СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/1323/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта): Пустовойтов Д.М., ордер серія АІ №1452693 від 04.09.2023;
від відповідачів: Кучерук А.В., ордер серія АЕ №1204480 від 18.09.2023;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область (вх. №1877 Х),
на рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 (повний текст складено 18.08.2023) у справі №922/1323/23 (суддя Байбак О.І.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с.Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область,
до відповідача Державної організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України, смт Ков'яги, Валківський район, Харківська область,
про стягнення 6920089,27грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (надалі - ТОВ "Фірма Ерідон") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України (надалі - ДО "Комбінат "Планета") про стягнення 6920089,27грн збитків, завданих поклажодавцеві у зв'язку з незабезпеченням зберігачем схоронності майна, переданого на зберігання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним (поклажодавецем) та відповідачем (зберігачем) був укладений договір зберігання №2 від 01.01.2021, за умовами якого позивач передавав відповідачу на зберігання рідкі мінеральні добрива - карбамідно-аміачну суміш (КАС). Однак, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання зі збереження схоронності майна, переданого на зберігання, та не може виконати обов'язку повернути позивачу річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання. Як зазначає позивач, внаслідок зазначених обставин йому було завдано збитків в розмірі вартості майна, яке втратило свої якості внаслідок недотримання відповідачем умов договору.
Також, позивач просив покласти на відповідача витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, а саме: 103801,34грн - судовий збір; 50000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно; 15000,00грн - витрати на проведення товарознавчого дослідження та 15501,22грн - витрати на проведення дослідження визначення показників якості мінерального добрива.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/1323/23 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності вини відповідача у втраті якісних характеристик переданих на зберігання мінеральних добрив, а також судом не встановлений факт втрати переданими відповідачу на зберігання мінеральними добривами своїх фізико-хімічних властивостей, які зумовлюють неможливість їх повного або часткового використання за цільовим призначенням, за наявності у відповідача умислу або грубої необережності.
Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач - ТОВ "Фірма Ерідон" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/1323/23 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю; також просить покласти на відповідача всі судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, які орієнтовно складають 30000,00грн.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухваленого на підставі неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного та неповного дослідження та оцінки доказів. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає наступне:
- висновки місцевого суду про неможливість встановлення вини відповідача у втраті якісних характеристик мінеральних добрив, з тих підстав, що позивачем не передавались паспорти якості на відповідну партію мінеральних добрив, не ґрунтуються на умовах договору та положеннях законодавства, оскільки відповідач є професійним зберігачем, який на підставі відповідних актів приймання-передачі отримав від позивача на зберігання мінеральні добрива (марки КАС 28, 30, 32); при цьому, відповідач не відмовлявся їх приймати, не вказував на невідповідності їх якості вимогам стандартів, технічним умовам або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість добрив, а також не припиняв приймання майна по якості, не висловлював жодних претензій до позивача з приводу якості майна, яке передавалось на зберігання;
- зміст підписаних між сторонами актів приймання-передачі свідчить про те, що якість мінеральних добрив (КАС 28, 30, 32), які передавались відповідачу на зберігання, відповідала встановленим вимогам та на момент складання акту сторони одна до одної претензій не мали; у той же час, умови договору зберігання та приписи чинного законодавства не зобов'язують сторони складати окремо акти приймання-передачі паспортів якості на кожну партію мінеральних добрив або інших супровідних документів, однак визначають обов'язок зберігача забезпечити кількісне та якісне збереження майна з моменту підписання акту приймання майна за кількістю до моменту відвантаження (повернення) майна поклажодавцю та з урахуванням фізико-хімічних властивостей, терміну зберігання, кількості та якості майна (п. 4.1.2. договору);
- відповідач підписав акти приймання-передачі та прийняв на зберігання мінеральні добрива від позивача, тим самим підтвердив відповідність їх якості вимогам стандартів, чим доводиться факт передачі поклажодавцем паспортів якості зберігачу разом із супровідними документами на рідкі мінеральні добрива, їх наявність саме у відповідача та відсутність у позивача; отже, з дня підписання актів приймання-передачі мінеральних добрив відповідач був зобов'язаний забезпечити їх якісне збереження відповідно до встановлених вимог;
- за результатами лабораторного аналізу відібраних зразків мінеральних добрив, які перебували у відповідача на зберіганні, позивачем було встановлено їх невідповідність регламентованим вимогам по якості, а тому позивач вважає, що відповідач не дотримався покладених на нього обов'язків зі збереження схоронності майна, переданого на зберігання;
- незалежно від отримання чи не отримання паспортів якості на відповідну кількість мінеральних добрив, відповідач, як професійний зберігач, має відшкодувати завдані збитки позивачу, оскільки останній, приймаючи на зберігання мінеральні добрива знав або міг знати про всі їх властивості, при цьому, у разі виникнення сумнівів щодо невідповідності якості майна вимогам стандартів, технічним умовам або даним, зазначеним у супровідних документах, відповідач мав право здійснити відбір проб, передати їх для експертного лабораторного аналізу або взагалі відмовитися від прийняття майна на зберігання;
- однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не врахував, що відповідач (професійний зберігач) не відповідає за збитки тільки якщо доведе, що втрата якості та незабезпеченням схоронності майна яке знаходиться у нього на зберіганні сталася внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця, що також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.04.2020 у справі № 643/14079/17;
- посилання місцевого суду на те, що гарантійний термін зберігання мінеральних добрив складає 6 місяців з дати виготовлення, скаржник вважає безпідставними, оскільки, по-перше: гарантійний строк та строк придатності товару не є тотожними поняттями; по-друге, мінеральні добрива марки КАС 28, 30, 32 не мають строку придатності, а тому вони не можуть втрачати якісні характеристики зі спливом гарантійного строку;
- крім того, п. 4.1.9. договору зберігання та ч.ч. 1, 2 ст. 945 ЦК України передбачено обов'язок зберігача повідомляти поклажодавця про факти, які можуть спричинити втрату, пошкодження, погіршення якості майна; однак, відповідач не повідомляв позивача про необхідність зміни умов зберігання речі після закінчення шестимісячного строку або про інші факти, які могли спричинити втрату якості мінеральних добрив, та після закінчення гарантійного строку відповідач без будь-яких заперечень продовжував здійснювати зберігання мінеральних добрив, підписував щомісячно акти прийому-передачі виконаних послуг, отримував плату за зберігання від позивача, чим додатково підтверджується те, що саме відповідач має відповідати за завдані позивачеві збитки;
- висновки місцевого суду про те, що змішання переданих на зберігання мінеральних добрив різних років виготовлення починаючи з 2020 року також могло вплинути на деякі якісні показники добрива, на думку скаржника є лише припущенням суду та не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах, оскільки таке змішання мало місце лише щодо однієї марки КАС 32; умови зберігання були визначені відповідачем самостійно без погодження з позивачем; будь-яке змішання речей одного роду та однієї якості не звільняє відповідача як професійного зберігача забезпечити кількісне та якісне збереження майна з моменту підписання акту приймання майна за кількістю;
- згідно наданої відповідачем відповіді від 08.08.2023 №245 в період березень - липень 2022 року майно позивача зберігалось з іншими рідкими мінеральними добривами ідентичної марки та фізико-хімічних показників (КАС 30, 2); зі змісту листа відповідача від 16.03.2023 №97 вбачається, що в РВС № 33 здійснювалось також зберігання аналогічного виду майна (КАС -28) іншого контрагента; тобто, відповідач самостійно здійснював змішування переданих позивачем на зберігання мінеральних добрив з мінеральними добривами інших поклажодавців, що додатково підтверджує відповідальність зберігача за завдані позивачу збитки;
- суд першої інстанції поставив під сумнів об'єктивність проведення досліджень Української лабораторії якості і безпеки продукції агропромислового комплексу №2004-Р від 10.08.2022, однак при оцінці аргументів відповідача суд посилається на вказані дослідження як на належний доказ, та зазначає, що лабораторні випробування підтвердили належну якість певної частини наданих позивачем зразків мінеральних добрив;
- відмовляючи у задоволенні заяви позивача про призначення товарознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до позовної заяви вже було надано експертний висновок щодо якісних характеристик КАС, який будь-якою зі сторін не ставиться під сумнів; тобто, суд першої інстанції по-різному оцінив надане позивачем лабораторне дослідження, що призвело до неправильного встановлення обставин справи та позбавило позивача права на підтвердження власних доводів шляхом проведення судової експертизи;
- посилання місцевого суду на те, що певна частина зразків мінеральних добрив відповідно до лабораторного дослідження є якісною, за твердженням скаржника не відповідають дійсності, оскільки такий висновок лабораторії стосується лише мінерального добрива КАС 28 (РВС 33) з реєстраційним номером 10466/8 в кількості 24,24 тон; також у цьому висновку зазначено, що зразок 10466/8 має невідповідний фізичний стан, що може впливати на його удобрюванну дію; тобто, такі мінеральні добрива є також неякісними;
В апеляційній скарзі позивач також просить:
- долучити до справи та розглянути (надати оцінку) новим доказам, а саме: адвокатському запиту представника позивача №26/06-1АДВ від 26.06.2023; листа-відповіді (на адвокатський запит) відповідача №245 від 08.08.2023; листа відповідача №97 від 16.03.2023, як таким, що не могли бути своєчасно подані позивачем до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього;
- призначити у справі товарознавчу експертизу якості карбамідо-аміачної суміші (КАС), яка знаходиться на зберіганні у відповідача; на вирішення експерта поставити наступні питання:
1) чи відповідає вимогам стандартів та технічних умов якість азотних мінеральних добрив КАС марки 28, які знаходяться в резервуарних ємностях № 29, №33 в складському комплексі розташованому за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, смт. Ков'яги, вул. Гагаріна, 13?
2) чи відповідає вимогам стандартів та технічних умов якість азотних мінеральних добрив КАС марки 30, які знаходяться в резервуарних ємностях № 31 в складському комплексі розташованому за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, смт. Ков'яги, вул. Гагаріна, 13?
3) чи відповідає вимогам стандартів та технічних умов якість азотних мінеральних добрив КАС марки 32, які знаходяться в резервуарних ємностях № 30, №32 в складському комплексі розташованому за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, смт. Ков'яги, вул. Гагаріна, 13?
Проведення експертизи просить доручити ННЦ "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фірма Ерідон" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/1323/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1323/23 на 16.10.2023 о 10:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 задоволено клопотання представника ТОВ "Фірма Ерідон" адвоката Пустовойтова Д.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.10.2023 о 10:30 год. по справі №922/1323/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 27.09.2023 від ДО "Комбінат "Планета", відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує про наступне:
- оскільки при передачі мінеральних добрив на зберігання позивач не надавав відповідачу паспорти якості на відповідну партію мінеральних добрив, відтак неможливо визначити справжність передачі відповідачу саме рідких мінеральних добрив КАС 28, 30, 32 та якість цих добрив визначених у паспортах, а також терміни придатності мінеральних добрив, як наслідок неможливо встановити факт наявності вини відповідача у втраті якісних характеристик переданих на зберігання мінеральних добрив;
- відповідно до умов укладеного між сторонами договору зберігання відповідач був зобов'язаний забезпечити кількісне та якісне збереження майна з моменту підписання акту приймання майна за кількістю до моменту відвантаження (повернення) майна поклажодавцю та з урахуванням фізико-хімічних властивостей, терміну зберігання, кількості та якості майна; при цьому, сам лише факт прийняття відповідачем товару на зберігання не засвідчує факт надання позивачем паспортів якості на кожну партію мінеральних добрив;
- відповідач ставить під сумнів об'єктивність наданого позивачем лабораторного дослідження, здійсненого Українською лабораторією якості і безпеки продукції агропромислового комплексу, оскільки зразки на випробування були відібрані позивачем 26.07.2022 та надані до експертної установи лише 28.07.2022, тобто через два дні після відбирання проб, що могло вплинути на якісні показники таких зразків; до того ж, позивач надавав проби експерту у неопломбованих пластикових пляшках, що не виключає можливості стороннього доступу до відібраних проб;
- надані позивачем лабораторні випробування підтвердили якість певної частини наданих зразків мінеральних добрив;
- після здійсненого лабораторією дослідження мінеральних добрив позивач на підставі актів приймання-передачі №65 від 06.10.2022 та №66 від 07.10.2022 повернув зі зберігання частину мінеральних добрив; при цьому, у п. 2 вказаних актів сторони погодили, що якість товарно-матеріальних цінностей, які передаються зі зберігання, відповідає встановленим вимогам, а у п. 3 вказаних актів сторони визнали, що на момент складання цих актів, сторони одна до одної претензій не мають;
- відповідач заперечує проти задоволення заяви позивача про призначення у справі товарознавчої експертизи з огляду на те, що до позовної заяви ТОВ "Фірма Ерідон" долучений експертний висновок щодо якісних характеристик КАС, у зв'язку з чим недоцільно повторно ставити на розгляд експерта питання, які вже були вирішені експертом; крім того, призначення у справі судової експертизи на стадії апеляційного перегляду справи буде суперечити вимогам процесуального законодавства; також відповідач вважає недоцільним проводити експертизу якості товару без наявності в матеріалах справи паспортів якості на вказаний товар.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 задоволено клопотання представника ДО "Комбінат "Планета" адвоката Кучерука А.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.10.2023 о 10:30 год. по справі №922/1323/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.10.2023 приймали участь представники позивача (апелянта) та відповідача в режимі відеоконфереції з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2021 між ТОВ "Фірма Ерідон" (поклажодавець) та ДО "Комбінат "Планета" (зберігач) укладено договір зберігання №2, за умовами якого зберігач зобов'язався за винагороду надавати поклажодавцю послуги з приймання (зливу в резервуарні ємкості ДО "Комбінат "Планета"), зберігання та відвантаження (повернення зі зберігання) рідких мінеральних добрив поклажодавця протягом терміну дії даного договору (п. 1.1. договору).
У п. 1.2. договору сторони погодили, що передача на зберігання, зберігання та повернення майна зі зберігання в асортименті, кількості та якості здійснюється на умовах, визначених даним Договором.
За умовами п. 1.3. договору, зберігач здійснює зберігання майна на професійному рівні, у відповідності до вимог нормативних документів, в складському комплексі (в подальшому - склад) розташованому за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, смт. Ков'яги, вул. Гагаріна, 13.
Пунктом 2.1. договору визначено, що асортимент та кількість майна, що може перебувати на зберіганні на складському комплексі, що вказаний в п. 1.3., обумовлюється сторонами на наступних умовах:
- загальна кількість майна, що передається на зберігання протягом дії даного договору, не обмежується;
- конкретна кількість майна, що передається на зберігання визначається згідно акта приймання-передачі;
- кількість, марка та асортимент на кожну окрему партію майна, що планується для передачі на зберігання, погоджується у письмовому вигляді поклажодавнем зі зберігачем.
Відповідно до п. 3.3. договору, якість прийнятого на зберігання майна підтверджується паспортом якості на кожну партію рідких мінеральних добрив, що передається поклажодавцем зберігачу разом із супровідними документами на рідкі мінеральні добрива.
У разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності якості та маркування майна, що передане на зберігання зберігачу вимогам стандартів, технічним умовам або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість, зберігач повинен припинити приймання майна по якості та за участю представника поклажодавця здійснивши відбір проб, передати їх для експертного лабораторного аналізу в незалежній, акредитованій у відповідності до чинного законодавства лабораторії (п. 3.4. договору).
Пунктом 3.5. договору передбачено право поклажодавця в будь-який час вимагати повернення майна, переданого ним на зберігання надіславши зберігачу відповідну заявку на повернення майна зі зберігання, а зберігач зобов'язаний повернути майно на першу вимогу поклажодавця в кількості, якості, асортименті та у строки, що вказані в заявці поклажодавця, з урахуванням технологічних можливостей зберігача та "мертвого залишку" майна відвантаження котрого потребує додаткових технічних засобів (не більше ніж 3 (три) дні з дати заявки поклажодавця).
Обов'язки зберігача визначені п. 4.1. договору, зокрема зберігач зобов'язаний:
- забезпечити кількісне та якісне збереження майна з моменту підписання акту приймання майна за кількістю до моменту відвантаження (повернення) майна поклажодавцю та з урахуванням фізико-хімічних властивостей, терміну зберігання, кількості та якості майна (п.п. 4.1.2 договору);
- своєчасно здійснювати повернення майна поклажодавця зі зберігання в порядку, передбаченому цим договором (п.п. 4.1.8. договору);
- повідомляти поклажодавця про факти, які можуть спричинити втрату, пошкодження, погіршення якості майна протягом 24 годин з моменту їх виникнення (п.п. 4.1.9. договору);
Відповідно до п. 4.3. договору поклажодавець зобов'язується:
- надавати зберігачу в письмовій формі інформацію про асортимент, кількість, якість та терміни надходження на зберігання партій поставок майна не пізніше як за 3 доби до моменту фактичної передачі майна (п.п. 4.3.1 договору);
- передавати на зберігання зберігачу майно, за фактичною кількістю, своєчасно надавати товарно-транспортні документи, а також паспорти якості (п.п. 4.3.2. договору);
У відповідності до умов пп. 4.4.1., 4.4.3. п. 4.1. договору, поклажодавцеь має право: в будь-який час заявити вимогу про повернення майна, надіславши відповідну заявку; отримувати від зберігача інформацію про кількість наявного на зберіганні майна поклажодавця.
Згідно з п. 5.1. договору зберігач звільняється від зобов'язань приймання майна на зберігання в разі якщо асортимент, марка та кількість майна не погоджені письмово, не відповідають асортименту, марці та кількості майна, що обумовлені даним договором.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання однієї із сторін своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона відшкодовує постраждалій стороні всі виниклі у зв'язку з цим збитки або понесені витрати на підставі відповідних документів, підтверджуючих факт понесених витрат або виниклих збитків і їх зв'язок з невиконанням своїх зобов'язань винною стороною.
За умовами п. 7.3. договору протягом терміну дії цього договору зберігач несе відповідальність за збереження переданих поклажодавцем рідких мінеральних добрив у розмірі прямого дійсного збитку, за умови наявності вини зберігача (прямого наміру або грубої необережності).
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до "31" грудня 2022 року, а в частині розрахунків між сторонами та повернення майна поклажодавцю - до повного виконання зобов'язань (п. 8.1. договору).
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що протягом дії договору зберігання №2 від 01.01.2021 позивачем, як поклажодавцем, на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) було передано на зберігання відповідачу мінеральні добрива марки КАС 28, 32, 30.
В процесі виконання умов договору позивач також здійснював відбір (повернення) частини переданих на зберігання мінеральних добрив, про що свідчать підписані сторонами акти приймання - передачі ТМЦ зі зберігання.
27.06.2022 між сторонами підписаний акт звірки товарів на зберіганні, відповідно до якого кількість мінеральних добрив у відповідача на зберіганні була такою:
- добрива рідкі азотні КАС марки 28 - 24,240 тон;
- добрива рідкі азотні КАС марки 28 - 545,070 тон;
- карбамідио-аміачна суміш маски КАС-30 ЗЕД - 32,167 тон;
- карбамідно-аміачна суміш N 32 - 21,840 тон;
- добрива сілкі азотні (КАС-32) налив ЗЕД - 13,190 тон;
- добрива рідкі азотні (КАС - 32) - 51,750 тон;
- добрива рідкі азотні (КАС-32) налив ЗЕД - 75,680 тон;
- карбамідио-аміачна суміш N 32 - 109,250 тон.
Загальна кількість КАС складає 873,187 тон.
Додатковим доказом зберігання мінеральних добрив у вказаній кількості відповідачем є те, що відповідно до п. 6.7. договору здавання послуг зберігачем і прийняття їх поклажодавцем оформляється актами здачі-приймання наданих послуг.
