КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022100000000360 від 12.07.2022.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, із тимчасовим позбавленням права користування, розпоряджання та відчуження на грошові кошти, які вилучено 15.02.2023 під час проведення обшуку в приміщенні житлової квартири, за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 79 200 доларів США та 6 600 євро, які упаковано до спец пакету № NPU1106381 з пояснювальними написами.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що 15 лютого 2023 року за місцем проживання ОСОБА_9 проведено обшук, 17 лютого 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва направлено клопотання про арешт майна, 02 березня 2023 року слідчим суддею частково задоволено клопотання.
Також, 16 травня 2023 року ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду відмовлено у накладені арешту на вказані грошові кошти.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 12 липня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42022100000000360, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено ОСОБА_9 , будучи директором Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико - санітарної допомоги №2 Оболонського району м. Києва, підтримуючи дружні стосунки із завідуючою відділенням експертно-лікарської комісії при ТЦК та СП Оболонського району міста Києва КНП «Консультативно діагностичний центр Оболонського району міста Києва» ОСОБА_10 , маючи умисел направлений на підбурювання сприянню незаконному переправленню осіб через державний шляхом надання порад та усунення перешкод, шляхом виготовлення завідомо неправдивих медичних документів про непридатність до військової служби, що надають особі право на виїзд за кордон, вступивши в попередню змову із завідуючого відділенням неврології Київської міської студентської поліклініки ОСОБА_11 , в листопаді 2022 року, вчинила підбурювання завідуючої відділенням експертно-лікарської комісії при ТЦК та СП Оболонського району міста Києва КНП «Консультативно діагностичний центр Оболонського району міста Києва» ОСОБА_10 до виготовлення та видачу завідомо неправдивих медичних документів, що надають право на виїзд за межі України та таким чином усувають перешкоди до незаконного переправлення осіб через державний кордон за наступних обставин.
15 лютого 2023 року за місцем проживання ОСОБА_9 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 проведено обшук під час якого крім іншого вилученого грошові кошти в сумі 79200 доларів США та 6600 євро, які упаковано до спецпакету №NPU1106381 з пояснювальними написами.
17 лютого 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва орган досудового розслідування направив клопотання про накладення арешту на вилучене майно.
02 березня 2023 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти.
15 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду відмовлено в накладені арешту на грошові кошти в сумі 79 200 доларів США та 6 600 євро.
04 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України.
Після повідомлення про підозру старшим слідчим СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 до Шевченківського районного суду м. Києва направлено клопотання про накладення арешту на вказані грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
08 вересня 2023 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва повернуто клопотання із встановленням строку у сімдесят дві години для усунення недоліків.
11 вересня 2023 року старший слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 повторно звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт грошових коштів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 14 вересня 2023 року клопотання залишено без задоволення, з тих підстав, що прокурором не доведено належність вилученого майна підозрюваній, а також стороною обвинувачення пропущено строк для звернення з таким клопотанням.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Згідно вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як вбачається з матеріалів провадження 04 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів судового провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_9 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_9 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Дослідивши доводи клопотання слідчого та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вказаних норм закону не дотримався, оскільки залишив без задоволення клопотання, не з підстав дотриманням глави 17 КПК України, а у тому числі з підстав не дотримання процесуального строку для звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, однак така підстава не передбачена даною главою.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею не дотримано вимоги статей 132,170,172,173 КПК України, не перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри від 04 вересня 2023 року у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вказане майно підлягає арешту з метою конфіскації майна як виду покарання
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.
Твердження представника адвоката ОСОБА_6 , що вилучені грошові кошти не належать підозрюваній ОСОБА_9 мають бути перевіренні органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022100000000360 від 12.07.2022.
Накласти арешт із тимчасовим позбавленням права користування, розпоряджання та відчуження на грошові кошти, які вилучено 15.02.2023 під час проведення обшуку в приміщенні житлової квартири, за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 79 200 доларів США та 6 600 євро, які упаковано до спец пакету № NPU1106381 з пояснювальними написами.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний №761/32811/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Провадження № 11сс/824/6104/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України