ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3214/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.10.2023 у справі №910/3214/21 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023, повний текст якого складений 25.04.2023
у справі № 910/3214/21 (суддя Босий В.П.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
до Антимонопольного комітету України
про визнання частково недійсним рішення від 15.12.2020 №780-р
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України у якому просило визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України (далі АМКУ) «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 15.12.2020 № 780-р (далі - рішення №780-р) частково, а саме:
- пункт 1 резолютивної частини, яким визнано, що група «ДТЕК» в особі Товариства і Товариства з обмеженою відповідальністю «Д. Трейдінг» (далі - ТОВ «Д. Трейдінг») у липні - жовтні 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС»;
- пункт 2 резолютивної частини, яким визнано, що група «ДТЕК» в особі Товариства та ТОВ «Д. Трейдінг» у липні - жовтні 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС»;
- пункт 3 резолютивної, яким визнано, що дії Товариства щодо зменшення з 29.07.2019 у заявках на продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» обсягів запропонованої електричної енергії в години мінімального навантаження, що призводить до зростання обсягів надання Товариством послуг із продажів електричної енергії на балансуючому ринку за більш високими цінами та, відповідно, до додаткових витрат інших суб'єктів господарювання чи споживачів електричної енергії, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- пункт 4 резолютивної частини, яким визнано, що дії Товариства у липні - жовтні 2019 року на ринку «на добу наперед» у години максимального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» щодо встановлення в заявках на продаж електричної енергії на РДН завищених та економічно необґрунтованих цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
- пункт 5 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене в пункті 3 рішення №780-р, на позивача накладено штраф у сумі 48 055 570,00 грн.;
- пункт 6 резолютивної частини рішення №780-р, яким за порушення, зазначене в пункті 4 рішення №780-р, на позивача накладено штраф у сумі 127 947 683,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення № 780-р прийнято з грубим порушенням приписів Закону, тому що Комітет у розгляді справи №143-26.13/108-19:
- не оцінив дії АТ «ДТЕК Західенерго» у відповідності до критеріїв, встановлених статтею 82 Договору про заснування Європейського економічного співтовариства, та релевантної практики Енергетичного Співтовариства і Європейського Союзу;
- порушив вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Комітета від 05.03.2002 №49-р (далі Методика);
- зробив висновки, які не відповідають обставинам справи №143-26.13/108-19;
- допустив ряд процесуальних порушень, які вплинули на повне та об'єктивне дослідження обставин справи №143-26.13/108-19, та, як наслідок, прийняття незаконного та необґрунтованого рішення №780-р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022: позов задоволено частково; визнано недійсним оспорювані пункти рішення № 780-р у частині, що стосується Товариства; стягнуто з АМКУ на користь Товариства 2 270,00 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення та постанову мотивовано тим, що:
- АМКУ не було доведено доцільності та обґрунтованості визначення часових меж ринку у період липень-жовтень 2019 року (фактично з моменту прийняття Закону України «Про ринок електричної енергії» і до входу на ринок електричної енергії великої кількості імпортерів), оскільки відповідач не довів, що протягом липня-жовтня 2019 року існував ринок зі сталою структурою, а також не обґрунтував, чому за основу часових меж було взято саме чотири місяці;
- АМКУ у рішенні № 780-р не проаналізував склад учасників визначених ним ринків, їхні права та обов'язки залежно від сегменту ринку, не навів переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів);
- АМКУ, визначаючи товарні межі ринків, не дослідив особливості функціонування та структуру балансуючого ринку та його відмінності в порівнянні з РДД, РДН та ВДР, а також не врахував права та обов'язки учасників вказаних ринків, відмінності товару, який обертається на балансуючому ринку, і кола споживачів, державне регулювання ціноутворення з операцій купівлі-продажу електричної енергії на балансуючому ринку тощо;
- АМКУ не було досліджено собівартість виробництва електричної енергії, а також вплив неповного функціонування ринку допоміжних послуг на ціноутворення на ринку електричної енергії.
Постановою Верховного Суду від 06.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 скасовано, справу №910/3214/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- судам належало дослідити покладені в основу рішення № 780-р обставини та висновки (пункти 32-100 рішення № 780-р) щодо умов здійснення господарської діяльності щодо кожного сегменту, у тому числі балансуючого;
- судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо як наявності/відсутності бар'єрів вступу на відповідні ринки, так і зміст статті 12 Закону, відповідно до якої суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. При цьому, за змістом приписів статті 12 Закону, суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції;
- судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/3214/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що АМКУ доведено, що дії Товариства, які полягають у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону, а також дії Товариства, які полягають у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/3214/21 та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалено при неповному дослідженні всіх обставин, які мають значення для справи, з істотним порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки доводам на які посилається позивач, а також не врахував та не виконав обов'язкових вказівок Верховного Суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023, справу № 910/3214/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю, Гончаров С.А..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/3214/21, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/3214/21.