На виконання вказаної умови договору позивач та відповідач підписали наступні акти прийому-передачі виконаних послуг (з розрахунком послуг): б/н від 31.01.2021; б/н від 28.02.2021; б/н від 31.03.2021; б/н від 31.03.2021; б/н від 30.04.2021; б/н від 30.04.2021; б/н від 31.05.2021; б/н від 31.05.2021; б/н від 30.06.2021; б/н від 30.06.2021; б/н від 31.07.2021; б/н від 31.07.2021; б/н від 31.08.2021; б/н від 31.08.2021; б/н від 31.08.2021; б/н від 30.09.2021; б/н від 30.09.2021; б/н від 30.09.2021; б/н від 31.10.2021; б/н від 31.10.2021; б/н від 31.10.2021; б/н від 30.11.2021; б/н від 30.11.2021; б/н від 30.11.2021; б/н від 31.12.2021; б/н від 31.12.2021; б/н від 31.01.2022; б/н від 31.01.2022; б/н від 31.01.2022; б/н від 31.01.2022; б/н від 28.02.2022; б/н від 28.02.2022;б/н від 28.02.22022; б/н від 28.02.2022; б/н від 31.03.2022; б/н від 31.03.2022; б/н від 30.04.2022; б/н від 30.04.2022; б/н від 31.05.2022; б/н від 31.05.2022; б/н від 31.05.2022; б/н від 30.06.2022; б/н від 30.06.2022; б/н від 30.06.2022; б/н від 31.07.2022; б/н від 31.07.2022; б/н від 31.07.2022; б/н від 31.08.2022; б/н від 31.08.2022; б/н від 31.08.2022; б/н від 30.09.2022; б/н від 30.09.2022; б/н від 30.09.2022; б/н від 31.10.2022; б/н від 31.10.2022; б/н від 31.10.2022; б/н від 30.11.2022; б/н від 30.11.2022; б/н від 30.11.2022; б/н від 31.12.2022; б/н від 31.12.2022; б/н від 31.12.2022.
13.07.2022 між сторонами був підписаний інший акт звірки товарів на зберіганні, в якому містяться відомості про те, що у відповідача на зберіганні були мінеральні добрива в загальній кількості 859,431 тони.
У подальшому відповідач направив позивачу лист №189 від 12.07.2022 з пропозицією надати уповноваженого представника для проведення інвентаризації залишків майна.
26.07.2022 за участю представників позивача та відповідача проведено інвентаризаційний опис матеріальних цінностей прийнятих на відповідальне зберігання, за результатами якого встановлено відсутність частини мінеральних добрив переданих на зберігання, а саме, добрива рідкі азотні КАС марки 28 в кількості 327,319 тон та добрива рідкі азотні КАС марки 32 в кількості 180,94 тон.
Аналогічну інформацію сторони відобразили в інвентаризаційному описі товарів на складі № 1766 від 15.09.2022, акті звірки залишків товарів № 15/11-6 від 15.11.2022, інвентаризаційному описі товарів на складі № 2599 від 06.12.2022.
Крім того, 26.07.2022 позивач та відповідач склали акт відбору зразків (проб) №1, в якому вказали, що він складається з метою необхідності перевірки майна на зберіганні відповідності діючим вимогам до якості (хімічний склад, густина, тощо) та умови виконання ДО "Комбінат "Планета" зобов'язань зберігача згідно з умовами договору. Також в акті погоджено, що зразки будуть передані на перевірку до Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК, яку сторони визнають установою (підприємством), що здійснить належну перевірку майна на зберіганні.
За результатами проведеної перевірки Українська лабораторія якості і безпеки продукції агропромислового комплексу надала протокол випробування № 2004-Р від 10.08.2022 з додатком № 1 до нього - "Тлумачення результатів випробування зразків рідких азотних добрив типу "КАС" (зразки 10466/1-10466/8) в рамках замовлення №10466 від 28.07.2022", в якому містяться, серед іншого, такі висновки: зразки рідких азотних мінеральних добрив КАС 28 (РВС №29) - 10466/1; КАС 28 (РВС №29) - 10466/2; КАС 28 (РВС №29) - 10466/3; КАС 32 (РВС № ЗО) - 10466/4; КАС 32 (РВС № ЗО) - 10466/5 та КАС 30 (РВС № 31) - 10466/6 не відповідають регламентованим вимогам якості за жодним із досліджуваних показників; згідно результатів проведених випробувань, зразок КАС 28 (РВС №29) - 10466/1 містить 21,1% азоту, що на 7% нижче середньонормованого значення; зразок КАС 28 (РВС №29) - 10466/2 містить 23,2% азоту, що на 5% нижче середньонормованого значення; зразок КАС 28 (РВС №29) - 10466/3 містить 22% азоту, що на 6% нижче середньонормованого значення 28% для даної марки карбамідно-аміачної суміші; вміст загального азоту у зразку КАС 30 (РВС № 31) - 10466/6 складає 25,3%, що також не відповідає маркуванню та є нижчим за усереднене значення нормативних вимог на 4,7%; зразки КАС 32 (РВС № 30) - 10466/4 та 10466/5 також містять занижений вміст азоту на 6,6 та 4,3% відносно середньонормованого значення, яке складає 32%; зразок мінерального добрива КАС 32 (РВС № 32) з реєстраційним номером 10466/7 не відповідає нормам за вмістом загального азоту на 4.2%. як і відповідно за вмістом аміачної селітри та карбаміду; зразок мінерального добрива КАС 28 (РВС № 33) з реєстраційним номером 10466/8 відповідає нормативним значенням ТУ.У 20.1-39961046-001:2016 за лужністю, вмістом азоту, його аміачної та карбамідної форми; за зовнішнім виглядом зразки 10466/6, 10466/7, 10466/8 є темно-коричневого кольору, з наявним запахом паливно-мастильних матеріалів, та осадом невідомого походження (фото додаються), а за вимогами ТУ.У 20.1-39961046- 001:2016 за зовнішнім виглядом карбамідно-аміачні суміші марок КАС 28, КАС 30 та КАС 32 мають бути безкольоровою або трохи жовтуватою рідиною з визначеною густиною.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що за результатами вказаного лабораторного дослідження було встановлено, що відповідач не дотримався покладених на нього обов'язків зі збереження схоронності майна переданого на зберігання та, як наслідок, не може виконати обов'язку повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання.
Відповідно до висновку №ED-1735-6-2041.22 від 03.03.2023, складеного на замовлення позивача судовим експертом ТОВ "Судова незалежна експертиза України" Герцом І.В., визначено ринкову вартість мінеральних добрив КАС марки 28, 30, 32.
Як зазначає позивач, з урахуванням підписаних між сторонами актів приймання-передачі зі зберігання №64 від 04.10.2022, №65 від 06.10.2022, №66 від 07.10.2022 (на підставі яких позивач здійснив повернення частини переданих на зберігання добрив), станом на час подання позову у відповідача на зберіганні перебувають такі мінеральні добрива, якість яких не відповідає стану, в якому вони була прийнята на зберігання:
- добрива рідкі азотні КАС 28 в кількості 241,991 тон;
- добрива рідкі азотні КАС 30 в кількості 18,41 тон;
- добрива рідкі азотні КАС 32 в кількості 18,26 тон;
З посиланням на вказані експертні дослідження, позивачем здійснено розрахунок вартості майна щодо якого відповідач не дотримався покладених на нього обов'язків зі збереження.
За розрахунком позивача розмір завданих збитків внаслідок неправомірних дій відповідача становить 6920089,27грн, які вирахувані на підставі експертного висновку судового експерта Герца І.В. №ED-1735-6-2041.22 від 03.03.2023 за такою формулою:
- 241,991т КАС 28 * 24551,71грн (вартість 1т КАС 28 станом на момент складання висновку) = 5941292,85грн;
- 18,41т КАС 30 * 25567,57грн (вартість 1т КАС 30 станом на момент складання висновку) = 470698,96грн;
- 18,26т КАС 32 * 27825,71грн (вартість 1т КАС 32 станом на момент складання висновку) = 508097,46грн;
- 5941292,85 +508097,46 + 470698,96 = 6920089,27грн.
Позивач вказує, що в результаті недотримання відповідачем своїх обов'язків зі збереження схоронності майна переданого на зберігання йому було завдано збитків на суму 6920089,27грн.
Враховуючи вказані обставини, позивачем на адресу відповідача були направлені листи №1290 від 08.12.2022, №1387 від 27.12.202, №93 від 01.02.2023 з вимогами про відшкодування збитків.
Однак, зазначені листи були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом у цій справі.
Як вже зазначалося, Господарським судом Харківської області 02.08.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1323/23, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.
Предметом спору у справі, яка розглядається, є матеріально-правова вимога ТОВ "Фірма Ерідон" про стягнення з ДО "Комбінат "Планета" 6920089,27грн збитків, завданих поклажодавцеві у зв'язку з незабезпеченням зберігачем схоронності майна, переданого на зберігання.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Оцінивши зміст укладеного між сторонами договору зберігання №2 від 01.01.2021 з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором зберігання та підпадає під правове регулювання Глави 66 ЦК України (ст.ст. 936 - 955 ЦК України).
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК України).
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України).
Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (ч. 2 ст. 950 ЦК України).
Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності (ч. 2 ст. 950 ЦК України).
З огляду на наведені приписи законодавства, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі укладеного договору зберігання №2 від 01.01.2021 виникли відносини зберігання, за умовами якого позивачем було передано відповідачу на зберігання рідкі мінеральні добрива - карбамідно-аміачну суміш (КАС) марки 28, 30 та 32.
Сторони не заперечують та визнають той факт, що з урахуванням підписаних між сторонами актів приймання-передачі зі зберігання №64 від 04.10.2022, №65 від 06.10.2022, №66 від 07.10.2022, на підставі яких позивач здійснив частковий відбір (повернення) переданих на зберігання мінеральних добрив, станом на момент подання позову у відповідача на зберіганні перебувають такі мінеральні добрива, якість яких не відповідає стану, в якому вони була прийнята на зберігання:
- добрива рідкі азотні КАС 28 в кількості 241,991 тон;
- добрива рідкі азотні КАС 30 в кількості 18,41 тон;
- добрива рідкі азотні КАС 32 в кількості 18,26 тон;
У свою чергу, зберігач, як за умовами п. 4.1. договору зберігання №2 від 01.01.2021, так і за приписами ст. 936 ЦК України зобов'язаний повернути поклажодавцеві майно - мінеральні добрива (КАС), яке було прийнято на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок).
Як було вище зазначено, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору зберігання № 2 від 01.01.2021 ТОВ "Фірма Ерідон" було завдано збитків в розмірі вартості майна, яке втратило свої якості у зв'язку з недотриманням відповідачем умов зберігання мінеральних добрив.
За нормами ч. 2 ст. 950 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося: внаслідок непереборної сили; через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати; внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч.1 ст.614 ЦК України).
Як встановлено судом, у п. 2.1. договору зберігання сторони визначили, що асортимент та кількість майна, що може перебувати на зберіганні на складському комплексі, що вказаний в п. 1.3., обумовлюється сторонами на наступних умовах:
- загальна кількість майна, що передається на зберігання протягом дії даного договору, не обмежується.
- конкретна кількість майна, що передається на зберігання визначається згідно акта приймання-передачі.
- кількість, марка та асортимент на кожну окрему партію майна, що планується для передачі на зберігання, погоджується у письмовому вигляді поклажодавнем зі зберігачем.
Обов'язки сторін погоджено у розділі 4 договору.
Зокрема, відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1. договору зберігач зобов'язаний забезпечити кількісне та якісне збереження майна з моменту підписання акту приймання майна за кількістю до моменту відвантаження (повернення) майна поклажодавцю та з урахуванням фізико-хімічних властивостей, терміну зберігання, кількості та якості иайна.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що якість прийнятого на зберігання майна підтверджується паспортом якості на кожну партію рідких мінеральних добрив, що передається поклажодавцем зберігачу разом із супровідними документами на рідкі мінеральні добрива.
У свою чергу, відповідно до п. 4.3.2. договору поклажодавець зобов'язаний передавати на зберігання зберігачу майно, за фактичною кількістю, своєчасно надавати товарно-транспортні документи, а також паспорти якості.
Згідно з технічними характеристиками карбамідно-аміачної суміші (стандарт ТУ У 24.1-00203826.024-2002) КАС (28%, 30%, 32% азоту) - це високоякісне мінеральне добриво для всіх видів ґрунтів під будь-які сільськогосподарські культури у формі водного розчину аміачної селітри та карбаміду у співвідношенні 1:1.
Паспорт якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.
Відтак, документом про якість мінеральних добрив (КАС), в якому відображені всі фізико-хімічні властивості та якісні показники (вміст азоту, карбаміду, аміаку, селітри і додаткових речовин) є паспорт якості. Паспорт якості є одним з обов'язкових товаросупровідних документів на певну партію товару, який засвідчує його якісні характеристики.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а позивачем належними і допустимими доказами не доведено факту надання відповідачу при передачі кожної партії мінеральних добрив на зберігання паспортів якості на відповідну партію мінеральних добрив.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності в матеріалах справи доказів передачі позивачем відповідачу паспортів якості, які б підтверджували фактичні показники якості мінеральних добрив КАС при їх передачі на зберігання відповідачу, такі обставини свідчать про відсутність у суду можливості встановити відповідні якісні характеристики при передачі товару та на зберігання, терміну його придатності, та відповідно і можливість подальшої втрати цих характеристик саме під час зберігання мінеральних добрив в резервуарних ємностях ДО "Комбінат "Планета".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого суду про те, що у даному випадку неможливо встановити факт наявності вини відповідача у втраті якісних характеристик переданих на зберігання мінеральних добрив.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті кожної партії мінеральних добрив та підписанні актів приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання відповідач погоджувався з тим, що вони відповідають якісним характеристикам, при цьому, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний забезпечити кількісне та якісне збереження майна з моменту підписання актів приймання майна за кількістю до моменту відвантаження (повернення) майна поклажодавцю та з урахуванням фізико-хімічних властивостей, терміну зберігання, кількості та якості мінеральних добрив.
Відповідно до умов п. 3.4. договору, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності якості та маркування майна, що передане на зберігання зберігачу вимогам стандартів, технічним умовам або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість, зберігач повинен припинити приймання майна по якості та за участю представника поклажодавця здійснивши відбір проб, передати їх для експертного лабораторного аналізу в незалежній, акредитованій у відповідності до чинного законодавства лабораторії.
Також за умовами пп. 4.1.2 п.4.1. договору зберігач зобов'язаний забезпечити кількісне та якісне збереження майна з моменту підписання акту приймання майна за кількістю до моменту відвантаження (повернення) майна поклажодавцю та з урахуванням фізико-хімічних властивостей, терміну зберігання, кількості та якості майна.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що сам лише факт прийняття відповідачем товару на зберігання не засвідчує факт надання позивачем на кожну партію мінеральних добрив, які передавалися на зберігання, паспортів якості.
Колегія суддів наголошує, що при зверненні з вимогами про стягнення збитків, завданих поклажодавцеві у зв'язку з незабезпеченням схоронності майна зберігачем, позивач в обов'язковому порядку повинен підтвердити наявність недоліків такого майна (неналежну якість мінеральних добрив), і що такі недоліки мали місце саме після передачі майна на зберігання.
При цьому, як вже вказувалось раніше, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів передачі позивачем паспортів якості на мінеральні добрива, які б підтверджували показники фактичної якості при їх передачі відповідачу на зберігання, неможливо об'єктивно дослідити та встановити факт втрати фізико-хімічних властивостей мінеральних добрив КАС саме в процесі їх зберігання відповідачем.
Крім того, гарантійний термін зберігання КАС, згідно наведеного стандарту ТУ У 24.1-00203826.024-2002, складає 6 місяців з дати виготовлення.
Гарантійним терміном зберігання по суті є період часу, протягом якого виробник гарантує відповідність КАС вимогам технічних умов без зміни якісних показників за умови дотримання правил транспортування та зберігання.
Таким чином, виробник мінеральних добрив засвідчує що зі сплином 6 місяців з дати виготовлення мінеральних добрив його фізико-хімічні властивості можуть зазнати змін (у тому числі погіршення фізико-хімічних властивостей) незалежно від того, яким чином здійснюється їх зберігання.
Доводи апеляційної скарги позивача відносно того, що мінеральні добрива марки КАС 28, 30, 32 не мають визначеного строку придатності, а тому зі зпливом шестимісячного строку КАС не втрачає якісні характеристики, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки після закінчення строку придатності товар повністю втрачає свої якісні характеристики та стає непридатним до використання. Натомість, у даному випадку досліджуються інші обставини, а саме відносно втрати якісних показників мінеральних добрив, пов'язані зі спливом гарантійного строку, після закінчення якого виробник продукції збереження первісної якості товару не гарантує, тобто допускає ймовірність її зміни.
Через це суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що можливою є ситуація, за якої позивач у даній справі передавав відповідачу хоча і якісний товар, однак з наближеним до спливу гарантійним терміном зберігання. Зі сплином же часу, незалежно від дій відповідача, фізико-хімічні властивості цих мінеральних добрив зазнали змін, про які в тому числі зазначено в наданому позивачем протоколі випробувань Української лабораторії якості і безпеки продукції агропромислового комплексу № 2004-Р від 10.08.2022 з додатком № 1.
Вказане свідчить про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту заподіяння йому збитків діями відповідача в процесі виконання умов договору зберігання №2 від 01.01.2021 у вигляді порушення взятих на себе договірних зобов'язань, які спричинили негативні наслідки для позивача у вигляді втрати якісних характеристик майна, переданого на зберігання.
Разом з цим, враховуючи, що позивачем документально не підтверджено передачу відповідачу на кожну партію мінеральних добрив паспортів якості, в яких відображено якісні показники КАС та визначений виробником гарантійний термін зберігання, суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апеляційної скарги позивача та вважати доведним той факт, що відповідач був у повній мірі обізнаним із властивостями мінеральних добрив, приймаючи їх на зберігання, а тому зберігач, проявивши розумну обачність, міг передбачити факти, які можуть спричинити погіршення якості майна.
З наведених підстав суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач належним чином не виконав свій обов'язок, передбачений п.п. 4.1.9 договору щодо необхідності повідомлення поклажодавця про факти, які можуть спричинити втрату, пошкодження, погіршення якості майна протягом 24 годин з моменту їх виникнення.
Крім того, відповідно до ст. 941 ЦК України, за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.
Господарським судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що на підставі акту приймання-передачі залишків товарно-матеріальних цінностей з договору зберігання №5 від 01.04.2020 на зберігання за договором зберігання № 2 від 01.01.2021 добрива рідкі азотні (КАС-32) налив ЗЕД зберігаються відповідачем ще з 2020 у кількості 7805,35 тон.
Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі ТМЦ зі зберігання, на підставі яких позивач забирав частину мінеральних добрив, які перебували на зберіганні у відповідача, не містять відомостей стосовно того, яку саме партію товару раніше переданого на зберігання позивач забирає.
На цій підставі слід дійти висновку, що мінеральні добрива могли бути змішенні з новою партією мінеральних добрив тієї ж марки але завезеною на зберігання у 2022 році, що не заборонено умовами договору.
Таким чином, змішання переданих на зберігання мінеральних добрив різних років виготовлення починаючи з 2020 року також могло вплинути на деякі якісні показники добрива.
Що стосується доданих до апеляційної скарги документів. а саме: адвокатського запиту представника позивача №26/06-1АДВ від 26.06.2023; листа-відповіді (на адвокатський запит) відповідача №245 від 08.08.2023; листа відповідача №97 від 16.03.2023, колегія суддів вказує на те, що ст. 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Разом з цим, долучена відповідачем до апеляційної скарги копія листа-відповіді (на адвокатський запит) відповідача №245 від 08.08.2023, як документ, створений вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду. Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаному доказу під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду та учасникам справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
До того ж, відповідач не повідомляв суд першої інстанції про неможливість подання вказаних доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин для існування можливості встановлення судом додаткового строку для подання доказів.
Відносно наданого позивачем листа відповідача №97 від 16.03.2023, колегія суддів зазначає, що така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони або ж обставин, викладених у судовому рішенні, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.
За наведених підстав апеляційний суд не приймає до розгляду надані позивачем лист-відповідь (на адвокатський запит) відповідача №245 від 08.08.2023 та лист відповідача №97 від 16.03.2023.
Колегія суддів враховує, що у п. 7.1. договору сторони погодили, що в разі невиконання або неналежного виконання однієї із сторін своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона відшкодовує постраждалій стороні всі виниклі у зв'язку з цим збитки або понесені витрати на підставі відповідних документів, підтверджуючих факт понесених витрат або виниклих збитків і їх зв'язок з невиконанням своїх зобов'язань винною стороною.
Протягом терміну дії цього договору зберігач несе відповідальність за збереження переданих поклажодавцем рідких мінеральних добрив у розмірі прямого дійсного збитку, за умови наявності вини зберігача (прямого наміру або грубої необережності) (п. 7.3. договору).
Отже, наявність вини зберігача є обов'язковою для відшкодування збитків, завданих поклажодавцю.
Водночас, матеріали справи не містять та позивачем не надано будь-яких належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України доказів наявності вини зберігача (прямого наміру або грубої необережності) у заподіянні позивачу збитків, які у тому числі виявилися в можливій втраті переданими на зберігання мінеральними добривами своїх фізико-хімічних властивостей, які зумовлюють неможливість їх повного або часткового використання за цільовим призначенням.
На підтвердження факту втрати якості мінеральних добрив КАС в процесі їх зберігання позивач надав до матеріалів справи протокол випробування № 2004-Р від 10.08.2022 з додатком №1 до нього - "Тлумачення результатів випробування зразків рідких азотних добрив типу "КАС" (зразки 10466/1-10466/8) в рамках замовлення № 10466 від 28.07.2022", здійсненої Українською лабораторією якості і безпеки продукції агропромислового комплексу, в якому, серед іншого, висвітлені такі висновки: зразки рідких азотних мінеральних добрив КАС 28 (РВС No29) - 10466/1; КАС 28 (РВС No29) - 10466/2; КАС 28 (РВС Nо29) - 10466/3; КАС 32 (РВС № 30) - 10466/4; КАС 32 (РВС № 30) - 10466/5 та КАС 30 (РВС № 31) - 10466/6 не відповідають регламентованим вимогам якості за жодним із досліджуваних показників.
Як вбачається із вказаного протоколу випробувань, на його першій сторінці зазначено, що зразки мінеральних добрив з метою дослідження відібрані 26.07.2022 та надані до установи представниками ТОВ "Фірма Ерідон" лише 28.07.2022, тобто через 2 дні після відбирання проб, при цьому проби надано у неопломбованих пластикових пляшках.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що відбір зразків мінеральних добрив здійснювався самим позивачем та надавався до лабораторної установи через певний проміжок часу в неопломбованій ємності, тобто такий відбір не гарантує юридичну та аналітичну ідентичність зразків, може суттєво вливати на якість показників переданого до відбору матеріалу та на оформлення кінцевого результату лабораторного аналізу.
За оцінкою апеляційного суду, результати такого дослідження зразків не можуть вважатися достовірними, об'єктивним та такими доказами, що надають можливість оцінити та встановити реальні якісні показаники відібраного матеріалу (зразків мінеральних добрив), а отже, не можуть беззаперечно свідчити про неналежну якість КАС 28, 30, 32, які перебували у відповідача на зберіганні за договором зберігання №2 від 01.01.2021.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов в цілому обґрунтованого та вірного висновку про те, що вказаний факт ставить під сумнів об'єктивність проведення таких досліджень, оскільки відсутність на пластикових пляшках відповідної пломби не виключає можливість доступу до відібраних проб, у тому числі з метою впливу на якісні характеристики об'єкту майбутнього дослідження.
Щодо стосується клопотання позивача про призначення у справі товарознавчої експертизи якості карбамідо-аміачної суміші (КАС), яка знаходиться на зберіганні у відповідача, то колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для його задоволення.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи .
Відповідно до пп. 8 п. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд зокрема вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Згідно з ст. 207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем долучено до позовної заяви експертні висновки, у тому числі щодо визначення якісних характеристик майна. Будь-яка зі сторіон у справі не ставить під сумнів зазанчений висновок.
За висновком місцевого суду, зазначені вище обставини свідчать про безпідставність та недоцільність повторно ставити на розгляд експерта питання, що вже були вирішені експертом у висновку, доданому позивачем до позовної заяви.
Крім того, на момент подання позивачем заяви про призначення експертизи справа перебувала на стадії її розгляду Господарським судом Харківської області по суті; в процесі підготовчого провадження судом першої інстанції були створені сторонам всі умови для реалізації їх процесуальних прав; однак, питання про призначення у справі експертизи будь-якою зі сторін спору не заявлялося.
Виходячи із вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що призначення у справі судової експертизи на стадії розгляду спору по суті суперечить вимогам вказаних вище положень чинного законодавства.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції надав позивачу достатньо часу для реалізації своїх прав, однак останнім було пропущено строк на подання заяви про призначення експерти, поважних та обґрунтованих причин пропуску строку позивачем не наведено.
Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не підтверджено доводи апеляційної скарги про позбавлення господарським судом першої інстанції його права на подання заяви про призначення експертизи, яка була подана позивачем з порушенням процесуальних строків, встановлених для її подання, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про призначення експертизи на стадії апеляційного розгляду справи.
При цьому слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Отже, судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмету доказування у справі.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що призначення у даній справі судової товарознавчої експертизи наявних у відповідача на зберіганні залишків КАС, з визначенням питань відповідності якості таких мінеральних добрив вимогам стандартів та технічних умов, не буде мати суттєвого значення для правильного вирішення справи, оскільки, як вже зазначалося раніше, позивачем не було надано до матеріалів справи паспортів якості на мінеральні добрива, які б підтверджували фактичні показники якості мінеральних добрив КАС при їх передачі на зберігання відповідачу, що, у свою чергу, зумовлює неможливість перевірки судом зміни якісних характеристик КАС (погрішення якості) саме після їх передачі та у період зберігання відповідачем.
