Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року Справа№200/15017/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у письмовому порядку в загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якого просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн., згідно з абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно в сумі 31961,91 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 року закрито провадження у адміністративній справі № 200/15017/21.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року у справі № 200/15017/21 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 року про закриття провадження у справі № 200/15017/21, а ухвалу - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2023 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року у справі № 200/15017/21.
Справу № 200/15017/21 повернуто до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду адміністративна справа № 200/15017/21 для продовження її розгляду була передана на розгляд судді Бабіча С.І.
Згідно з частиною 2 статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 14 статті 31 КАС України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Положеннями частин 1-3 статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність чи інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/15017/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 10.01.2022 року розгляд справи № 200/15017/21 вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 02.02.2022 року закрито підготовче засідання у справі, призначено справу № 200/15017/21 до розгляду по суті.
З огляду на викладене, враховуючи зміст частини 14 статті 31 КАС України, зміна складу суду в даному разі (у зв'язку з автоматизованим розподілом справи після скасування ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року у справі № 200/15017/21) має наслідком продовження розгляду даної справи зі стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою від 21.08.2023 року судом прийнято до провадження адміністративну справу № 200/15017/21, продовжено розгляд даної справи зі стадії розгляду справи по суті, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Даною ухвалою сторонам запропоновано надати суду додаткові письмові пояснення та (або) докази (з урахуванням висновків, викладених у постанові касаційної інстанції), а також висловити свою думку з приводу можливості розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи і проведення судового засідання на підставі матеріалів справи (у порядку письмового провадження).
30.08.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд повністю відмовити у позові.
18.09.2023 від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких позивач не заперечує щодо розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи і проведення судового засідання на підставі матеріалів справи (у порядку письмового провадження).
Зважаючи на це та на зміст положень статті 12, частини 14 статті 31, частини 2 статті 35, частини 3 статті 194 КАС України, приймаючи до уваги категорію та складність справи, а також враховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 року та те, що станом на час розгляду цієї справи та прийняття рішення в Україні продовжує діяти воєнний стан, суд вважає за доцільне розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується відповідною копією паспорта серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 .
Як видно з наданої позивачем до матеріалів справи копії посвідчення, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У період з 02.08.2016 року по 05.10.2018 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (попередня назва - Військова частина НОМЕР_4 , польова пошта), що підтверджується витягами з наказів (по стройовій частині) від 02.08.2016 року № 230 та від 05.10.2018 року № 290 і не заперечується відповідачем.
Вважаючи, що у даний період проходження військової служби нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювались відповідачем не у повному обсязі, позивач 13.08.2020 року звернувся до відповідача із заявою від 31.07.2020 року щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі.
Дана заява була отримана відповідачем 19.08.2020 року, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення, але залишена без реагування.
Наведені обставини стали приводом для звернення до суду з позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року у справі № 200/10416/20 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 02.08.2016 року по 05.10.2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) у період з 02.08.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року - березень 2018 року.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму індексації грошового забезпечення за період з 02.08.2016 року по 05.10.2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) у період з 02.08.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року - березень 2018 року.
Суд зауважує на тому, що у згаданій вище справі № 200/10416/20 предметом позову, серед іншого, було зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року, тоді як спірним у цій справі є питання щодо нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення у так званій "фіксованій" величині або сумі за вказаний період відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок № 1078).
Отже, спір у справі, що розглядається, не є тотожним спору у справі № 200/10416/20, як про це зазначає відповідач у відзиві на позов.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, передбачені законом.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) установлено, що індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково чи повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII установлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення прожиткового мінімуму.
Відповідно до частин 1, 6 статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа того місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом та не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - тобто місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, що зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, у редакції від 24.11.2016 року, передбачалося, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби.
28.02.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" редакція зазначеного абзацу пункту 2 Порядку № 1078 була змінена і до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації, були включені поліцейські.
03.11.2021 року постановою Кабінету Міністрів України № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" також внесено зміни до цього абзацу пункту 2 Порядку № 1078 та виключено слова "посадових осіб митної служби".
У решті редакція абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 на сьогодні змін не зазнала.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно з абзацами 2 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацами 1 та 4 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до положень пункту 10-2 Порядку № 1078, у редакції від 15.12.2015 року, було визначено, що для тих працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за тією посадою, яку займає працівник.
У подальшому положення пункту 10-2 Порядку № 1078 зазнавали певних змін.
Зокрема, за постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 року № 278 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" пункт 10-2 Порядку № 1078 було викладено у такій редакції: "Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби".
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" зі змісту пункту 10-2 Порядку № 1078 було виключено слова ", посадових осіб митної служби" і ", посадова особа митної служби", а також замінено слова "для новоприйнятих працівників" словами ", для новоприйнятих працівників".
В усьому іншому редакція пункту 10-2 Порядку № 1078 змін на сьогодні не зазнала.
Аналіз указаних положень свідчить про те, що з 01.12.2015 року, внаслідок внесених до Порядку № 1078 законодавчих змін, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для усіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття або переведення чи виходу на роботу. При цьому виплата індексації грошового забезпечення має здійснюватися за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Як зазначав Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 року у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
На тлі цього Верховний Суд зазначив про те, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України.
Зокрема, схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка була чинною з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року.
Від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися та змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704 (далі - Постанова КМУ № 704), якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, після прийняття Постанови КМУ № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став саме березень 2018 року.
Також у вказаній постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року був встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
У даній справі правовідносини стосовно нарахування та виплати поточної індексації за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року не є спірними.
Позивач не заперечує та не оспорює тих обставин, що індекс споживчих цін, який був обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року та опублікований Держстатом у листопаді 2018 року, у зв'язку з чим позивач з грудня 2018 року набув право на поточну індексацію.