24.05.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/32147/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.06.2023 о 10:30 год.
20.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що: оскаржуване рішення № 780-р містить спростування основних доводів позивача; рішення № 780-р прийнято у відповідності до вимог Закону та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 № 5, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним або скасування рішення № 780-р, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
20.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про продовження строку на подачу всіх заяв та клопотань.
В судовому засіданні 27.06.2023 оголошено перерву до 25.07.2023.
18.07.2023 до суду від позивача надійшли пояснення на відзив.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням т.в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/2615/23 від 25.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3214/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/3214/21 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А., розгляд апеляційної скарги призначено на на 27.09.2023 о 13:45 год.
В судовому засіданні 27.09.2023 оголошено перерву до 25.10.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4285/23 від 19.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3214/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Кравчук Г.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/3214/21 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Кравчук Г.А..
Станом на 25.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Рішенням №780-р, серед іншого:
- визнано, що Група «ДТЕК» в особі Товариства і ТОВ «Д. Трейдінг» у липні - жовтні 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» (п. 1 резолютивної частини);
- визнано, що група «ДТЕК» в особі Товариства і ТОВ «Д. Трейдінг» у липні - жовтні 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» (п. 2 резолютивної частини);
- визнано дії Товариства щодо зменшення з 29.07.2019 у заявках на продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» обсягів запропонованої електричної енергії в години мінімального навантаження, що призводить до зростання обсягів надання Товариством послуг із продажів електричної енергії на балансуючому ринку за більш високими цінами та, відповідно, до додаткових витрат інших суб'єктів господарювання чи споживачів електричної енергії, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 3 резолютивної частини);
- визнано дії Товариства у липні - жовтні 2019 року на ринку «на добу наперед» у години максимального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» щодо встановлення в заявках на продаж електричної енергії на РДН завищених та економічно необґрунтованих цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 4 резолютивної частини);
- за порушення, вказане в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 48 055 570,00 грн. (п. 5 резолютивної частини);
- за порушення, вказане в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 127 947 683,00 грн. (п. 6 резолютивної частини);
- на підставі ч. 4 ст. 52 Закону, у зв'язку з тим, що: ТОВ «Д.Трейдінг» вчинило дії під час участі в добових аукціонах із розподілення пропускної спроможності в напрямку Словаччина - Україна, які були спрямовані на обмеження доступу імпортованої електричної енергії з території Словаччини в торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС», шляхом викупу більшої частини пропускної спроможності протягом липня - жовтня 2019 року, що призвело до зниження частки імпортованої електричної енергії та збільшення частки генерації електричної енергії Товариства у торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС», які призвели до порушення Товариством, визначеного в пункті 4 цього рішення; ТОВ «Д.Трейдінг» отримало вигоди від порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного в пункті 4 цього рішення, шляхом отримання ТОВ «Д.Трейдінг» додаткового доходу, накладено штраф на ТОВ «Д.Трейдінг» у розмірі 99 227 733,00 грн. (п. 7 резолютивної частини).
Звертаючись до суду з цим позовом Товариство просить визнати недійними п.п. 1-6 резолютивної частини рішення №780-р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення № 780-р прийнято з грубим порушенням приписів Закону, тому що АМКУ у розгляді справи №143-26.13/108-19:
- не оцінив дії Товариства у відповідності до критеріїв, встановлених статтею 82 Договору про заснування Європейського економічного співтовариства, та релевантної практики Енергетичного Співтовариства і Європейського Союзу;
- порушив вимоги Методики;
- зробив висновки, які не відповідають обставинам справи №143-26.13/108-19;
- допустив ряд процесуальних порушень, які вплинули на повне та об'єктивне дослідження обставин справи №143-26.13/108-19, та, як наслідок, прийняття незаконного та необґрунтованого рішення №780-р.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, АМКУ зазначав, що: при прийнятті оскаржуваного рішення він діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні №780-р, відповідають фактичним обставинам справи №143-26.13/108-19 та є обґрунтованими; АМКУ надано належну оцінку обставинам справи №143-26.13/108-19 та прийнято законне та обґрунтоване рішення №780-р про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.
Як встановлено вище справа розглядалась судами неодноразово.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
У рішенні № 780-р АМКУ, зокрема, встановлено такі обставини.
Відповідачем в антимонопольній справі є група суб'єктів господарювання в особі Товариства і ТОВ «Д.Трейдінг» (далі - група ДТЕК).
Компанія «DTEK В.V.» (Нідерланди) є стовідсотковим засновником компаній: «DTEK Energy В.V.» (Нідерланди), «DTEK OIL&GAS B.V.» (Нідерланди), «D.TRADING B.V.» (Нідерланди).
Компанія «D.TRADING B.V.» є стовідсотковим засновником ТОВ «Д.Трейдінг».
Компанії «DTEK HOLDINGS LIMITED», «DTEK Energy В.V», «GPL Ingen Power Limited», «GPL POWER LIMITED» і ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» є засновниками Товариства у такому відсотковому співвідношенні розміру внеску до статутного капіталу: 45,10 %, 27,13 %, 15,50 %, 9,49 % та 2,75 % відповідно (сумарно - 100 %).
Водночас Компанія «DTEK OIL&GAS B.V.» є стовідсотковим засновником компанії Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД»).
АМКУ дійшов висновку про те, що Компанія «DTEK B.V.» здійснює контроль над ТОВ «Д.Трейдінг» і Товариством, а тому «DTEK B.V.», Товариство і ТОВ «Д.Трейдінг» пов'язані відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону, та відповідно до чинного законодавства є єдиним суб'єктом господарювання.
Товариство є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами (протокол загальних зборів від 20.04.2018 № 1/2018).
Відповідно до статуту Товариство створено з метою отримання прибутку. Основним видом діяльності ДТЕК є виробництво електричної енергії (код КВЕД 35.11).
Предметом діяльності Товариства, зокрема, є торгівля електричною енергією та постачання електричної енергії; відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» вказане підприємством є виробником електричної енергії та електропостачальником.
ТОВ «Д.Трейдінг» є юридичною особою, здійснює свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого рішенням засновника від 10.01.2019.
Відповідно до статуту ТОВ «Д.Трейдінг» воно створено з метою отримання прибутку; основним видом діяльності якого є торгівля електричною енергією; відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» ТОВ «Д.Трейдінг» є трейдером електричної енергії та електропостачальником.
Товаром, який становить об'єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища в антимонопольній справі, є електрична енергія, що обертається на умовах, визначених у Законі України «Про ринок електричної енергії».
Електрична енергія як товар відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару (рішення АМКУ від 28.12.2018 № 796-р).
Визначаючи товарні межі ринку, АМКУ зазначив про те, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія як товар обертається у чотирьох сегментах (ринок двохсторонніх договорів (РДД), ринок «на добу наперед» (РДН), внутрішньодобовий ринок (ВДР), балансуючий ринок (БР) - примітка суду) ; фізичні та технічні особливості електричної енергії у цих сегментах є однаковими. При цьому, у зазначених сегментах здійснюється продаж електричної енергії з метою отримання прибутку та її купівля з метою подальшого перепродажу або комерційного (не побутового) споживання, тобто комерційний продаж електричної енергії.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють комерційний продаж електричної енергії та не виконали заявлених графіків постачання та виробництва електричної енергії, здійснюють закупівлю електричної енергії в Оператора системи передачі з метою врегулювання небалансу електричної енергії.
Придбання електричної енергії для врегулювання небалансів є невід'ємною частиною процесу комерційного продажу електричної енергії.
З урахуванням зазначеного, АМКУ в рішенні № 780-р дійшов висновку про те, що товарними межами у цій справі є комерційний продаж електричної енергії та балансування.
Приватне акціонерне товариство «НЕК «Укренерго» (далі ПАТ «НЕК «Укренерго») листом від 13.11.2019 № 01/44069 повідомило, що балансування виконують учасники ринку, які можуть за командою диспетчера самостійно змінювати свій графік навантаження, тобто мають у власності одиниці генерації та/або одиниці споживання (якщо така одиниця може бути кваліфікована в якості постачальника послуг з балансування).
Трейдери, зважаючи на норми Закону України «Про ринок електричної енергії», виконують лише комерційні операції з купівлі продажу електричної енергії, без її фізичного виробництва та/або споживання. Таким чином, трейдер не може самостійно виконувати команду диспетчера на зміну графіка навантаження. Тобто трейдер не має можливості набути статус постачальника послуг з балансування.
Зазначені сегменти ринку електроенергії діють як взаємопов'язані елементи єдиної системи комерційного продажу електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.1 Правил РДН та ВДР протягом перших дев'яти місяців із дати початку роботи РДН та ВДР учасниками РДН/ВДР (в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 24.06.2019 № 1169) у своїх заявках на торги зазначають ціни на електричну енергію не вище цін, визначених Оператором ринку.
Державним підприємством «Оператор ринку» (далі - ДП «Оператор ринку») відповідно до пункту 5.1 Правил РДН та ВДР визначено такі граничні ціни (price-cap):
- для годин мінімального навантаження (період з 00:00 до 08:00 та з 23:00 до 24:00): 959,12 грн/МВтгод (без ПДВ);
- для годин максимального навантаження (період з 08:00 до 23:00): 2 048,23 грн/МВтгод (без ПДВ).
Відповідно до пункту 10.11 Правил ринку (в редакції Постанови НКРЕКП від 24.06.2019 №1169) встановлено граничні ціни на балансуючому ринку в межах від 85 % до 115 % від встановленої ціни на РДН на цей розрахунковий період, а саме:
- з 00:00 до 08:00 та з 23:00 до 24:00: від 815,25 до 1 102,99 грн/МВтгод;
- з 08:00 до 23:00: від 1 741,00 до 2 353,46 грн/МВтгод.
