Номер провадження 2/754/4995/23
Справа №754/11908/23
Іменем України
12 жовтня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У серпні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди № ОО 15-11-19-01-В від 15.04.2020 у розмірі 58800,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.04.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір оренди обладнання №ОО 15-11-19-01-В. Позивач 15.04.2020 передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі обладнання, підписаним сторонами. Загальна вартість наданого в оренду обладнання складає 5 880,00 грн та визначена в акті прийому-передачі обладнання.
Згідно з укладеним договором, якщо відповідач користується річчю, переданою йому у оренду, не за її призначенням або з порушенням умов договору оренди, орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Відповідач зобов'язаний усунути погіршення об'єкту оренди, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі орендодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Позивачем було направлено досудову вимогу відповідачу 25.07.2023, відповіді на неї позивач не отримав.
Позивач просить стягнути із відповідача 58000,00 грн, що складається з заборгованості з орендної плати у розмірі 26460,00 грн, неустойки у розмірі 26460,00 грн, вартості неповернутого об'єкта оренди у розмірі 880,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05.09.2023 позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
У судове засідання 12.10.2023 сторони не з'явились.
Відповідач до суду не з'явився, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від нього до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте судова повістка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що повістку вручено відповідачеві та він є повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, який повідомлений належним чином та не повідомив суду причини своєї неявки.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою учасників у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
15.04.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди обладнання №ОО 15-11-19-01-В, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) надає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне використання майно, що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права згідно акта прийому - передачі. Вартість об'єкта оренди виражається в національній валюті України та визначається в актах прийому-передачі обладнання (п. 1.1, 1.1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору об'єкт оренди передається в оренду для захисту транспортного засобу від можливих протиправних дій третіх осіб та задля надання можливості контролю виконання умов договору застави транспортного засобу.
Пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено, що строк оренди складає два місяці з моменту підписання договору оренди. Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата, що складає 980,00 грн за кожний місяць користування об'єктом оренди, виплачується орендарем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця.
Згідно з п. 5.1 договору об'єкт оренди вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем з моменту підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі обладнання.
Пунктом 6.1 договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.
Відповідно до п. 6.4.1, 6.4.2 договору орендодавець має право здійснити перевірку порядку використання орендарем майна, що орендується, відповідно до умов договору оренди обладнання. Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі.
Згідно з п. 7.1 договору, якщо орендар користується річчю, переданою йому в оренду, не за її призначенням або з порушенням умов договору оренди, орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до п. 8.1 договору після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом 1 (одного) робочого дня повернути орендоване майно орендодавцю.
Згідно з п. 8.3 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до п. 9.1 договору договір оренди обладнання вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором оренди обладнання.
Згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди до договору оренди обладнання № ОО 15-11-19-01-В від 15.04.2020 позивачка передала, а відповідач прийняв наступне обладнання: Ві 820 TREK, оціночна вартість - 3640,00 грн. та PNATON 3.0 оціночна вартість - 2240,00 грн.
25.07.2023 позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій повідомив про розірвання договору та вимагав сплатити заборгованість за користування предметом оренди в сумі 26460,00 грн та заборгованість за послуги з вилучення GPS-обладнання в сумі 1650,00 грн в термін до 07.08.2023, а також надати транспортний засіб, на якому встановлено обладнання, для вилучення обладнання та повернути орендодавцю обладнання в термін до 07.08.2023 або сплатити до 07.08.2023 вартість предмета обладнання в сумі 5880,00 грн.
Доказів вручення відповідачу вказаної вимоги матеріали справи не містять.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
На підставі ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 764 ЦК України визначено, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (частина третя статті 205 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 263/11275/18 сформульовано правовий висновок, який зводиться до того, що аналіз статті 205 ЦК України свідчить, що волевиявлення учасника(-ів) правочину може виражатися в: певних діях; мовчанні; усній формі; письмовій (електронній) формі. Мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину. Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 205 ЦК України). Традиційним прикладом такого випадку виступає конструкція поновлення договору найму (tacite reconduction). Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Сутність поновлення договору найму полягає в тому, що договір найму автоматично поновлюється на той же самий строк за умови, що: (а) наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; (б) відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. При поновленні договору відбувається продовження договірних зв'язків після закінчення строку договору найму, коли наймач продовжує користуватися майном і відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Цей договір поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі.
У постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17 викладено правову позицію про те, що відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Поміж тим, тлумачення норми ч. 1 ст. 764 ЦК України дозволяє стверджувати, що за наведених у ній умов договір найму (оренди) майна може неодноразово поновлюватися, що узгоджується із свободою договору як загальною засадою цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3, ст.627 ЦК України).