Судом також встановлено, що на останній сторінці протоколу випробувань у п.2 зазначено, що "Зразок мінерального добрива КАС 32 (РВС №32) з реєстраційним номером 10466/7 не відповідає нормам за вмістом загального азоту на 4,2%, як і відповідно за вмістом аміачної селітри та карбаміду. Характеризується підвищеною густиною 1,336 г/см. Лужність - в допустимих межах". Надалі в п.3 цього ж протоколу зазначено, що "Зразок мінерального добрива КАС 28 (РВС № 33) з реєстраційним номером 10466/8 відповідає нормативним значенням ТУ.У 20.1-39961046-001:2016 за лужністю, вмістом азоту, його аміачної ти карбамідної форми. Об'ємна маса незначно нижче її нормованих значень, що є некритичними".
З наведеного слідує, що лабораторні випробування підтвердили якість певної частини наданих позивачем зразків мінеральних добрив, при цьому зразки, які мають незначні відхилення від норми, підлягають додатковій фільтрації для подальшого їх ефективного використання за призначенням.
Матеріалами справи також підтверджується, що після здійсненого Українською лабораторією якості і безпеки продукції агропромислового комплексу дослідження згідно з протоколом випробування № 004-Р від 10.08.2022 позивач здійснив відбір частини мінеральних добрив, які він вважає такими, що втратили якісні характеристики, та використав їх на власний розсуд.
Як свідчать досліджені у справі докази, відбір здійснювався згідно з актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей зі зберігання №65 від 06.10.2022 (23,750 тон КАС 32) та №66 від 07.10.2022 (24,270 тон КАС 32). При цьому, у пунктах 2 вказаних актів зазначено що якість товарно-матеріальних цінностей, що передаються зі зберігання, відповідає встановленим вимогам. Пунктом 3 вказаних актів позивач і відповідач визнали, що на момент складання цих актів, сторони одна до одної претензій не мають.
Тобто, судом встановлено, що на підставі вищевказаних актів приймання-передачі позивач здійснив повернення частини мінеральних добрив зі зберігання вже після визначення результатів лабораторного дослідження якості добрив, яку позивач вважає неналежною.
З урахуванням наведеного, апеляційним господарським судом встановлено, що частина переданих на зберігання мінеральних добрив може бути ефективно використана за призначенням після додаткової фільтрації (відповідно до протоколу випробування №2004-Р від 10.08.2022), а також після здійсненого лабораторного аналізу (виявлення відхилення показників по якості) позивач здійснив відбір частини мінеральних добрив, які він вважає такими, що втратили якісні характеристики, та використав їх на власний розсуд.
За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються. зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України). Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч. 4 ст. 225 ГК України).
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (ч. 2 ст. 951 ЦК України).
Таким чином, приписами п.2 ч.1 ст.951 ЦК України передбачено відшкодування завданого збитку у розмірі суми, на яку знизилась вартість переданих на зберігання мінеральних добрив.
Однак, у даному випадку позивачем не було доведено ані тих обставин, що відповідач в цілому втратив передані на зберігання мінеральні добрива, що свідчить про обов'язок зберігача відшкодувати збитки у розмірі вартості такого майна (п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України), ані тих обставин, що заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 6920089,27грн - є саме сумою, на яку знизилась вартість переданих на зберігання мінеральних добрив (п. 2 ч. 1 ст. 951 ЦК України).
Будь-яких доказів на підтвердження того, що якість мінеральних добрив КАС знизилась настільки, що вони не можуть бути використані за первісним призначенням (ч. 2 ст. 951 ЦК України), матеріали справи не містять та позивачем таких доказів не надано.
Суд повторно зазначає, що про можливість ефективного використання мінеральних добрив КАС за їх цільовим пизначенням свідчить лабораторне дослідження №004-Р від 10.08.2022 Української лабораторії якості і безпеки продукції агропромислового комплексу, а також дії самого позивача, який на підставі відповідних актів приймання-передачі здійснював повернення частини мінеральних добрив, які знаходяться на зберіганні у відповідача, та використав їх власний розсуд.
При цьому, наданий позивачем висновок експерта №ED-1735-6-2041.22 від 03.03.2023, складений на замовлення позивача судовим експертом ТОВ "Судова незалежна експертиза України" Герцом І.В. - не є належним та допустимим доказом в підтвердження розміру заявленої до стягнення суми з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 951 ЦК України, оскільки у вказаному висновку експерта надано висновки стосовно ринкової вартості мінеральних добрив КАС марки 28, 30, 32 (станом на момент складання висновку), а не суму зниження вартості мінеральних добрив, що є різними економічними категоріями, які не можна порівнювати чи ототожнювати.
Водночас, з огляду на встановлення судом тих обставин, що передані позивачем на зберігання відповідачу мінеральні добрива (КАС) не втратили свої якісні характеристики настільки, щоб їх неможливо використовувати за призначенням, колегія суддів апеляційної інстанції у контексті існуючого між сторонами спору вважає, що позивачем при визначенні розміру збитків не доведено необхідність застосування саме ринкової (реальної) вартості майна, а не суми, на яку знизилась вартість мінеральних добрив.
Крім того, відповідно до п. 7.3. договору протягом терміну дії цього договору зберігач несе відповідальність за збереження переданих поклажодавцем рідких мінеральних добрив у розмірі прямого дійсного збитку, за умови наявності вини зберігача (прямого наміру або грубої необережності).
Колегія суддів зазначає, що розмір прямого дійсного збитку повинен розраховуватись з урахуванням вартості майна на дату початку зберігання.
У висновку експерта №ED-1735-6-2041.22 від 03.03.2023 розраховано суму збитків у розмірі 6920089,27грн, взявши до уваги середню вартість КАС 28, 30, 32 за 1 тону, яка визначена на підставі анілізу цінових пропозицій виробників аналогічної продукції в мережі Інтернет.
Однак, суд зазначає, що вартість КАС 28, 30, 32, які були передані на зберігання відповідачу, ні договором зберігання №2 від 01.01.2021, ні актами приймання-передачі на зберігання майна, визначена не була.
З наведених підстав суд вважає, що наданий позивачем розрахунок збитків є необґрунтованим і недоведеним належними засобами доказування.
Доказів на підтвердження визначення збитків у встановленому законом (п. 2 ч. 1 ст. 951 ЦК України) розмірі, тобто суми, на яку знизилася вартість мінеральних добрив, позивачем до матеріалів справи не надано та судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме: не доведено як неправомірності поведінки відповідача під час дії договору зберігання №2 від 01.01.2021, так і наявності збитків у заявленому до стягнення розмірі (6920089,27грн), а також не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками та вини відповідача, і вказаних обставин не встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.
Отже, оскільки встановлені у справі обставини в сукупності свідчать про відсутність передбачених законом та укладеним між сторонами договором зберігання підстав для відшкодування збитків в сумі 6920089,27грн, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, а тому не підлягають задоволенню за наведених скаржником доводів та обґрунтувань.
Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Фірма Ерідон" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/1323/23 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/1323/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/1323/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.10.2023.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя М.М. Слободін