КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року Київ № 320/9408/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017 з урахуванням базового місяця листопада 2015 року та компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017 з урахуванням базового місяця листопада 2015 року та компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно ненараховано та невиплачено за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017 з урахуванням базового місяця листопада 2015 року індексацію його грошового забезпечення.
Відповідно до ухвали від 17.10.2022 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки до листопада 2017 року (за період з 07.11.2015 по 31.10.2017) індексація грошового забезпечення позивача не проводилась, так як Порядком № 1078 проведення індексації грошового забезпечення поліцейських не було передбачено.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач проходив службу на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та був звільнений зі служби з 28.02.2021 наказом відповідача від 26.02.2021 № 61 о/с.
Представник позивача звернувся до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017 з урахуванням базового місяця листопада 2015 року, за результатом розгляду якої відповідач листом повідомив представника позивача про відсутність законних підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу відповідної індексації, оскільки не була передбачена у вказаний період Порядком № 1078.
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі -Закон № 580- VIII).
За приписами частини першої, п'ятої статті 94 Закону № 580- VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, окрім іншого, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівниківвизначаєПорядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За приписами пункту 2 Порядку № 1078, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Таким чином суд доходить висновку, позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції.
Разом з тим доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення повинна здійснюватися з 01.11.2017, тобто після внесення змін до Порядку №1078, є помилковими та судом до уваги не приймаються, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями спеціальних Законів України № 580-VIII та № 1282-ХІІ.
У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що Закон № 580-VIII має вищу юридичну силу, як основне джерело права, ніж Порядок №1078, а його місце в системі нормативно-правових актів закріплено в Конституції України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами України № 580-VIII та № 1282-ХІІ порушено, то воно підлягає відновленню в судовому порядку у заявлений ним спосіб.
У взаємозв'язку з вищенаведеним суд вважає, що оскільки оскаржувана бездіяльність відповідача у даній справі не ґрунтуються на його дискреційних повноваженнях як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм дій чітко регламентований законодавчо, то задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у повноваження відповідача.
Разом з тим, вимоги позивача в частині компенсації йому за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції задоволенню не підлягають, оскільки не підпадають під предмет регулювання статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України та заявлені передчасно.
У свою чергу такі відносини регулюються Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», статтею 2 якого визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, окрім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статей 3, 4 зазначеного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація за несвоєчасно виплачену індексацію виплачується одночасно з заборгованою індексацією.
Разом з тим, на час прийняття даного рішення право позивача щодо компенсації не порушено.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017 з урахуванням базового місяця листопада 2015 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017 з урахуванням базового місяця листопада 2015 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.