ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2023 р. Справа№ 910/8680/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.10.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 01.02.2023 (повний текст складено та підписано 10.02.2023)
у справі № 910/8680/20 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Національний банк України
про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі продажу майнових прав,
За позовними заявами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристалл - Інвест"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудком 2001"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія "Альянс"
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцивілбуд 1"
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані"
6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільченський Беріг"
7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69"
про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі-продажу майнових прав,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 позови Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристалл - Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудком 2001", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія "Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцивілбуд 1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільченський Беріг" задоволено частково.
Також вказаним рішенням задоволено позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69".
26.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69", в якій товариство просило суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" судові витрати, понесенні останнім у процесі розгляду справи у розмірі 294 624, 00 грн з відповідачів, а саме з ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (з кожного) у розмірі 50% присуджених до відшкодування судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60 895 грн 00 коп.
Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60 895 грн 00 коп.
В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат відмовлено.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення від 01.02.2023 у справі №910/8680/20 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про стягнення судових витрат на правову допомогу відмовити у повному обсязі.
Підставою для скасування додаткового рішення суду скаржник зазначив про те, що додаткове рішення є незаконним та необгрунтованим, таким що ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процессуального права. Скаржник стверджує, що матеріали справи не містять порядку обчислення, форми та ціни послуг. Також апелянт зазначає, що розмір судових витрат на правничу допомогу заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" до стягнення перевищує розмір витрат заявлений ним у попередньому розрахунку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/8680/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Гончаров С.А., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023, у зв'язку з перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8680/20.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023, справу №910/8680/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Чорногуз М.Г., Станік С.Р.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2023, у зв'язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Чорногуза М.Г. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8680/20.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023, справу №910/8680/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Мальченко А.О., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Києва від 11.08.2021 у справі №910/787/21 строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/8680/20. Призначено апеляційну скаргу до розгляду на 29.05.2023.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8680/20.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023, справу №910/8680/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 суд ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/8680/20 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Мальченко А.О., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.06.2023.
На електронну адресу Північного апеляційного господарського суду 29.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
До Північного апеляційного господарського суду 02.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в апеляційній скарзі та просив відмовити у її задоволенні, додаткове рішення залишити без змін.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8680/20.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023, справу №910/8680/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.
На електронну адресу Північного апеляційного господарського суду 20.06.2023 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено колегією суддів у судовому засіданні 20.06.2023.
Розгляд справи відкладався.
У судове засідання 19.10.2023 з'явились представник скаржника та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69". Представники позивача, відповідача-2, відповідача-3, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не зя'явились.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача-2, відповідача-3, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.10.2023 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про стягнення судових витрат на правову допомогу відмовити у повному обсязі.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 121 790,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" у даній справі на професійну правову допомогу складали 294 624, 00 грн, які заявник просив розподілити у наступних частинах: 50% з Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та 50% з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат в розмірі 294 624, 00 грн, ТОВ "Фрунзе 69" було надано договір про надання правничої (правової) допомоги № 358/3/14-11-2019 від 14.11.2019 укладеного між ТОВ "Фрунзе 69" та АО "Міллер", додаткову угоду № 1 від 23.06.2020 до договору від 14.11.2019, акти надання послуг № 93 від 28.02.2021, № 130 від 18.03.2021, платіжні доручення № 1286, № 1330, № 205, № 217, № 234, № 285, № 307.
За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 121 790,00 грн в наступних частинах: 50% з ПАТ Український професійний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Щодо твердження апелянта, висловленого в апеляційній скарзі з приводу відсутності в договорі № 358/3/14-11-2019 про надання правничої (правової) допомоги від 14.11.2019, який укладено між ТОВ "Фрунзе 69" та АО "Міллер", розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, що передбачено статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", що на переконання Банку позбавляє можливості суд, та ПАТ "Український професійний банк" пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
Оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом підтверджується матеріалами справи, твердження апеллянта про відсутність в договорі від 14.11.2019 розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, що, на думку скаржника унеможливлює встановити дійсний розмір адвокатського гонорару, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
Доводи скаржника стосовно того, що сума судових витрат, яка заявлена ТОВ "Фрунзе 69" до відшкодування, істотно перевищує суму заявлену ним у попередньому розрахунку, є безпідставними з огляду на те, що ТОВ "Фрунзе 69" в попередньому розрахунку зазначило, що сума судових витрат буде складатись від 1 500,00 грн, а в додатковій угоді № 1 до договору від 14.11.2019 зазначило, що розмір вартості надання правничої допомоги формується відповідно до погодинної оплати у розмірі 1 500,00 грн, на підтвердження чого ТОВ "Фрунзе 69" було долучено до матеріалів справи належні докази, які свідчать про реальність надання правової допомоги та її вартість, а саме: договір, додаткову угоду, рахунок, акт приймання-передачі послуг та платіжні доручення.
Усі інші доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі додаткового судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/8680/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Матеріали справи № 910/8680/20 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 24.10.2023
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир