КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/636/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3945/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Пановій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», комунального підприємства «Реєстраційне бюро», ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної Олени Сергіївни, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Притули Н.Г.,-
встановив:
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності: 33287848, індексний номер 48750430 від 19 вересня 2019 року 08:56:48 про реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа банк») на квартиру АДРЕСА_1 , вчинений державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Гаращенко В.В.;
скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності: 34277766, індексний номер: 49819360 від 22 листопада 2019 року 16:00:42, про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_1 , вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 травня 2007 року між АКІБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та позивачем був укладений договір кредиту за умовами якого позивач отримав кредит в сумі 167 531, 00 доларів США строком повернення до 09 травня 2032 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позивач передав майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що після отримання свідоцтва про право власності на квартиру будь-яких додаткових угод не укладалось,
19 вересня 2019 року у зв'язку із виникненням заборгованості за кредитним договором, державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Гаращенко В.В. прийняв рішення за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк». В подальшому, 22 листопада 2019 року Банк продав квартиру ОСОБА_4 .
Позивач вважав дії банку щодо квартири незаконними, оскільки на момент реєстрації права власності за банком діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та банк всупереч дії вказаного Закону, звернув стягнення на квартиру, яка є єдиним місцем проживання позивача та його дітей, квартира не була придбана за кредитні кошти.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 рокуу задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Сенс Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року залишити без змін.
На адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, апеляційну скаргу просять задовольнити.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.
ОСОБА_4 та його представники проти задоволення апеляційної скарги заперечили.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що при реєстрації права власності за банком на вказану квартиру не були порушені положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також судом було зазначено, що ПАТ «Укрсоцбанк» у спосіб, визначений положеннями договору, направив позивачу вимогу про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку її невиконання. Згідно з умовами договору вказане повідомлення вважається отриманим.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що 10 травня 2007 року між АКІБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 39.29-50/4491, за умовами якого, іпотекодавець передав іпотекодержателю в якості забезпечення зобов'язання за договором кредиту 339.29-50/752к від 10 травня 2007 року незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 .
03 грудня 2009 року позивач отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та 09 грудня 2009 року зареєстрував право власності в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
17 вересня 2019 року державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Гаращенко В.В. на підставі рішення № 48750430 від 19 вересня 2019 року зареєстрував за АТ «Укрсоцбанк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,0 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м.
Підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір № 39.29-50/4491, серія та номер: 2178, виданий 10 травня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С.
За договором купівлі-продажу квартири від 22 листопада 2019 року банк продав квартиру ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що при реєстрації права власності на квартиру не встановлено чи перевищує вартість предмета іпотеки розміру кредитних зобов'язань; при зверненні стягнення не було отримано дозволу органу опіки та піклування; реєстратор не взяв до уваги, що предметом іпотеки є саме майнові права на квартиру, а не квартира. Також вказував, що дії банкує незаконними, посилаючись на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку»).
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
За правилом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції станом на 19 вересня 2019 року) визначав, що протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана перереєстрація права власності була проведена з порушенням Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року (справа №755/10180/19) встановлено,що квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 116,20 м2 використовується ОСОБА_1 як місце постійного проживання. Тому колегія суддів вважає, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджуються, адже квартира АДРЕСА_1 не є єдиним місцем проживання позивача.
Стосовно посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання від АТ «Укрсоцбанк» надіслано не було, а тому це свідчить про те, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов'язку, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6.2 договору іпотеки сторони узгодили порядок надсилання кореспонденції - усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленим належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2019 року на адресу позивача, зокрема, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 були направлені вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку їх невиконання. Листи направлені з описом вкладення. Зазначені листи не були отримані позивачем, що підтверджується копіями конвертів з відміткою працівників АТ «Укрпошта» «За закінченням встановленого строку зберігання». А тому, враховуючи що іпотекодавець узгодив з іпотекодержателем процедуру надсилання повідомлень, колегія суддів приходить до висновку, що у діях АТ «Укрсоцбанк» відсутні порушення щодо ненаправлення позивачу повідомлень.
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що були порушені права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 2004 року народження та ОСОБА_3 2012 року народження, оскільки чинне законодавство не передбачає попередній дозвіл органу опіки та піклування на звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. Така згода потрібна лише при укладанні договору іпотеки, якщо діти мають майнові права на іпотечне майно. Оскільки на момент укладення договору квартира була незакінченим будівництвом, то неповнолітні діти не мали і не могли мати права користування предметом іпотеки.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не надав суду доказів порушень прав дітей, як і не надав доказів що діти проживали у спірній квартирі та вона була їх єдиним місцем проживання.
Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності оцінки вартості квартири при вчиненні реєстраційних дій, колегія суддів не приймає, оскільки такий документ не є обов'язковим при проведенні реєстрації права власності.
Апелянтом не надано підтверджень, які б свідчили про необґрунтованість судового рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 26 жовтня 2023 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко