вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" жовтня 2023 р. Справа№ 925/1232/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Шимановський А.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ласкавого Володимира Олексійовича
на рішення господарського суду Черкаської області від 25.04.2023
(повний текст рішення складено 01.05.2023)
у справі № 925/1232/22 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Ласкавого Володимира Олексійовича
до Фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича
про стягнення 152 937 грн. 53 коп. збитків та усунення перешкод в користуванні майном
В листопаді 2022 року Фізична особа - підприємець Ласкавий Володимир Олексійович (далі - ФОП Ласкавий В.О.; позивач) звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича (далі - ФОП Слабенко К.В.; відповідач) про стягнення 152 937, 53 грн упущеної вигоди за кожен день простою за період з 01.09.2022 по 18.09.2022 та усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням шляхом зобов'язання відповідача забезпечити безперебійне електропостачання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2022 між ФОП Ласкавим В.О., як орендарем, та ФОП Слабенко К.В., як орендодавцем, укладено договір оренди частини нежитлового приміщення за №5/02/2022 р, яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 19. Позивач належним чином виконував умови цього договору та своєчасно сплачував орендну плату. 26.08.2022 позивач отримав від відповідача проект додаткової угоди, яка передбачала збільшення орендованої площі та орендної плати. Від підписання цієї угоди позивач відмовився, надіславши відповідачу відповідного листа. 09.09.2022 відповідач звернувся до позивача з вимогою звільнити приміщення без достатніх правових підстав. В період з 01.09.2022 по 18.09.2022 на орендованому об'єкті було відсутнє електропостачання, припинене відповідачем. Станом на 25.10.2022 через відсутність електропостачання на об'єкті оренди позивач поніс втрати в розмірі 467 309, 15 грн, про що свідчить довідка про обіг грошових коштів та середньоденний заробіток торгової точки позивача за період з січня по серпень 2022 року. Розмір збитків згідно бухгалтерської довідки про середньоденний заробіток торгової точки позивача за період з 01.09.2022 по 18.09.2022 становить 152 937, 53 грн.
Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, заперечивши факт укладення договору оренди, на який посилається позивач. Копія примірника договору, наданого позивачем, не підписана орендодавцем. Відповідач заперечує факт укладення договору оренди з позивачем. З цього приводу відповідач звернувся до Черкаського РУП ГУНП у Черкаській області із заявою про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документа). Позивачем не надано доказів понесення збитків (упущеної вигоди). Між позивачем та ФОП Ільченко Л.Я. був чинним договір оренди нежитлового приміщення, при цьому відповідач не вчиняв жодних перешкод позивачу в період дії цього договору.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.04.2023 у справі №925/1232/22, яке є предметом апеляційного оскарження, в задоволенні позову відмовлено повністю з підстав недоведеності існування між сторонами договірних орендних відносин. Стягнуто з позивача на користь відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі позивач просить суд зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що :
- договір та додаткова угода були "розроблені саме відповідачем, і саме ним були нав'язані умови, які в ньому зазначені";
- у п. 8 договору зазначені особисті дані Слабенка К.П. та реквізити для сплати оренди;
- на додатковій угоді до договору №5/02/2022 від 01.02.2022 у п. 6 проставлений відбиток печатки та підпис ФОП Слабенка К.П.;
- в попередженні від 09.09.2022 про закінчення строку договору оренди міститься підпис та ініціали ФОП Слабенка К.П.;
- копії рахунку-фактури та платіжних квитанцій про сплату орендованого приміщення за 2022 рік; відповідач виставляв позивачу рахунок за орендну приміщення, позивач їх сплачував, в свою чергу, приймав таку оплату та проставляв печатку ФОП Слабенко К.П. на підтвердження отримання оплати.
- в період з 01.02.2022 по 26.08.20223 відповідач отримував орендну плату, претензій до позивача щодо звільнення приміщення не пред'являв.
Наведені посилання, на думку позивача, підтверджують той факт, що між ними були наявні господарські відносини, відповідні дії сторін мають конклюдентний характер.
Також позивач висловив свою незгоду з розподілом витрат відповідача на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, оскільки до матеріалів справи надано копію квитанції на суму лише 6 000 грн.
Після надходження матеріалів справи до суду на запит, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Черкаської області від 25.04.2023 у справі №925/1232/22; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 13.09.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 (судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням позивача розгляд справи № 925/1232/22, призначений на 13.09.2023, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі EasyCon. Засідання відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, Київ, вул. Шолуденка, 1А (зал № 6).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.) розгляд справи відкладено на 04.10.2023 та продовжено строк її розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції не зміг взяти участь з технічних причин.
Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 01 лютого 2022 року між сторонами було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення за №5/02/2022 р, яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 19.
Відповідно до п.3.2 договору строк оренди складає 12 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди. Строк оренди може бути переглянутий за згодою сторін.
Пунктом 3.3 договору визначено, що розмір орендної плати за площу, що орендується складає 7 085 грн 00 коп.
Як зазначає позивач, він своєчасно сплачував орендну плату.
26 серпня 2022 року позивач отримав від відповідача проект додаткової угоди до договору оренди №5/02/2022р. від 01 лютого 2022 року. У додатковій угоді було зазначено наступне:
1.З 23 вересня 2022 року встановити плату за орендну в розмірі 26 095.00 грн., виходячи з розрахунку 850,00 грн. за 1 кв.м. площі 30,7 кв.м. З 23 вересня 2022 року встановити плату за орендну в розмірі 19 200,00 грн., виходячи з розрахунку 500,00 грн. за 1 кв.м. площі 38.4 кв.м. Загальна сума плати за оренду становить 45 295,00 грн.
2.Додаткова угода розпочинає свою дію з 23 вересня 2022 року.
3.Загальна орендована площа становить 69,1 кв.м.
Як зазначає позивач, оскільки він відмовився укладати додаткову угоду на умовах відповідача, то з 01 вересня 2022 року на об'єкті оренди було відключено електроенергію.
Даний факт був зафіксований в присутності працівників поліції щоденно протягом періоду з 01 вересня 2022 року до 18 вересня 2022 року. Про що свідчить відповідь на адвокатський запит від 08 листопада 2022 року.
Позивач вважає, що відключення електроенергії на орендованій площі було здійснено відповідачем навмисно.
У зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні орендованому позивачем згідно договору оренди частини нежитлового приміщення від 01 лютого 2022 року №5/02/2022р., останньому було завдано відповідачем збитки.
Станом на 25.10.2022 через відсутність електропостачання на об'єкті оренди позивач поніс втрати в розмірі 467 309 грн. 15 коп., про що свідчить довідка про обіг грошових коштів та середньоденний заробіток торгової точки фізичної особи підприємця Ласкавого В.О. за період січень-серпень 2022 року.
Як зазначає позивач, розмір заявлених позивачем до стягнення збитків в період з 01 вересня 2022 року по 18 вересня 2022 року становить 152 937 грн. 53 коп.
Також позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням шляхом зобов'язання фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича забезпечити безперебійне електропостачання.
До матеріалів справи залучено копію договору оренди частини нежитлового приміщення від 01 лютого 2022 року №5/02/2022р. між ФОП Слабенком Костянтином Петровичем (орендодавець) та ФОП Ласкавим Володимиром Олексійовичем (орендар).
Предметом вказаного правочину відповідно до п. 1.1. - 1.4 є строкове платне користування (оренда) нерухомого майна - частина нежитлового приміщення торговельного центру Хрещатик, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 19 для використання під комерційну діяльність. Площа орендованої рекламної площі - 21, 8 кв.м., стан об'єкта оренди - придатний для використання за призначенням, місце розташування орендованої площі узгоджується до підписання цього договору і чітко визначається на схематичному плані ТЦ Хрещатик. Узгоджена схема місця розташування є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору об'єкт оренди передається орендодавцем та приймається орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі (надалі - Акт), який є невід'ємною частиною договору оренди і підписання якого свідчить про фактичну передачу об'єкта орендареві в користування на умовах, викладених в договорі оренди.
Відповідно до п. 3.1. вказаного вище договору, він набуває чинності з моменту сплати авансового платежу, згідно п. 3.5. договору оренди та підписання акту прийому-передачі.
Копія вказаного вище договору не містить підпису ФОП Слабенка Костянтина Петровича.
Також в матеріалах справи знаходиться копія додаткової угоди від 22 серпня 2022 року до договору оренди №5/02/2022 р. від 01 лютого 2022 року (а.с.14).
Копія додаткової угоди до договору оренди не містить підпису орендаря (позивача).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 152 937, 53 грн упущеної вигоди за кожен день простою за період з 01.09.2022 по 18.09.2022 та усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням шляхом зобов'язання відповідача забезпечити безперебійне електропостачання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Спірним питанням в даних правовідносинах стало те чи був фактично укладений договір оренди частини нежитлового приміщення №5/02/2022р. від 01.02.2022 між сторонами.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Статтею 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Згідно статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).
Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).
Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).
Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).
Отже, нормами законодавства передбачено, що договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком до трьох років між фізичними особами-підприємцями повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.
Відповідач заперечив факт укладення договору оренди частини нежитлового приміщення №5/02/2022р. від 01.02.2022.
Наявна в матеріалах справи копія договору оренди частини нежитлового приміщення №5/02/2022р. від 01.02.2022 не містить підпису відповідача або уповноваженої ним особи та відбитку його печатки (а.с.24).
Наявна в матеріалах справи копія додаткової угоди до договору оренди частини нежитлового приміщення №5/02/2022р. від 01.02.2022 не містить підпису позивача або уповноваженої ним особи та відбитку його печатки (а.с.14).
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 795 ЦК України). Аналогічні за змістом положення викладені і в п. 2.1. зазначеного договору.
В матеріалах справи також відсутній підписаний сторонами документ (акт), який засвідчує факт передання майна в оренду позивачу. Також відсутня узгоджена сторонами схема місця розташування орендованої площі, що є невід'ємною частиною договору (за умовами п. 1.4 договору №5/02/2022р. від 01.02.2022).
Відповідач звертався до Черкаського РУП ГУНП у Черкаській області із заявою про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документа), в якій повідомив про наявність в діях позивача складу злочину щодо підробки вказаного договору
Доводи позивача стосовно того, що відповідачем вчинялися конклюдентні дії, якими він підтвердив факт укладання договору оренди частини нежитлового приміщення №5/02/2022р. від 01.02.2022 з позивачем місцевий суд обґрунтовано відхилив, оскільки оплачені позивачем рахунки-фактури (а.с.142-144) не містять посилання на вказаний договір. У зазначених рахунках-фактурах міститься посилання на інший договір ДГ-0000007 (04.02.22), який сторонами до матеріалів справи не надано.
Докази того, що відповідач хоча б якимсь чином підтверджував факт укладення спірного договору в матеріалах справи відсутні.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неукладеність договору оренди частини нежитлового приміщення №5/02/2022р. від 01.02.2022. За умови неукладеності такий договір не породжує будь-яких правових наслідків.
Відповідачем до матеріалів справи надано копію договору оренди нежитлового приміщення №5\09\21 від 01.09.2021, укладеного між позивачем та ФОП Ільченко Л.Я (а.с.112-115).
Як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем згідно вказаного договору позивач користувався частиною нежитлового приміщення ТЦ "Хрещатик" орендованою площею 21, 8 кв. м., яке на праві власності належить ФОП Ільченко Л.Я.
26.07.2022 ФОП Ільченко Л.Я. вручено позивачу письмове повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №5\09\21 від 01.09.2021. На повідомленні міститься підпис позивача та напис "ознайомлений".
09.09.2022 головою правління ОК ТЦ "Хрещатик" Слабенко К.П. складено попередження з вимогою про звільнення займаної площі до 11.09.2022, оскільки строк дії договору оренди №5\09\21 від 01.09.2021 закінчився 01.09.2022. Це повідомлення представник позивача за довіреністю - Ласкавий І.В. відмовився підписати в присутності трьох свідків, про що зазначено в самому попередженні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 зазначеного Кодексу).
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з положеннями ст.ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.
Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
В даному випадку, оскільки порядок укладення договору, визначений нормами законодавства не дає змоги визнати договір оренди частини нежитлового приміщення №5/02/2022р. від 01.02.2022 укладеним, підстави задовольняти позовні вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) та усунення перешкод в користуванні орендованим майном, відсутні.
Щодо незгоди скаржника з покладенням судових витрат на професійну правничу допомогу на позивача у розмірі 10 000 грн. Так, в апеляційній скарзі позивач заперечує проти стягнення таких витрат, оскільки відповідачем не надано реальних доказів, які б підтверджували факт витрат саме такої суми, натомість представник відповідача надав копію квитанції від 27.02.2023 лише на суму 6 000 грн.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 № 922/445/19.
Отже, доводи скаржника щодо порушення місцевим судом норм статей 126, 129 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції про відмову в позові слід залишити без змін.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ласкавого Володимира Олексійовича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Черкаської області від 25.04.2023 у справі №925/1232/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 23.10.2023 (у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці з 07.10.2023 по 22.10.2023).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко