ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року Справа № 280/6683/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Хортицького відділу у місті Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 26Б)
про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Хортицького відділу у місті Запоріжжя (далі - відповідач, Хортицький відділ у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області в особі Хортицького відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області у оформленні та видачі ОСОБА_3 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області в особі Хортицького відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що по досягненню 16-річного віку позивачі звернулися до відповідача з проханням оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, однак у визначений законом термін паспорт не виданий, чим порушено права ОСОБА_3 . Позивачі вважають, що дії/бездіяльність відповідача полягають у фактичній відмові від оформлення паспорта, що на думку позивачів є протиправним. Просять позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28.08.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15.09.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VІ (далі - Закон №5492-VІ) та Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Порядок №302), Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ) та «Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України» затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 (далі - Тимчасовий порядок №456). Вказує, що 18.07.2023 позивачі звертались із заявою щодо отримання паспорта громадянина України, водночас, постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» № 165 від 28.02.2022 (далі - Постанова №165), зупинено строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Отже, позивач звернувся до відповідача із заявою в період коли було зупинено надання адміністративних та результатом звернення не могло бути оформлення паспорта. Крім того, відповідно до наказу ДМС від 22.03.2022 № 57 бланки паспорта громадянина України зразка 1994 року та книги обліку надходження і витрачання бланків паспортів громадянина України зразка 1994 року вилучені у цілях безпеки з балансів територіальних органів ДМС у зв'язку із можливістю їх захоплення військовими формуваннями держави-агресора. Вказує, що Постановою Кабінету Міністрів від 08.08.2023 № 828 «Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №828) визнано такою, що втратила чинність Постанова №165. Враховуючи викладене, позивач має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС для оформлення чи видачі паспорта громадянина України. Просить у позові відмовити.
На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
18.07.2023 законні представники (батьки) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулися до Хортицького відділу у місті Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою, в якій просили оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України формі паспортної книжечки зразка 1994 року. До заяви долучено дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см., копія свідоцтва про народження, копія паспорта батька, копія паспорта матері, копія довідки про місце реєстрації, копія посвідчення серія НОМЕР_1 .
За результатами розгляду даної заяви відповідач листом №2315/493/2315.1-23 від 20.07.2023 повідомив позивачів про те, що враховуючи воєнний стан в Україні, та у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, необхідним заходом захисту національної безпеки є уникнення випадків можливого захоплення бланків для оформлення паспортів громадянина України у формі паспорта книжечки та можливого подальшого використання його окупаційними військами. Відповідно до Постанови №165 зупинено строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Враховуючи викладене, розгляд заяви ОСОБА_3 про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року зупинено, продовження розгляду поновиться у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану в Запорізькій області. Рішення про оформлення паспорта на ім'я ОСОБА_3 не прийнято. Про прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503-ХІІ буде повідомлено заявника.
Вважаючи порушеним право неповнолітньої дитини на отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом №5492-VІ, який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VІ документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких, в тому числі, відноситься паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону №5492-VІ передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відповідно до ч.2. ст.15 Закону №5492-VІ бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст.21 Закону №5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частиною 2 ст.21 Закону №5492-VІ встановлено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нормами ч.4 ст.21 Закону №5492-VІ встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
На виконання ч.2 ст.15 та абз.2 ч.2 ст.21 Закону №5492-VІ, Постановою №302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
За змістом п.2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вносяться, в тому числі, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих актів, з 01.11.2016 року паспорт громадянина України видається у формі картки із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, нормами п.3 Положення №2503-XII передбачена можливість виготовлення бланків паспортів як у вигляді паспортної книжечки, так і у вигляді паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 5, 6 Положення №2503-XII визначено, що паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, бажання ОСОБА_3 отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки аргументовано тим, що вона не бажає надавати згоду на збір і обробку його персональних даних, у тому числі біометричних, що в свою чергу є необхідною умовою для видачі паспорта у формі картки.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з вимогами ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ст.3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має, в першу чергу, дбати про потреби людей, утримуючись від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Протилежне може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
За змістом ч.1, 2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст.22 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із нормами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), що відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Так, зокрема, ст.8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст.8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося “згідно із законом”, не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з п.2 та було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення у справі “Ельсхольц проти Німеччини”).
Зазначене кореспондується також з положеннями Закону України “Про захист персональних даних” від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI).
Так, ч. 5,6 ст.6 Закону №2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Мета обробки персональних даних, відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2297-VI має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.
Таким чином, законодавчими нормами передбачено, що підставою для обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від надання дозволу на обробку її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює висновок про невідповідність закону критерію якості та порушення конституційних прав такої особи.
Суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
При прийнятті рішення у спірних правовідносинах суд враховує ту обставину, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а тому відсутність такого документа є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації. Суд зауважує також, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.08.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону. Тобто втручання не було “встановлене законом”, не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження “нагальній суспільній потребі”, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine” від 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Groppera Radio AG and Others v.Switzerland” від 28.03.1990).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Відповідно до ст.14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в ній, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Х'ю Джордан проти Великої Британії” сформулював правову позицію, згідно з якою якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу.
Отже, суд констатує, що ОСОБА_3 має право на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Однак суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи та наданої відповідачем відповіді на звернення позивача, заява про оформлення та видачу ОСОБА_3 паспорту громадянина України у формі книжечки, фактично не розглянута та рішення стосовно неї не прийнято.
Відповідно до положень Постанови №165 (в редакції, починаючи з 28.04.2022 має назву «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру») зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб'єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”). Поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.
В той же час, Постановою №828 затверджено перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, до яких крім іншого віднесено Постанову №168. Постанова набрала чинності 25.08.2023.
Отже з 25.08.2023 надання адміністративних послуг, до яких відноситься і оформлення паспорта громадянина України, поновлено, а тому відповідач був зобов'язаний розглянути заяву позивачів та винести рішення щодо оформлення та видачу ОСОБА_3 паспорту громадянина України у формі книжечки у встановлені законодавством терміни.
Водночас, заява позивачів про видачу ОСОБА_3 паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідачем не розглянута, рішення не прийнято, чим допущено протиправну бездіяльність.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Разом із тим, суд враховує, що оформлення та видача паспорту громадянина України відноситься до компетенції органів Міграційної служби, суд не може перебирати на себе таку функцію у зв'язку з відсутністю прийнятого рішення щодо заяви позивача.
Отже з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов'язання відповідача розглянути заяву позивачів про оформлення та видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивачі звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України “Про судовий збір”, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області в особі Хортицького відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданої 18.07.2023, про оформлення і видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області в особі Хортицького відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану 18.07.2023, про оформлення та видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач 1 - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ..
Позивач 2 - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Хортицького відділу у місті Запоріжжя, місцезнаходження: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 26Б.
Повне судове рішення складено 26.10.2023.
Суддя М.О. Семененко