Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 361/11127/21
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/13736/2023
Головуючий у суді першої інстанції В.О. Василишин
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
18 жовтня 2023 року місто Київ
Справа №361/11127/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Мазурик О.Ф., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Пасічник К.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Подольським Антоном Юрійовичем на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року, ухваленеу складі судді Василишина В.О., в приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання виконавчого напису від 28 вересня 2018 року № 5308, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом вирішено не було.
Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 648 грн.
Вказане додаткове рішення суду мотивоване тим, що розмір витрат понесених позивачем в суді першої інстанції є обґрунтованим та підтверджений наданими суду доказами.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, Акціонерним товариством «Сенс Банк» подано апеляційну скаргу, пославшись на порушення судом норм процесуального права та на невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону та обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що як вбачається з матеріалів справи попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат до суду строною позивача подано не було. Суд за власною ініціативою вирішив стягнути з АТ «Сенс банк» витрати позивачки на правничу допомогу, ухвалив додаткове рішення без участі представника банку та не повідомивши банк про час та місце судового засідання по вирішенню питання щодо розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу, чим не надав змоги АТ «Сенс Банк» навіть подати клопотання про зменшення розміру судових витрат.
Апелянт зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. є явно необґрунтований та неспівмірний зі складністю справи та заявленим розміром позовних вимог, оскільки предметом позову є визнання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Гамаль І.М. від 28.09.2018 за реєстровим номером 5308 таким, що не підлягає виконанню, а не спір по суті, предметом дослідження є процедура визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню згідно процедури визначеної законодавством України.
Звертає увагу аеляційного суду на ту обставину, що АТ «Сенс Банк» було позбавлено можливості хоча б заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Окрім того в додатковому рішенні суду відсутні будь-які посилання на попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - Подольський А.Ю. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.
Представник позивача - Гнатюк Т.В., заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача - Гнатюк Т.В. та представника відповідача Подольського А.Ю., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 28.09.2018 за реєстровим номером 5308 таким, що не підлягає виконанню.
Питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу судом не вирішувалось.
Як вбачається з позовної заяви, поданої ОСОБА_1 , до Броварського міськрайонного суду Київської області, позивачем поряд із позовними вимогами заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 648 грн.
Так, матеріалами справи підтверджено, що інтереси позивача під час розгляду справи судом першої інстанції представляла адвокат Гнатюк Т.В., яка діяла в суді на підставі ордеру від 14 вересня 2021 року та договору № 02-22/21 від 14.09.2021 про надання правничої (правової) допомоги, згідно умов якого адвокат зобов'язалась надавати належним чином відповідну правову допомогу, що визначена договором.
Відповідно п. 5.1 договору за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, кінцевий розмір якого буде визначений у довідці-розрахунку, виходячи з наступного розрахунку: збирання доказів, вивчення документів, норм чинного законодавства та практики Верховного Суду, складання позовної заяви та подача до суду - 10 648,00 грн., участь у судовому засіданні (судовий день) - 1500,00 грн.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що підтвердженням надання адвокатом правової допомоги клієнту є підписаний сторонами акт виконаних робіт (а.с.156-157).
Відповідно до акту виконаних робіт від 10.04.2023 в період з 14.09.2021 по 10.04.2023 адвокат Гнатюк Т.В. згідно умов договору № 02-22/21 про надання правової допомоги від 14.09.2021 виконала ряд робіт, загальна вартість яких становить 16 648,00 грн. (а.с. 158).
За вказаним актом Гнатюк Т.В. було надано ОСОБА_1 правничу допомогу в обсязі:
1. Надання консультацій, збирання документів, які були в подальшому подані до суду в якості доказів, опрацювання чинного законодавства України і правової позиції Верховного Суду з питань визнання виконавчих написів зареєстрованих приватними нотаріусами такими, що не підлягають виконанню - 6000,00 грн.;
2. Складання позовної заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5308 від 28.09.2018, зареєстрований приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М. - 4 000,00 грн.
3. Подання до суду позовної заяви з додатками - 648,00 грн.
4. Представлення інтересів ОСОБА_1 у 4-ох судових засіданнях під час розгляду позову (з розрахунку 1500,00 грн.) - 6 000, 00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 02-22/21 від 14.09.2021 ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 02-22/21 від 14.09.2021 здійснено оплату у сумі 16 648 грн. 00 коп. (а.с.160).
На думку колегії суддів, оскільки, заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу.
При цьому апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що представником ОСОБА_1 не наданий детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оскільки вимоги ЦПК України щодо надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, запроваджені саме для визначення розміру витрат. Водночас, розмір винагороди за надання правової допомоги був визначений у договорі про надання правничої допомоги № 02-22/21 від 14 вересня 2021 року, у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а отже є визначеним.
Аналогічні висновки були викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року по справі №640/18402/19.
Крім того, матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката та понесення нею витрат по оплаті послуг адвоката, що вказує на реальність таких витрат.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності відображений, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд, враховуючи характер та обсяг виконаних адвокатом робіт, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у повному обсязі, у розмірі 16 648,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .
Як вбачається із позовної заяви, попередній розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла складає 10 648,00 грн. /а.с. 4/
В рішенні суду питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу вирішено не було.
Подані до суду документи підтверджують, що ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 16 648 грн. Акціонерне товариство «Сенс Банк» такі документи не отримувало, такі документи йому не було надіслано як позивачем, так і судом.
За змістом позову сума витрат на правничу допомогу в 10 648,00 грн не є орієнтовною і вже понесена, щодо додаткових 6 000 грн, заявником заявлено лише після ухвалення рішення суду по суті спору, про що, як уже зазначено вище, відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк» не отримував жодних документів, а отже не міг заперечувати щодо розміру таких витрат або їх обґрунтованості. Банк про розгляд справи з питання ухвалення додаткового судового рішення судом першої інстанції не повідомлявся, чим було нарушено норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті заява про розподіл судових витрат позивачки.
Так, відповідно до статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції-до прийняття постанови у справі. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.
Схожих висновків дійшов ВС у постановах від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 14 .01.2019 року у справі №927/26/18.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що неподання попереднього розрахунку за збільшеною сумою витрат на правничу допомогу, які виникли після розгляду справи у суді першої інстанції становить перешкоду для іншої сторони щодо доведенності неогрунтованості такої суми.
Можливості заперечувати вказану суму Акціонерне товариство «Сенс Банк» був позбавлений, оскільки не був повідомлений про такий розмір витрат на правову допомогу, про час та місце судового засідання.
Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, Акціонерне товариство «Сенс Банк» серед іншого посилалося на те, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають складності справи.
Апеляційний суд погоджується із твердженням апелянта враховуючи предмет позову, суму яка підлягала стягненню за виконавчим написом нотаріуса - 96 448,49 грн., складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 з 16 648 грн. до 10 000,00 грн. Витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є співмірними із складністю справи, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення, у зв'язку з чим частково задовольняє заяву позивачки про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, суд апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задовольняє частково.
Скасовує додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року та ухвалює нове судове рішення, яким стягує з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Подольським Антоном Юрійовичем, задовольнити частково.
Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 25 жовтня 2023 року.
Судді
Л. Д. Поливач
О.Ф. Мазурик
О. І. Шкоріна