Як зазначив АМКУ, аналіз наявних у нього двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії на території торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» свідчить, що ціна електричної енергії за ДД визначається з прив'язкою до цін на РДН.
Враховуючи зазначене, АМКУ дійшов висновку про те, що у всіх сегментах комерційного продажу електричної енергії існує суттєва різниця в цінах на електричну енергію в години мінімального й максимального навантаження, а тому відповідно до Методики електроенергія, що продається в години мінімального навантаження, не може бути взаємозамінною з електроенергію, що продається в години максимального навантаження. Отже, товарними межами ринків є:
- ринок комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження;
- ринок комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження.
Досліджуючи територіальні (географічні) межі ринку, АМКУ зазначив про те, що відповідно до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.06.2019 № 1168; далі - Правила ринку), відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням НКРЕКП, в якій здійснюється синхронна робота електроустановок, є торговою зоною, на якій, відповідно, здійснюються торгові операції.
Постановою НКРЕКП від 27.06.2019 № 1307 «Про погодження визначених ДП «НЕК «Укренерго» торгових зон» погоджено визначені ДП «НЕК Укренерго» дві відокремлені зони в межах України: торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС» і торгову зону «ОЕС України».
Відповідно до інформації ПАТ «НЕК «Укренерго» торгова зона «Острів Бурштинської ТЕС» - південно-західна частина ОЕС України охоплює територію площею 27 тисяч квадратних кілометрів із населенням близько 3-х мільйонів осіб і включає в себе Закарпатську, частину Львівської та Івано-Франківської областей. Власне споживання «острова» у зимовий максимум навантажень на сьогодні становить 1050-1100 МВт. Основними джерелами генерації електричної енергії в «острові» є Бурштинська ТЕС встановленою потужністю 2366 МВт, Калуська ТЕЦ (встановлена потужність 200 МВт) та Теребля-Рікська ГЕС (27 МВт).
Відокремлена торгова зона «Острів Бурштинської ТЕС» працює в ізольованому режимі відносно іншої частини ОЕС України і в паралельному режимі у складі об'єднання електроенергетичних систем континентальної Європи ENTSO-E, що дозволяє імпортувати та експортувати електричну енергію із країн Європейського Союзу (Угорщини, Словаччини та Румунії).
Торгова зона «Острів Бурштинської ТЕС» не має електричного зв'язку з іншою частиною ОЕС України, і відповідно, в двох електрично незв'язаних частинах енергосистеми мають місце різні параметри мережі: частота, напруга тощо. Отже, у межах однієї торгової зони електроустановки працюють у синхронному режимі.
Торгова зона «Острів Бурштинської ТЕС» і торгова зона «ОЕС України» ізольовані одна від одної, що визначає необхідність окремого планування режиму роботи кожної торгової зони, окремої закупівлі резервів й окремого регулювання небалансів у кожній торговій зоні. Це, у свою чергу, означає, що й ціна небалансу та балансуючої енергії теж може бути різна в цих двох зонах. Така ситуація унеможливлює ринкові відносини щодо купівлі-продажу електричної енергії як товару між різними торговими зонами за відсутності між ними фізичного зв'язку (лист ПАТ «НЕК «Укренерго» від 28.10.2019 № 01/41598).
Крім власної виробленої електроенергії, потреби споживачів торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» може задовольняти електроенергія, що імпортується з країн Європейського Союзу (Угорщини, Словаччини та Румунії).
Однак, незважаючи на синхронізацію торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» з ENTSO-E, АМКУ зазначив, що розширення територіальних меж ринку є недоцільним, оскільки в покупця не існує можливості вільно імпортувати електричну енергію на територію України, оскільки зв'язок з іншими країнами здійснюється через міждержавні лінії електропередачі і для здійснення імпорту електричної енергії з інших країн необхідно отримати доступ до пропускної спроможності за відповідним напрямком за результатами аукціонів (річні, місячні, добові).
Враховуючи, що територіальні (географічні) межі ринку певного товару визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів, що належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним, АМКУ дійшов висновку про те, що для споживача торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» є неможливим придбання електричної енергії за межами торгової зони.
Територіальними (географічними) межами ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження, а також ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження є територія торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС».
Визначаючи часові межі ринків, АМКУ вказав на те, що з 01.07.2019 відбулася лібералізація ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електроенергії».
АМКУ дійшов висновку про те, що доцільним та обґрунтованим є визначення часових меж ринків електричної енергії як проміжок часу липень-жовтень 2019 року. Отже, часові межі ринків електричної енергії визначаються як проміжок часу липень-жовтень 2019 року.
Відповідно до розрахунку АМКУ частки продажу Товариства і ТОВ «Д.Трейдінг» на ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального та максимального навантаження за період липень-жовтень 2019 року становили 59,85 % та 38,93 % відповідно.
Група ДТЕК не довела, що зазнає значної конкуренції на ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування.
Враховуючи наведене, АМКУ дійшов висновку про те, що група ДТЕК в особі Товариства і ТОВ «Д.Трейдінг» у період липень-жовтень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринках: комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження; комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження.
Окрім того, АМКУ розраховано частки групи ДТЕК у сегментах ринку електричної енергії.
Так, частка продажу групою ДТЕК у торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» становить:
- у сегменті «ринок двосторонніх договорів» - 36,14 % у години мінімального навантаження, 29,02 % у години максимального навантаження;
- на РДН - 75,21 % у години мінімального навантаження, 36,62 % у години максимального навантаження;
- на ВДР - 57,19 % у години мінімального навантаження, 92,96 % у години максимального навантаження;
- під час надання послуг з балансування з метою розвантаження енергосистеми (групою ДТЕК в особі Товариства) - 97,69 % в години мінімального навантаження, 98,23 % у години максимального навантаження;
- під час надання послуг з балансування з метою завантаження енергосистеми (групою ДТЕК в особі Товариства) - 99,49 % в години мінімального навантаження, 99,40 % у години максимального навантаження.
Разом із тим частка загального продажу електричної енергії групи ДТЕК (двосторонні договори, за вирахуванням продажу Товариством електроенергії за двосторонніми договорами з ТОВ «Д.Трейдінг»), РДН, ВДР та надання послуг з балансування з метою завантаження енергосистеми) за період липень-жовтень 2019 року в загальній структурі споживання торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" за розрахунком АМКУ становила 63,16 %.
Частка електричної енергії, виробленої групою ДТЕК і спожитої в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» (фізичні обсяги електричної енергії групи ДТЕК) у загальному обсязі споживання торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» за період липень-жовтень 2019 року за розрахунком АМКУ становила 49,06 %.
АМКУ в оспорюваному рішенні № 780-р зазначив, що ринкова влада групи ДТЕК полягає у:
- здатності встановлювати умови продажу електроенергії на ринку двосторонніх договорів, оскільки єдина може гарантувати задоволення договірних зобов'язань в істотних обсягах у довгостроковій перспективі;
- здатності зменшувати обсяги продажів на РДН/ВДР з одночасною пропозицією відповідних обсягів послуг із балансування, а інші суб'єкти господарювання, які здійснюють імпорт електричної енергії і є конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит електричної енергії;
- здатності підвищувати ціни на РДН і підтримувати їх на рівні граничних цін, які були вищими від цін сусідніх країн - Румунії, Угорщини, Словаччини, завдяки поданню заявок на продаж, які були останніми, що задовольняли попит покупців та формували цінову політику на РДН;
- здатності підвищувати ціни на послуги з балансування й підтримувати їх на рівні верхньої межі граничних цін, які є значно вищими за ціни електричної енергії на РДН/ВДР, оскільки послуги з балансування надають лише учасники ринку, які мають у власності генерацію, і ДТЕК було головним виконавцем послуг із балансування електричної енергії;
- ринкова влада групи ДТЕК зумовлена найбільшою їх поінформованістю, яка пов'язана з викупом ТОВ «Д.Трейдінг» більше половини обсягів розподіленої пропускної спроможності (РПС) у напрямку Словаччина-Україна; наявністю найбільшої генерації в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС», з якою друга за обсягами генерація ДП «Калуська ТЕЦ-Нова» не може конкурувати через значно менші потужності, яка дозволяє бути майже єдиним суб'єктом, що надає послуги з балансування на балансуючому ринку. Ці переваги дозволяють групі ДТЕК підвищувати ціни на електричну енергію і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.
Досліджуючи питання щодо зловживання групою ДТЕК монопольним (домінуючим) становищем, АМКУ дійшов таких висновків.
Так, своїми діями Товариство на РДН у години мінімального навантаження обмежило обсяг реалізації електричної енергії шляхом подання в заявках на продаж невеликих обсягів електричної енергії. Наслідком таких дій стала необхідність споживати електричну енергію суб'єктам господарювання за більш високими цінами через механізм балансуючого ринку, що дозволило збільшити Товариству дохід від реалізації електричної енергії в години мінімального навантаження.
Дії ТОВ «Д.Трейдінг» під час участі в добових аукціонах із розподілення пропускної спроможності в напрямку Словаччина-Україна спрямовані на обмеження доступу всіх потенційних імпортерів електричної енергії в торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС» шляхом викупу більшої частини пропускної спроможності, оскільки на території Словаччини ціни на електричну енергію в години максимального навантаження протягом липня-жовтня 2019 року були найнижчими.
Такі дії, на думку АМКУ, призвели до зниження частки імпортованої електричної енергії та збільшення частки генерацій електричної енергії в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС», зокрема Товариства як суб'єкта господарювання, що має найбільші потужності для генерації електричної енергії на території «Острів Бурштинської ТЕС».
АМКУ дійшов висновку, як свідчить зміст рішення № 780-р, що всі внутрішні генерації електричної енергії в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС», крім Товариства, не мають великих потужностей для забезпечення попиту на електричну енергію, найбільшу вигоду від дій ТОВ «Д. Трейдінг» отримало Товариство.
Монопольне (домінуюче) становище Товариства дозволило встановлювати ціни на РДН, які за результатами торгів були найвищими порівняно із сусідніми країнами: Румунією, Словаччиною, Угорщиною.
Саме завдяки значній частці на РДН Товариство задовольняло ту частку попиту покупців, яка не могла бути задоволена імпортованою електричною енергією.
За висновками АМКУ, Товариство, зловживаючи своїм монопольним (домінуючим) становищем, встановлювало ціни на електричну енергію на рівні майже максимальних встановлених «price cap» без будь-яких обґрунтувань розміру ціни та отримувало більший дохід, реалізовуючи меншу кількість товару.
Паралельно з ринком «на добу наперед» дії групи ДТЕК впливали й на ринок двосторонніх договорів, прив'язуючи фактичну ціну електричної енергії до цін, які склалися на РДН.
Отже, за висновками АМКУ, дії групи ДТЕК призвели до завищення цін на ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування, що призвело та може призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання.
Дії Товариства щодо зменшення з 29.07.2019 в заявках на продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» обсягів запропонованої електричної енергії в години мінімального навантаження були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, оскільки в разі існування значної конкуренції на цьому ринку, інші суб'єкти господарювання задовольнили б наявний попит і суб'єкти господарювання чи споживачі не потребували б електричної енергії на балансуючому ринку в значних обсягах.
Дії Товариства щодо встановлення в заявках на продаж електричної енергії на РДН завищених та економічно необґрунтованих цін були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, оскільки в разі вільного доступу до РДН на території «Острів Бурштинської ТЕС» імпортованої електричної енергії у значних обсягах, зокрема зі Словаччини, де ціни на електричну енергію у години максимального навантаження є істотно нижчими, ціни на РДН за результатами дії граничного ціноутворення сформувалися б на нижчому рівні.
За висновками АМКУ, у групи ДТЕК в особі Товариства і ТОВ «Д.Трейдінг» у досліджуваний період була ринкова влада на відповідних ринках, яка полягала у здатності встановлювати умови продажу електроенергії на ринку двосторонніх договорів, здатності зменшувати обсяги продажів на РДН/ВДР з одночасною пропозицією відповідних обсягів послуг з балансування, здатності підвищувати ціни на РДН, на послуги з балансування й підтримувати їх на рівні граничних цін та в найбільшій поінформованісті щодо обсягів, які можуть бути імпортовані до України зі сторони Словаччини, можливістю здійснювати балансування завдяки найбільшій генерації.
Зважаючи на наведене, АМКУ дійшов висновку про те, що дії Товариства щодо зменшення з 29.07.2019 у заявках на продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» обсягів запропонованої електричної енергії в години мінімального навантаження, що призводить до зростання обсягів надання Товариством послуг з балансування за більш високими цінами та, відповідно, до додаткових витрат інших суб'єктів господарювання чи споживачів електричної енергії, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години мінімального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Вказані дії Товариства були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, оскільки в разі наявності значної конкуренції на ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування у години мінімального навантаження, інші суб'єкти господарювання задовольнили б наявний попит і суб'єкти господарювання чи споживачі не потребували б електричної енергії на балансуючому ринку у значних обсягах.
Окрім того, дії Товариства у липні-жовтні 2019 року на РДН у години максимального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» щодо встановлення в заявках на продаж електричної енергії на РДН завищених та економічно необґрунтованих цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального навантаження в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Такі дії Товариства були б неможливими за умов наявності значної конкуренції на ринку, оскільки в разі вільного доступу до РДН на території «Острів Бурштинської ТЕС» імпортованої електричної енергії у значних обсягах, зокрема зі Словаччини, де ціни на електричну енергію в години максимального навантаження є істотно нижчими, ціни на РДН за результатами дії граничного ціноутворення сформувалися б на нижчому рівні.
Окрім цього, у пункті 138 рішення № 780-р зазначено, що протягом 2019 року ринок електричної енергії не був стабільним, оскільки з 01.07.2019 змінилася модель ринку відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Визначаючи часові межі ринку, відповідач взяв до уваги те, що введення в дію з 01.07.2019 нової моделі роботи ринку електричної енергії мало істотний вплив на структуру ринку і співвідношення попиту та пропозиції на ньому.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними пунктів рішення № 780-р, згідно з якими, зокрема, визнано, що група ДТЕК в особі Товариства і ТОВ «Д.Трейдінг» у липні-жовтні 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку комерційного продажу електричної енергії та балансування в години максимального та мінімального навантаження в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» та вчинила дії у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на вказаних ринках, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Дії групи ДТЕК в особі, зокрема, позивача кваліфіковано за ознаками п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону, у зв'язку з чим на позивача АМКУ наклав штраф.
