ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/13065/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко А.І.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.10.2023 у справі №910/13065/22 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
подану при розгляді апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023, повний текст якого складений 24.05.2023
у справі № 910/13065/22 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про визнання недійсним рішення комісії відповідача по розгляду акта про порушення № 003120, оформленого протоколом засідання № 877 від 25.10.2022, яким позивачу було нараховано обсяг та вартість необлікованої електричної енергії за період з 13.07.2022 по 19.09.2022 на об'єкті система кондиціювання за адресою: м. Київ, провулок Нестеровський, 3-5, в сумі 80 618,09 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/13065/22 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/13065/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023, справу № 910/13065/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/13065/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.08.2023 о 10:30 год.
В судовому засіданні 29.08.2023 оголошено перерву до 26.09.2023 до 10:30 год.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, повний текст якої складено 26.09.2023, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/13065/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/13065/22 залишено без змін.
03.10.2023 до суду від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить долучити до матеріалів справи докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу згідно з переліком доданих до заяви документів, здійснити розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.10.2023, вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13065/22 призначено на 17.10.2023 о 10:30 год.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А у період із 14.10.2023 по 24.10.2023 у відрядженні, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України, з метою незмінності складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13065/22 призначено на 25.10.2023 о 13:30 год.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4282/23 від 19.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13065/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/13065/22 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..
В судове засідання відповідач представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.
В судовому засідання представник позивача залишив на розсуду суду вирішення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13065/22, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
З матеріалів справи слідує, що:
- у відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу (15 000,00 грн.) та зазначив, що детальний розрахунок таких витрат з урахуванням тривалості розгляду справи та процесуальних дій учасників справи буде наданий відповідачем до суду у відповідності з ч. 8 ст. 129 ГПК України;
- 03.10.2023 до суду від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (направлена до суду 28.09.2023 - примітка суду), до якої додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об'єднанням «Перший радник» договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020, додаткових угод № 2 від 30.12.2020, № 3 від 28.04.2021, № 4 від 24.12.2021, № 6 від 19.12.2022 до вказаного договору, акту № 259 від 27.09.2023.
Наявними у матеріалах справи документами підтверджено наступне.
15.04.2020 відповідач (клієнт) та Адвокатське об'єднання «Перший радник» (виконавець) уклали договір про надання правової допомоги № 308-20, який додатковою угодою № 3 від 28.04.2021 викладено у новій редакції.
З умов договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 28.04.2021, вбачається, що:
- зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога , та судова інстанції відображається сторонами в акті наданих послуг (п. 1.3);
- ціна договору становить 500 000,00 грн.. Розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазнається номер справи та судова інстанції, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт наданих послуг. Крім оплати вартості послуг відповідно до акта наданих послуг, Клієнт компенсує документально підтверджені витрати (проїзні квитки, квитанції, чеки тощо), фактично понесені виконавцем в процесі надання послуг. Оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, з моменту вступу рішення суду у справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу (п.п. 4.1- 4.6).
У акті №259 від 27.09.2023 детально наведено перелік наданих виконавцем в рамках судової справи №910/13065/22 послуг. В акті вказано, що фіксована вартість наданих адвокатом виконавця послуг (розмір гонорару) складає 15 000,00 грн. Клієнт претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має. Гонорар розраховується і виплачується виконавцю в порядку і строки, передбачені договором.
Доказів сплати позивачем виконавцю гонорару в сумі 15 000,00 грн. не подано.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатським об'єднанням «Перший радник» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач письмових заперечень проти розміру витрат не надав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022
Надані відповідачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Таким чином заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка подана за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/13065/22 колегією суддів задовольняється повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Нестеровський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) витрати на правову допомогу в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13065/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 25.10.2023.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.І. Тищенко
Є.Ю. Шаптала