02.2017 старшим державним виконавцем Саламахаю В.В. була винесена постанова про розшук майна боржника (автомобільLEXUS ES 350, 2007 р.виг., д/н НОМЕР_1 ) та 17.10.2023 головним державним виконавцем Вітріченко І.А. була винесена постанова про арешт коштів боржника.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що за боржником зареєстрований автомобіль LEXUS ES 350, 2007 р.виг., д/н НОМЕР_1 , кошти, яких би було достатньо для виконання вимог виконавчого документа відсутні, доходи боржник не отримує, майно належне на праві власності відсутнє, земельні ділянки не зареєстровані, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми в Одеській області не зареєстровані. Таким чином, боржник фактично ігнорує законні вимоги виконавця та ухиляється від виконання рішення суду.
Згідно повідомлення ДМС України боржник має паспорт громадина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 28.08.2019, орган, що видав 5101. Також на запит № 178339956 виконавця ДПС України від 18.10.2023 повідомлено, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2018 по 18.10.2023 неодноразово перетинав державний кордон України.
Крім того, в порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не було надано декларацію про доходи та майно, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження» та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33 Конституції України).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері встановлюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
З аналізу наведених правових норм слідує, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України настають не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє будь-які свідомі дії, які б свідчили про ухилення ним від покладених на нього рішенням суду зобов'язань, державним виконавцем не надано. Оскільки, сама по собі наявність невиконаного зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання рішення суду.
«Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. («Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного Суду України від 01.02.2013).
Як вбачається із висновків Верховного Суду України, зроблених на підставі вищевказаних вимог закону та судової практики розгляду спірного питання особа може бути обмежена у праві виїзду за межі держави за наявності доведеності суду:
-факту невиконаного зобов'язання за рішенням суду;
- об'єктивно наявного факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду;
- наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду.
Саме по собі невиконання боржником рішення суду протягом тривалого строку, про що вказує виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від його виконання.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином, у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13.11.2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, § 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов?язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», $124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельтеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», $35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25.01.2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга N 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23.06.1981 за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven und De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано необхідних доказів, які б у сукупності свідчили про ухилення боржника від виконання рішення суду, а також суд не вбачає наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника сприятиме забезпеченню виконання судового рішення, у зв'язку з чим, подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 441 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні подання головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вітріченко Ігоря Андрійовича, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п'ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Суддя: І.А. Павлик