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону, суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч. 1 ст. 13 Закону).
В частинах першій та другій статті 12 Закону визначено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб'єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50 Закону).
Відповідно до статті 51 Закону, порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За порушення, передбачені п. 2 ст. 50 Закону накладаються штрафи у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 52 Закону.
За порушення, передбачені п.п. 1, 2 та 4 статті 50 Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку (ч.ч. 2, 4 ст. 52 Закону).
Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи цю справу на новий розгляд, зазначив, що:
- судам належало дослідити покладені в основу рішення № 780-р обставини та висновки (пункти 32-100 рішення № 780-р) щодо умов здійснення господарської діяльності щодо кожного сегменту, у тому числі балансуючого;
- судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо як наявності/відсутності бар'єрів вступу на відповідні ринки, так і зміст статті 12 Закону, відповідно до якої суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. При цьому, за змістом приписів статті 12 Закону, суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції;
- судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМКУ або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Господарські суди у розгляді цієї категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами АМКУ відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМКУ, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Відповідно до пункту 1.3 Методики:
1) монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - це становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання:
- не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;
- є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків;
2) ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;
3) територіальні (географічні) межі ринку - це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;
4) товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери);
5) товарні межі ринку - це товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого;
6) часові межі ринку - це час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються;
7) бар'єри вступу на ринок - це обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.
Згідно з пунктом 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;
- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
- визначення товарних меж ринку;
- визначення територіальних (географічних) меж ринку;
- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;
- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;
- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;
- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо (пункт 2.2 Методики).
Згідно з пунктом 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Зі встановлених у цій справі обставин вбачається, що АМКУ визначив товаром, який становить об'єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища у справі, електричну енергію, яка обертається на умовах, передбачених у Законі України «Про ринок електричної енергії».
У рішенні № 780-р зазначено, що електрична енергія як товар відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.
На всіх сегментах (у термінології Закону України «Про ринок електричної енергії») обертається електроенергія, що має однакові стандартизовані фізичні властивості.
Визначаючи товарні межі ринку, АМКУ у рішенні № 780-р зазначив, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія як товар обертається у чотирьох сегментах. Фізичні та технічні особливості електричної енергії у цих сегментах є однаковими.
У зазначених сегментах здійснюється продаж електричної енергії з метою отримання прибутку та її купівля з метою подальшого перепродажу або комерційного (непобутового) споживання, тобто комерційний продаж електричної енергії.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють комерційний продаж електричної енергії та не виконали заявлених графіків постачання та виробництва електричної енергії, здійснюють закупівлю електричної енергії в оператора системи передачі з метою врегулювання небалансу електричної енергії. Тобто придбання електричної енергії для врегулювання небалансів є невід'ємною частиною процесу комерційного продажу електричної енергії.
У пункті 35 оспорюваного рішення АМКУ зробив висновок про те, що товарними межами ринку у цій справі є комерційний продаж електричної енергії та балансування.
АМКУ також дійшов висновку про те, що доцільним та обґрунтованим є визначення часових меж ринків електричної енергії як проміжок часу липень - жовтень 2019 року.
Позивач як під час первісного, так і нового розгляду справи наполягав, зокрема, на тому, що під час ухвалення оспорюваного рішення АМКУ не врахував функціонування нової моделі ринку електричної енергії у зв'язку зі зміною з 01.07.2019 правового регулювання, появи нових механізмів купівлі-продажу тощо.
Відповідно до пункту 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
У пункті 7.3 Методики проміжок часу менший, ніж один рік, може визнаватися часовими межами ринку, за умов, що:
- період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є значно меншим, ніж один рік;
- протягом цього часу, у відповідь на значиме підвищення цін на ринку, продавці (постачальники, виробники) мають можливість вжити відповідних заходів і стабілізувати пропозицію, а значна кількість споживачів, що скоротили споживання внаслідок цього підвищення, можуть без значних труднощів відновити обсяги споживання;
- монопольне (домінуюче) становище суб'єкта (суб'єктів) господарювання обумовлене наданням йому особливих прав, повноважень, пільг з боку органів влади, органів місцевого самоврядування чи органів адміністративно-господарського управління та контролю або інших суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.
У пункті 138 рішення № 780-р АМКУ зазначив, що протягом 2019 року ринок електричної енергії не був стабільним, оскільки з 01.07.2019 змінилася модель ринку відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Введення в дію з 01.07.2019 нової моделі роботи ринку електричної енергії мало істотний вплив на структуру ринку і співвідношення попиту та пропозиції на ньому. АМКУ в оспорюваному рішенні вказав на те, що з 01.07.2019 відбулася лібералізація ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електроенергії». При цьому часові межі ринку відповідач визначив з першого ж дня початку функціонування нової моделі ринку електричної енергії.