Як вже було зазначено, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року у справі № 200/10416/20 (набрало законної сили 05.05.2021 року) відповідача було зобов'язано нарахувати і виплатити на користь позивача поточну індексацію грошового забезпечення, у тому числі за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року (із застосуванням базового місяця для обчислення індексації у цей період - березень 2018 року).
Спірним у цій справі є, зокрема, питання нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у так званій "фіксованій" величині або сумі за вказаний період.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що Закон № 1282-ХІІ та Порядок № 1078 не містить такого поняття як "фіксована" сума індексації. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були вказані приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, але постановою Уряду від 09.12.2015 року № 1013 Додаток 4 був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і у цілому в Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Починаючи з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, по суті, йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки у тому разі, коли у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися у період з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, у разі наявності яких у місяці підвищення доходу індексація нараховується або не нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
При цьому якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається у випадках, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Водночас, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила і умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Таким чином, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідач повинен був вирішити питання, чи має він право на отримання суми індексації-різниці.
Як було встановлено судом, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу суму індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року.
З огляду на зміст положень абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і, якщо зазначена умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд звернув увагу, зокрема, на те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
- сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або менший за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
З наданих сторонами до суду довідок про грошове забезпечення слідує, що нарахування та виплата відповідачем грошового забезпечення здійснювались у відповідному поточному місяці (тобто за лютий нарахування і виплата проводились у лютому, за березень - у березні, тощо). Вказаний висновок випливає з підвищення розміру основних щомісячних складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) у лютому-березні 2018 року в зв'язку з набранням чинності Постановою КМУ № 704, що відображено у довідці від 26.11.2021 року № 1044.
Так, у лютому 2018 року позивачу були нараховані, зокрема:
- посадовий оклад - 720,00 грн.;
- оклад за військовим званням - 40,00 грн.;
- надбавка за вислугу років - 38,00 грн.;
- надбавка за виконання особливо важливих завдань - 399,00 грн.;
- премія - 4384,80 грн.;
- щомісячна додаткова грошова винагорода - 3349,08 грн.
- винагорода за участь в ООС - 6785,71 грн.;
Зазначені види нарахувань входять до складу грошового забезпечення позивача в силу положень частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
При цьому судом враховується, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах (постанови від 16.05.2019 року у справі № 826/11679/17, від 29.11.2019 року у справі № 822/112/18 та інші).
Так само до складу грошового забезпечення військовослужбовців входить винагорода за участь у АТО/ООС, як постійна (систематична) виплата, про що було вказано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.04.2020 року у справі № 820/3719/18, від 09.06.2022 року у справі № 200/11472/20-а, які враховуються судом під час розгляду цієї справи.
Отже, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року склав 15716,59 грн.
У березні 2018 року позивачу були нараховані, зокрема:
- посадовий оклад - 3170,00 грн.;
- оклад за військовим званням - 670,00 грн.;
- надбавка за вислугу років - 960,00 грн.;
- надбавка за виконання особливо важливих завдань - 480,00 грн.;
- премія - 4097,42 грн.;
- винагорода за участь в ООС - 8064,52 грн.;
Розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 року склав 17441,94 грн.
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) склав:
17441,94 грн. - 15716,59 грн. = 1725,35 грн.
Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 у такому разі склала:
1762,00 грн. х 253,30% / 100% = 4463,15 грн.
Аналогічні висновки щодо розміру суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, виходячи з положень абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, були викладені Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22.
Відтак, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в даному разі є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, на підставі абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці складає:
4463,15 грн. - 1725,35 грн. = 2737,80 грн.
Приймаючи до уваги наведене, позивач, відповідно до абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078, має право на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2737,80 грн. на місяць за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно, а бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за цей період є протиправною.
За розрахунками суду, загальна сума індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за вказаний період становить:
- з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року (7 місяців х 2737,80 грн.) - 19164,60 грн.;
- з 01.10.2018 року по 05.10.2018 року ((2737,80 грн. / 31 день) х 5 днів) - 441,58 грн.
Отже, усього за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року сума індексації грошового забезпечення у фіксованій величині складає:
19164,60 грн. + 441,58 грн. = 19606,18 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 2737,80 грн. за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно у розмірі 19606,18 грн. відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
З приводу позовних вимог щодо нарахування та виплати одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб згідно з пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає про таке.
За частиною 1 статті 2 КАС України судовому захисту підлягають ті права чи інтереси особи, які є порушеними, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому.
Резолютивна частина рішення не може містити будь-яких приписів, які прогнозують можливі порушення з боку відповідача у майбутньому та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 44 установлено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як видно з матеріалів цієї справи та не заперечується позивачем, індексація грошового забезпечення у фіксованій величині позивачу за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року ще не нараховувалась і не виплачувалась, а відповідач не відмовляв позивачу в нарахуванні та виплаті компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Відтак, на даний час права позивача у цій частині не є порушеними.
На сьогодні відсутні обґрунтовані підстави вважати, що під час здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині на виконання даного рішення суду відповідачем не буде враховано компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку № 44.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення статті 2 КАС України, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є передчасними та задоволенню не підлягають.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача відповідно до статті 382 КАС України подати звіт про виконання судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, установлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить позивач, є правом, а не обов'язком суду і таке право не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 КАС України), та не виключає можливості примусового виконання рішення суду, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За цих обставин суд приходить до висновку про відсутність необхідності застосування у даному випадку положень статті 382 КАС України.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись положеннями Конституції України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про індексацію грошових доходів населення", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 2737,80 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ) щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 2737,80 грн. за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно в сумі 19606,18 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У встановленні судового контролю за виконанням даного рішення - відмовити.
Повне судове рішення складене 20 жовтня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч