Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/707/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - ч.4 ст.185 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 року. Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в м. Кропивницькому матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2023 року,якою обвинуваченому продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Олександрівського районного суду Кіровоградської області знаходиться об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022121020000900 по обвинуваченню ОСОБА_5 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану (ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України) та незаконному придбанні, зберіганні та виготовленні наркотичних засобів без мети збуту, у великих розмірах (ч.2 ст.309 КК України).
В судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2023 суд продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, до 10.11.2023 включно.
Приймаючи дане рішення суд першої інстанції вказав, що на даний час ризики, що існували під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу не відпали, нових обставин, які б давали підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу не встановлено, тому суд дійшов до висновку про те, що обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити йому обраний судом запобіжний захід на домашній арешт посилаючись на те, що буде виконувати покладені на нього обов'язки.
Обвинувачений, його захисник та прокурор клопотань про їх участь під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, а тому відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона задоволення не підлягає, з наступних підстав.
Згідно положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Згідно ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановила, що зазначені вимоги кримінального закону районним судом належно дотримані.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст.331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів апеляційного суду встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції належним чином врахував конкретні обставини даного кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не має стійких соціальних зв'язків (сім'ї, неповнолітніх дітей на утриманні, місця роботи), має непогашену судимість за вироком суду за вчинення умисного корисливого тяжкого злочину (ч.3 ст.186 КК України), належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став. За вчинене кримінальне правопорушення за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше 5 років, зник з місця свого постійного проживання, не повідомивши про це суд, у зв'язку з чим перебував у розшуку за ухвалою суду, тому ризики, які стали підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли та продовжують існувати, а саме: перебуваючи на свободі він і надалі буде переховуватися від суду, крім того, не маючи стійких соціальних зв'язків та засобів для існування, вчинятиме інші кримінальні правопорушення.
Судом встановлено, що при обранні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приймалось до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі строком не менше 5 років, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками, можливість обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчать відомості про його особу, який раніше неодноразово судимий, після відбування призначених покарань на шлях виправлення не ставав, продовжував свої злочинні дії, а також можливість переховуватися від суду, оскільки останній систематично не з'являвся до суду, відносно нього виносилися ухвали про застосування приводу та оголошення його в розшук.
В свою чергу стороною захисту не надано жодних доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення ризиків, встановлених в ухвалах суду про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а тому підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід на даний час відсутні.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою.
Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судовою колегією, не встановлено, а ризики, визначені ухвалою суду про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу, не відпали та не зменшились.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Беручи до уваги, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, а обставини, на які у своїй апеляційній скарзі посилається обвинувачений, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив суд першої інстанції та не можуть слугувати підставою для застосування судом до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а тому ухвалу суду першої інстанції залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2023 року,якою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4