ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
26 жовтня 2023 року Справа №160/10018/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - Меламеда Вадима Борисовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по адміністративній справі №160/10018/19, в порядку ст.383 КАС України,
ВСТАНОВИВ:
До суду 17.10.2023 року від представника позивача, в порядку ст.383 КАС України, надійшла вищевказана заява, в якій заявник просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, допущену ним під час виконання рішення суду від 26.04.2023, а саме не поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наданих судом у рішенні;
- постановити окрему ухвалу, згідно до положень ч.ч.1-3 ст.249 КАС України, і направити її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком з 01.04.2015 р. з урахуванням висновків суду, наданих судом у рішенні від 26.04.2023 р.;
- з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, якщо така буде прийнята, встановити у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 27.06.2023 року позивач звернулася до відповідача листом з вимогою про добровільне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 р. Проте, відповідач рішенням від 08.06.2023 р. №160/10018/19 відмовив у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки згідно із даними пенсійної справи позивач є внутрішньо переміщеною особою та для поновлення виплати пенсії нібито не було надано її паспорт. Вказані обставини змусили позивача звернутися до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою про відкриття виконавчого провадження, проте рішення суду наразі залишаться досі не виконаним.
Відповідач щодо даної заяви будь-яких пояснень до теперішнього часу до суду не надав.
Вирішуючи подану заяву, в порядку ст.383 КАС України, суд виходить з наступного.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, викладені в листі від 10.07.2019 року №3025/03.05-12 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії;
- зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути подану заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням висновків суду;
- у задоволенні решти позовної заяви - відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 384,20 грн.
Рішення в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
11.07.2023 року представником позивача отримано виконавчі листи по адміністративній справі №160/10018/23.
На заяву представника позивача до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком, було отримано рішення від 08.06.2023 року №160/10018/19 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком.
Не погоджуючись з невиконанням рішення суду, позивач звернулася до суду із вказаною заявою про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень при виконанні рішення суду у справі.
Згідно із ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вказаний порядок встановлений ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульований ст.383 КАС України.
Відповідно до п.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із ч.2 ст.383 КАС України у заяві зазначаються, зокрема, інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.
Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перевірки виконання рішення суду під час примусового виконання в органах державної виконавчої служби.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 р. у справі №805/1458/17-а та від 27.06.2019 р. у справі №807/220/18.
Тобто, при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.383 КАС України, обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання, або неналежного виконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.01.2021 р. у справі № 640/1364/19.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку ст.383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку ст.383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Перевірка виконання рішення суду має здійснюватися органом державної виконавчої служби, яким мають бути вжиті заходи щодо примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 р. у справі №160/10018/19.
Судом встановлено, що 31.08.2023 року позивач звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою про примусове виконання рішення суду.
В свою чергу матеріали справи не містять доказів, що загальний порядок виконання судового рішення, в тому числі і в примусовому порядку, не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення в примусовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення мають бути перевірені відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
Відтак, станом на день подання позивачем заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.
З огляду на викладене, заява про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року по адміністративній справі №160/10018/19 є передчасною, а тому в задоволенні даної заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст.243, 248, 383 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача - Меламеда Вадима Борисовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по адміністративній справі №160/10018/19, в порядку ст.383 КАС України - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма