ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/18827/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся позивач із позовом, у якому, з урахуванням уточнюючих позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах, відповідно до положень пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 14.03.1995 року по 08.04.1998 року включно а посадах "слюсарем черговим та з ремонту утаткування" і "грохотувальником дробильно-збагачувальної фабрики", з 08.04.2003 року по 27.07.2003 року включно на посаді "слюсар 4 розряду дробильно-збагачувальної фабрики";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком №2 виробництв, робіт, проіесій, посад і показників, затвердежного постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, та відповідно до положень пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 20.01.2022 року.
Обгрунтовано позовні вимоги тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте отримав лист про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, з мотивів відсутності необхідного пільгового стажу. Вважає, що періоди роботи з 14.03.1995 року по 08.04.1998 року включно а посадах "слюсарем черговим та з ремонту утаткування" і "грохотувальником дробильно-збагачувальної фабрики", з 08.04.2003 року по 27.07.2003 року включно на посаді "слюсар 4 розряду дробильно-збагачувальної фабрики" мають бути зараховані до пільгового стажу роботи при призначенні пенсії, оскільки підтверджені записами у трудовій книжці, архівними довідками. Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду його заяви.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області також подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що рішення управління про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є правомірним та вмотивованим, оскільки останнім не підтверджено необхідний пільговий стаж в порядку визначеному законом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
20.01.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №063550003278 від 27.05.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у з'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Згідно з підпунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграф б цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Згідно з пунктом 4.2. Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу наданому підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Як випливає із зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Проте, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах та не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Зі змісту наявного у матеріалах справи повідомлення ГУ ПФУ у Житомирській області від 30.06.2022 року №0600-0216-8/46703 про відмову у призначення пенсії позивачу слідує, що за даними документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж позивача становить 35 років, 8 місяців, 3 дні, однак стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ - 8 років 7 місяців 12 днів, тому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 статті 114 Закону відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців.
Щодо позовної вимоги про зарахування періоду роботи з 14.03.1995 року по 08.04.1998 року на посадах слюсар черговий та з ремонту устаткування і грохотувальник дробильно-збагачувальної фабрики та з 08.04.2003 року по 27.07.2003 року на посаді слюсар 4 розряду дробильно- збагачувальної фабрики до пільгового стажу, суд вказує наступне.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (п.20 Порядку №637).
Проаналізувавши нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вважає за необхідне вказати, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 вказаної Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно наказу № 20-к від 10.03.1995 року по ВАТ Овруцький ГЗК «Кварцит» позивача прийнято слюсарем черговим та з ремонту устаткування, наказом № 8-к від 05.02.1997 року переведений грохотувальником дробильно - збагачувальної фабрики, наказом №101-к від 01.11.2001 р. переведений слюсарем 4 розряду дробильно-збагачувальної фабрики ремонтної зміни, згідно наказу № 136-к від 02.11.2006 р. переведений слюсарем-сантехніком 3 розряду дробильно - збагачувальної фабрики.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно записів трудової книжки позивача та архівних витягів наказів по відкритому акціонерному товариству Овруцький гірничо - збагачувальний комбінат "Кварцит" позивач працював на різних посадах: слюсарем черговим та з ремонту устаткування грохотувальником дробильно- збагачувальної фабрики, слюсар 4 розряду дробильно- збагачувальної фабрики з 14.03.1995 року по 01.11.2006 року.
Згідно записів трудової книжки та архівних витягів наказів по відкритому акціонерному товариству Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» позивач працював на різних роботах: «слюсарем черговим та з ремонту устаткування», «грохоту вальни ком дробильно-збагачувальної фабрики», «слюсар 4 розряду дробильно-збагачувальної фабрики» з 14.03.1995 року по 01.11.2006 року, «дробильник 5 розряду Дробильно-збагачувальноь фабрики», «грохотник 4 розряду Дробильно-збагачувальноь фабрики» з 01.01.2021 року по 18.05.2022 року.
Повна зайнятість підтверджується на підставі витягів наказів, архівних довідок за 1995 по 2006 роки та за 2021 по 2022 роки.
Праця на посадах «слюсарем черговим та з ремонту устаткування» і «грохотувальником дробильно - збагачувальної фабрики» згідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 - список № 2. розділ І «Гірничі роботи» та розділ II «Підготовка руд. збагачення, окуекування (агломерація, брикетування, огрудкування) випалювання руд і нерудних копалин» - є роботою з шкідливими та важкими умовами праці.
З огляду на викладене, органом Пенсійного фонду безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача роботи з 14.03.1995 року по 08.04.1998 року на посадах слюсар черговий та з ремонту устаткування і грохотувальник дробильно-збагачувальної фабрики та з 08.04.2003 року по 27.07.2003 року на посаді слюсар 4 розряду дробильно- збагачувальної фабрики до пільгового стажу.
Також, надаючи оцінку відмові Пенсійного фонду у призначенні пільгової пенсії з підстав вказаних у оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що 19.02.2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а, в які зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Разом з тим, суд відмічає, що відповідно до пункту 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Наведене вище свідчить на користь висновку, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Окрім того, досліджуючи питання щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача, слід відмітити, що відповідно до п. 6 Порядку № 383 працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.
Згідно з п. 7 Порядку № 383, у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні. Цей же порядок застосовується при обчисленні пільгового стажу працівників, зазначених у пункті 6 цього Порядку.
Тобто, вимоги п. 7 Порядку № 383, щодо підрахунку пільгового стажу стосуються підприємств з неритмічною роботою.
Більш того, у висновку по результатах експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці, проведеної у відкритому акціонерному товаристві Овруцький гірничо - збагачувальний комбінат "Кварцит" від 13.11.2003 №10-260 у ІІІ розділі зазначено відомості наступного змісту: "За результатами проведеної експертизи підвтерджено відповідність проведеної роботи вимогам нормативних документів, зазначених у розділі ІІ даного висновку та право на пільгову пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.., зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", які, на переконання суду, і є відомостями про ритмічний (постійний) характер роботи вказаного товариства.
Отже, на думку суду, матеріалами справи у повному обсязі підтверджено, що позивач у вищевикладений період працював у відкритому акціонерному товаристві Овруцький гірничо - збагачувальний комбінат "Кварцит".
Матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами, що відповідно до Постанови №25-1 від 16.12.2020 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було розглянуто заяву позивача і долучені до заяви документи, та 27.05.2022 №063550003278 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі пункту другого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зважаючи на вищевказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 27.05.2022 №063550003278.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
Враховуючи неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з огляду на необхідність проведення нового розрахунку стажу позивача, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується, пропорційно до задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у рівних частинах.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 27.05.2022 №063550003278.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах, відповідно до положень пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 14.03.1995 року по 08.04.1998 року "слюсарем черговим та з ремонту утаткування" і "грохотувальником дробильно-збагачувальної фабрики", з 08.04.2003 року по 27.07.2003 року "слюсарем 4 розряду дробильно-збагачувальної фабрики" та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М.Шимонович