ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19306/23
провадження № 2-з/753/208/23
"27" жовтня 2023 р. Суддя Дарницького районного суду міста Києва Осіпенко Л.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
До Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на житловий будинок загальною площею 134,8 кв.м., житловою площею 45 кв.м. за АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0662 га, кадастровий номер 2623610100:01:001:0282, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_2 .
На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що у травні 2022 року між заявником та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_1 мав передати ОСОБА_2 безпроцентну позику на суму 700 000 (сімсот тисяч) гривень, а ОСОБА_2 зобов'язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк. На момент звернення до суду із даною заявою про забезпечення позову, сума позики не повернута, у зв'язку з чим заявник змушений звернутись до суду.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття,ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
За таких обставин обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Заявником достатнього обґрунтованого припущення наведено не було.
Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 755/9322/20.
Крім того, заявником не надано доказів вартості майна, на яке він просить накласти арешт, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити співмірність забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що подана заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.149-154,157, 258, 260 ЦПК України, -
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.М. Осіпенко