Також слід зауважити, що законодавець не визначає однією із умов продовження строку дії такого договору виконання орендарем свого обов'язку щодо справляння плати за найм (оренду) майна.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталася до відповідача із запереченнями щодо продовження Договору впродовж одного місяця після закінчення строку його дії (в період з 15.06.2020 по 15.07.2020), як і доказів такого заперечення після закінчення наступних строків дії договору, а саме до 25.07.2023.
Позивачка вказує на те, що 25.07.2023 вона надіслала відповідачу досудову вимогу, в якій, посилаючись на наявну заборгованість за орендними платежами, окрім повідомлення про розірвання договору з підстав, передбачених підпунктом 7.1 п. 7 договору, вимагала сплатити заборгованість з оренди та повернути об'єкт оренди до 07.08.2023 або сплатити вартість предмета обладнання, що, на її думку, підтверджується описом та накладною Укрпошти № 6506204769969.
Відповідно до ч. 2 ст. 773 ЦК України якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Аналогічна за змістом умова викладена сторонами в підпункті 7.1 п. 7 договору.
За правилами ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У пунктах 5.2.5, 5.2.8 постанови Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 наведено правову позицію про те, що статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний порядок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.
Близький за змістом висновок викладено у пункті 40 постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 910/18827/17.
Отже, істотне значення для правильного вирішення спорів цієї категорії має не лише зміст заяви наймодавця (орендодавця) про припинення (розірвання) договору найму (оренди) речі, а й факт її отримання іншою стороною, адже саме із цим моментом законодавець пов'язує припинення договірних відносин між сторонами внаслідок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього.
Проте позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачем було отримано вказану досудову вимогу, а саме бланк повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням його прізвища та дати отримання.
Відтак, не можна вважати, що внаслідок направлення позивачкою досудової вимоги на адресу відповідача договір був розірваний шляхом вчинення орендодавцем односторонньої відмови від нього. Такий висновок опосередковано підтверджується також тим, що у позовній заяві позивачка не зазначає конкретну дату, із якої вказаний договір слід вважати припиненим.
Таким чином суд приходить до висновку, що між сторонами продовжували існувати договірні відносини внаслідок неодноразового поновлення договору, зумовленого продовженням користування майном орендаря та відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку такого договору.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендних платежів за договором оренди обладнання № ОО 15-11-19-01-В від 15.04.2020.
Водночас, у позовній заяві позивач вказує, що за період з 15.04.2020 по 08.08.2023 пройшло повних 42 місяці; боржник сплатив оренду плату за вказаний період у розмірі 14700,00 грн.
Отже, заборгованість відповідача щодо сплати орендної плати становить 42 місяці * 980 грн - 14700,00 грн = 26 460,00 грн.
Оскільки доказів погашення заборгованості зі сплати орендної плати не надано, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 26460,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачкою заявлено вимогу про стягнення неустойки в сумі 26460,00 грн.
Відповідно до положень ст. 785ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Оскільки на момент звернення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 із позовом до суду договір оренди обладнання № ОО 15-11-19-01-В від 15.04.2020 не був припиненим (розірваним), то у відповідача не виникло обов'язку негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Крім того, як слідує зі змісту позовних вимог позивачка просить стягнути із відповідача орендну плату та неустойку за один і той же період користування ним орендованим обладнанням.
У п.9.12 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладено правовий висновок про те, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
За таких обставин позивачка не має права вимагати від відповідача сплати неустойки за найм речі за час прострочення, а її вимоги в цій частині суперечать приписам ст.785 ЦК України.
З огляду на викладене вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки в сумі 26460,00 грн задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про стягнення вартості неповернутого об'єкта оренди в сумі 5880,00 грн слід зазначити таке.
За змістом частин 1, 2 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Із аналізу умов договору оренди обладнання № ОО 15-11-19-01-В від 15.04.2020 не вбачається, що порушення орендарем обумовленого права позивачки на здійснення перевірки порядку використання майна, тягне за собою виникнення у неї похідного права заявити вимогу до орендаря про відшкодування збитків у виді вартості об'єкта обладнання, визначеного в акті його прийому передачі.
Поряд із цим, позивачкою не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували винну поведінку відповідача, котра унеможливлює реалізацію позивачкою передбаченого договором права на здійснення перевірки порядку використання відповідачем майна.
Крім того, позивачкою не доведено фактів розірвання договору оренди обладнання № ОО 15-11-19-01-В від 15.04.2020 та знищення або пошкодження відповідачем орендованого майна, чи наявності витрат, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Таким чином підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача вартості неповернутого об'єкта оренди в сумі 5880,00 грн немає.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди № ОО 15-11-19-01-В від 15.04.2020 у розмірі 26460,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 483,12 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 27.10.2023.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак