КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2023 залишено без задоволення клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 12021100030002216, та застосовано з 01.08.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною йому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не залишати місце фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження № 12021100030002216, про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора у межах кримінального провадження № 12021100030002216, суду за кожною вимогою;
_____________________________________________________________________________________
Справа № 752/2126/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4825/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватися від спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні № 12021100030002216: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; потерпілими - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також свідками сторони обвинувачення;
- здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорт для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії ухвали на два місяці, тобто до 30.09.2023 включно в межах строків досудового розслідування..
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 діб, та взяти підозрюваного під варту в залі судового засідання.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що ухвала слідчого судді є невмотивованою, та слідчим суддею під час розгляду клопотання взято до уваги обставини, викладені стороною захисту, та без обгрунтування відкинуто доводи сторони обвинувачення.
Апелянт зазначав, що на даний час продовжують існувати обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків і потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 за час дії на території України правового режиму воєнного стану здійснював перетин державного кордону на невстановлених підставах, що свідчить про можливість виїзду останнього за межі України.
Також останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, а тому, розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, неможливість ухилитись від кримінальної відповідальності, у підозрюваного є всі підстави для ухилення від органів досудового розслідування всіма можливими засобами та способами.
У разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, підозрюваний матиме доступ до речових доказів, які можуть доводити його причетність до вчинення кримінального правопорушення, та може вчиняти дії, спрямовані на їх знищення, зміну, спотворення, або переховування будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які на даний час залишаються не дослідженими.
Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , зловживаючи зв'язками злочинної організації (що неодноразово знайшло своє підтвердження у розсекречених матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій), дружніми відносинами та авторитетом, має можливість впливати на свідків, деякі з яких на даний час не встановлені.
Крім того, ОСОБА_7 в ході виконання слідчих дій отримає ряд копій документів, котрі нададуть останньому можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично та психологічно вплинути на свідків, що призведе до зміни показів вже допитаних осіб та відмови давати покази встановлених в ході досудового слідства очевидців подій злочинів (враховуючи спосіб вчинення злочину, із погрозами, залякуванням, постійного тиску, пошкодження майна, підкидання відрубленої голови тварини із надписом "думай" під адресу проживання потерпілих).
Ураховуючи тривалість вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілих та постійного підвищення тиску на останніх у зв'язку із недосягненням злочинного результату, підозрюваний може спланувати вчинення інших протиправних діянь, які можуть негативно вплинути на хід досудового розслідування.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_7 під вартою зможе забезпечити запобігання можливості ухилення останнього від органів розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому та інших кримінальних провадженнях та перешкоджати іншим чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100030002216 від 21.08.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 129 КК України, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, за підозрою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 01.02.2023, цього ж дня об 11 год. 11 хв. затримано ОСОБА_7 згідно п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.02.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.04.2023 включно.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2023 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 01.07.2023, включно.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.05.2023 продовжено строк дії застосованого запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до 01.07.2023 включно.
16.06.2023 року потерпілим, підозрюваним та їх захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
20.07.2023 слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням в межах кримінального провадження № 12021100030002216, в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2023 залишено без задоволення клопотання слідчого, та застосовано з 01.08.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною йому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не залишати місце фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження № 12021100030002216, про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора у межах кримінального провадження № 12021100030002216, суду за кожною вимогою;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні № 12021100030002216: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; потерпілими - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також свідками сторони обвинувачення;
- здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорт для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії ухвали на два місяці, тобто до 30.09.2023 включно в межах строків досудового розслідування..
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що станом на день розгляду клопотання інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, яким здатен запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007 p., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.).
Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Ураховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрації, є приватним підприємцем, раніше на судимий, беручи до уваги його вік, стан здоров'я, матеріальний та сімейний стан, процесуальну поведінку та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для продовження застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України та тяжкості покарання за вказані злочини, а також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співрозмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Сама лише тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міськоїпрокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3