КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 14 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 14.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42022100000000622.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42022100000000622 на 60 днів.
17.10.2023 від прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що відмовляючи у продовженні підозрюваному строку тримання під вартою, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку, що факт застосування до підозрюваного
____________________________________________________________________________
Справа № 761/32691/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5948/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у іншому кримінальному провадженні № 42022000000000687 свідчить про відсутність ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до аналізу норм кримінального процесуального законодавства слідує, що клопотання про обрання запобіжного заходу, в тому числі й тримання під вартою, подається у кожному кримінальному провадженні окремо.
Застосування запобіжного заходу в одному кримінальному провадженні не являється перешкодою у застосуванні запобіжного заходу в іншому.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення покарання за інкримінований злочин. ОСОБА_6 , будучи співробітником Міністерства оборони України, а також колишнім співробітником правоохоронних органів, володіє спеціальними навичками, які він може використати для переховування від органів досудового розслідування та суду.
Через специфіку інкримінованих злочинів, а також їх складність, на даний час ще не встановлені всі його обставини та у зв'язку з цим не витребувано (вилучено) всі необхідні речі й документи, а тому підозрюваний ОСОБА_6 з метою приховати докази своєї злочинної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 , який в силу посади, яку він обіймав, має тісні зв'язки з іншими керівниками та службовими особами Міноборони, може здійснювати вплив як на них, так і на інших осіб, яким можуть бути відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення, покази яких мають або матимуть значення для встановлення істини у справі, що в своїй сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час в рамках вказаного кримінального провадження досліджуються обставини можливої причетності до вказаних злочинів інших осіб, та ймовірну причетність ОСОБА_6 до їх вчинення, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними особами.
У клопотанні слідчого обгрунтовано неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000622 від 08.12.2022 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 114-1 КК України та за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 425 КК України.
Згідно даних клопотання та долучених до нього матеріалів, 16.06.2023 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України; та у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.06.2023 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.08.2023 включно із визначенням застави у розмірі 176 091 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 472 628 244 грн.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 від 10.08.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000622 до трьох місяців, тобто до 16.09.2023.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.08.2023 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 16.09.2023, із визначенням застави розмірі 160 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 429 440 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.09.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000622 до 6 місяців, тобто до 16.12.2023.
11.09.2023 слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 , в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, та у разі прийняття рішення про можливість визначення підозрюваному застави, визначити її в розмірі 160 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 429 440 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42022100000000622, з тих підстав, що зазначені слідчим в обґрунтування поданого ним клопотання ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки останній на день звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження щодо нього запобіжного заходу, перебуває під вартою в іншому кримінальному провадженні, та не має реальної можливості вчинити наведені у клопотанні дії.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_6 строку тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Разом з тим, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливості ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити речі та документи, що мають значення для встановлення обставин вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність існування вказаних ризиків з огляду на те, що на час розгляду клопотання підозрюваний утримується під вартою у межах іншого кримінального провадження.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що на день звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження щодо нього запобіжного заходу, заявлені органом досудового розслідування ризики мають реальний характер.
Так, як убачається із наявної у матеріалах судового провадження копії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.08.2023, вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого у межах кримінального провадження № 42022000000000687 від 09.06.2022, та продовжено щодо ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 14.10.2023 /том 2, а.с. 123-130/.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які б слугували підставою для продовження строку дії виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки клопотання не містить належного обгрунтування, яким чином підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду та вчинити інші дій, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства в Державній установі "Київський слідчий ізолятор".
Посилання прокурора на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 114-1 КК України та тяжкості покарання за вказані злочини, враховані слідчим суддею при розгляді клопотання. Однак такі доводи, самі по собі, без доведеності продовження існування у кримінальному провадженні ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, з огляду на положення ст. 194 КПК України не є підставою для продовження строку тримання під вартою підозрюваного.
Вказане узгоджується і з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 14 вересня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3