Колегія суддів зазначає, що ринок являє собою складне утворення, що має власну багатокомпонентну структуру, обумовленою, зокрема, специфічними умовами функціонування і розвитку.
Крім того, зміна моделі ринку з 01.07.2019 виключає можливість визнання його як ринку зі сталою структурою з цієї ж дати.
Визначення АМКУ таких часових меж ринку як липень-жовтень 2019 року не відповідає вимогам пунктів 7.1 та 7.3 Методики, оскільки відповідач не довів, а суд першої інстанції не встановив, що протягом цього періоду існував ринок зі сталою структурою, а також не обґрунтував наявності підстав, наведених у пункті 7.3 Методики, для визначення часових меж ринку тривалістю менше одного року, а саме: чотири місяці, починаючи із першого ж дня зміни його моделі.
Отже, АМКУ при ухваленні оспорюваного рішення порушив пунктів 7.1 та 7.3 Методики, чого судом першої інстанції враховано не було.
При цьому, за встановлених у цій справі обставин визначення часових меж ринку має таке ж визначальне значення, як і визначення географічних і товарних меж цього ринку.
Колегія суддів вважає, що порушення відповідачем пунктів 7.1 та 7.3 Методики призвело до помилкового висновку АМКУ про те, що група ДТЕК в особі, зокрема, позивача займала монопольне становище на ринку та зловживала ним.
Колегія суддів зауважує на тому, що постановою Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3215/21 за позовом ТОВ «Д.Трейдінг» до АМКУ про визнання недійсним пунктів рішення, предметом розгляду у якій були вимоги про визнання недійсним п.п. 1, 2, 7 резолютивної частині рішення № 780-р, судом касаційної інстанції було встановлено порушення АМКУ при ухваленні оспорюваного рішення пунктів 7.1 та 7.3 Методики, що призвело до помилкового висновку АМКУ про те, що група ДТЕК в особі, зокрема, ТОВ «Д.Трейдінг» займала монопольне становище на ринку та зловживала ним, що в свою чергу призвело до прийняття АМКУ необґрунтованого рішення в частині, що стосується ТОВ «Д.Трейдінг».
Таким чином, у господарській справі № 910/3215/21 встановлено, що АМКУ при ухваленні рішення № 780-р не врахував пунктів 7.1 та 7.3 Методики, що призвело до помилково висновку АМКУ про те, що група ДТЕК (до якої за визначенням АМКУ входить ТОВ «Д.Трейдінг» та Товариство - примітка суду) займала монопольне становище на ринку та зловживала ним.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).
Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі № 910/3215/21 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 910/3214/21, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справи №910/3215/21 зокрема щодо помилково висновку АМКУ при прийнятті рішення № 780-р про те, що група ДТЕК (до якої за визначенням АМКУ входить ТОВ «Д.Трейдінг» та Товариство - примітка суду) займала монопольне становище на ринку та зловживала ним, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.
Колегія суддів зазначає і про те, що за висновками Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 916/100/17 обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, мають преюдиціальне значення, у розумінні ГПК України, під час розгляду судом іншої господарської справи щодо оскарження того ж самого рішення органу Антимонопольного комітету України, проте іншим суб'єктом господарювання.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів зазначає про те, що позивач у прохальній частині позовної заяви просить визнати недійсними, зокрема пункти 1 та 2 рішення № 780-р АМКУ, які окрім самого позивача стосувалися також іншої юридичної особи - ТОВ «Д.Трейдінг», яка участі у цій справі не брала, проте, вказані позовні вимоги в рамках цієї справи задоволені бути не можуть. Слід зауважити і на тому, що пункти 1 та 2 рішення № 780-р АМКУ в частині, яка стосується ТОВ «Д.Трейдінг» визнана недійсними судовим рішеннями у вищезгаданій справі №910/3215/21.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено наявності встановлених законодавством умов для часткового задоволення позовних вимог, а саме:
- визнання недійсними пунктів 1 та 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 15.12.2020 № 780-р в частині, що стосується Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»;
- - визнання недійсними пунктів 3, 4, 5, 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 15.12.2020 № 780-р;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/3214/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється в частині визнання недійсним пунктів 1 та 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 15.12.2020 № 780-р в частині, що стосується Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», - визнання недійсним пунктів 3, 4, 5, 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 15.12.2020 № 780-р, у задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» задовольняється частково.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом, з апеляційною та касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.03.2018, з апеляційною та касаційною скаргою на рішення Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2021, а також за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/3214/21 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/3214/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
3. Визнати недійсними пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 15.12.2020 № 780-р в частині, що стосується Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»;
4. Визнати недійсними пункти 3, 4, 5, 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 15.12.2020 № 780-р;
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Антимонопольного комітету України (01030, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 45, ідентифікаційний код 000032767) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул.. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 405 (три тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп.
7. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 910/3214/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 25.10.2023.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
Г.А. Кравчук