ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1742/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від позивача - Чабан І.А.;
Від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз"
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023
по справі №916/1742/23
за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз"
про стягнення 308 244,43 грн.,
(суддя місцевого господарського суду: Щавинська Ю.М., Господарський суд Одеської області),
ВСТАНОВИВ:
27.04.2023 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" (далі - ТОВ «Олір Ресорсіз»), в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 206 717,75 грн., 3% річних у сумі 11 893,35 грн., пеню у сумі 16 877,23 грн., інфляційні втрати у сумі 72 756,10 грн., а також судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» вказало, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №21/32-д/нд від 14.05.2021, за заявкою відповідача позивачем було надано ТОВ "Олір Резорсіз" послуги плавучого крану СПК "Плавкран-90". Вказана обставина надання послуг підтверджується нарядами портового флоту Підприємства.
Позивач вказує, що виставлені позивачем акт здачі-прийняття робіт №Пр/3492 від 14.05.2021 та рахунок №Пр/3492 від 14.05.2021 на суму 206 717,75 грн. прийняті відповідачем без зауважень. В свою чергу, станом на момент написання позовної заяви відповідач вказаний рахунок не сплатив, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/1742/23 позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Олір Резорсіз" на користь ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" основну заборгованість у сумі 206717 грн. 75 коп., 3% річних у сумі 11 893 грн. 35 грн, пеню у сумі 16 877 грн. 23 коп., інфляційні втрати у сумі 72 756 грн. 10 коп., а також судовий збір у сумі 4 623 грн. 67 коп.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що з огляду на підтвердження матеріалами справи факту надання відповідачу послуг, обумовлених договором, а також враховуючи, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості, згідно приписів ст. 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав, наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 206 717,75 грн.
Крім того, суд, перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначив про їх правильність та обгрунтованість, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги і в цій частині.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ОЛІР РЕСОРСІЗ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» відмовити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що судове рішення по даній справі є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, грунтується на помилкових висновках суду, а тому підлягає скасуванню.
Так, відповідач визнає обставину надання йому послуг за Договором, однак заперечує ту обставину, що невиконання зобов'язань з оплати за надані послуги сталось з вини відповідача, що виключає можливість додаткових нарахувань на заявлену до стягнення заборгованість, що залишилась поза увагою суду першої інстанції.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що сам позивач вказує, що акт здачі-прийняття робіт №Пр/3492 від 14.05.2021 та рахунок №Пр/3492 від 14.05.2021 бути отримані будь-ким 30.04.2021 о 15-40. У позовній заяві позивач посилається на те, що за наслідком надання послуг ним було сформовано відповідний акт здачі-прийняття робіт ще 26.04.2021 та передано відповідачу 30.04.2021, однак вказані документи до позовної заяви не долучалися та не слугували підставою заявлення вимог, очевидно в силу їх нікчемності за відсутності правової підстави для їх формування - Договору, який був підписаний сторонами лише 14.05.2021. На переконання відповідача, помилковими та необгрунтованими є висновки суду про те, що акти здачі-прийняття робіт та рахунок від 14.05.2021 були отримані відповідачем у спосіб, передбачений Договором, а відтак, починаючи з 26.05.2021, у відповідача виникла прострочена заборгованість.
Крім того, апелянт вказує, що у випадку якщо суд визнає направлення рахунку і актів належним та встановить, що у відповідача виникла прострочена заборгованість з моменту отримання поштового відправлення, яке нібито містило акти та рахунок, то необхідно розраховувати нарахування на суму заборгованості виходячи з дати отримання листа - 12.01.2023 та додатково 10 банківських днів, встановлених Договором для здійснення оплати (останній день оплати за таких обставин - 26.10.2023).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/1742/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1742/23.
31.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1742/23.
09.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/1742/23.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Позивач вказує, що відповідачем не надано, а матеріали не містять жодних доказів, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Олір Резорсіз" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/1742/23 на: 17.10.2023 року о 15-00 год.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав вимоги, викладені ним письмово.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2021 Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" (Замовник) укладено договір надання послуг №21/32-д/нд (а.с.7-13), згідно розділу 1 якого Виконавець, відповідно до заявки Замовника за підписом директора підприємства або іншої уповноваженої особи, за наявності на акваторії морського порту Чорноморськ відповідного плавзасобу, знаходження плавзасобу у стані експлуатації, рамках технічних характеристик плавзасобу, необхідних погодних умов, незайнятості на інших виробничих завданнях, наявності технічної та іншої можливості, надає Замовнику послуги плавучого крану СПК «Плавкран-90» вантажопідйомністю до 100т (далі «Плавкран-90»); послуги буксира «Бургас» в акваторії морського порту Чорноморськ, а Замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг, відповідно до вільних тарифів Виконавця і умов даного договору.
Згідно з п. 2.1. договору Замовник, завчасно, але не пізніше 3-х робочих днів до дати надання Послуг, надає Виконавцю письмову заявку на надання Послуг шляхом направлення листа на електронну адресу Виконавця або іншим засобом зв'язку на адресу Виконавця.
Відповідно до п. 2.5.-2.6. Договору після надання послуг Виконавцем формується Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунок. Сторони погодились, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний уповноваженими представниками Сторін, є документом, що підтверджує факт надання Послуг.
Прийом-передача Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунку здійснюється Сторонами шляхом передачі їх під підпис уповноважених осіб (п. 2.6.1. договору). Протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Замовником послуг Виконавця, які зазначені в п. 1.2. договору, Замовник зобов'язаний направити до Виконавця уповноваженого представника для отримання Акту здачі-прийняття робіт (надання послугу) та Рахунку. Не пізніше 2 (двох) робочих днів з дня отримання екземплярів Акту, повернути Виконавцю підписаний та засвідчений власного печаткою належний Виконавцю екземпляр акту (п.2.6.2). У разі невиконання Замовником зазначених в п. 2.6.2. Договору зобов'язань, Акт здачі-прийняття робіт (падання послуг) вважається прийнятим Замовником без зауважень і має силу документу, підписаного Замовником. При цьому, у разі неотримання Замовником за його вини Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), належний йому екземпляр Акту та рахунку надсилається Виконавцем на адресу Замовника рекомендованим листом (2.6.3. договору).
Пунктом 4.1. Договору сторони визначили вартість послуг за годину: плавзасіб "Бургас" - 418 дол.США/ на ходу, 211,21 дол.США/на стоянці; плавзасіб "Плавкран-90" 392,92 дол.США/на ходу, 369,44 дол. США/під час роботи крану, 358,70 дол. США/під час стоянки крану.
За умовами п. 4.1.6. Договору вартість послуг, що встановлена в іноземній валюті, для резидентів України розраховується в національній валюті за офіційним курсом НБУ на день надання послуг.
Замовник зобов'язаний провести оплату отриманих послуг протягом 10 банківських днів з моменту надання Виконавцем послуг. (п.4.7. договору).
Відшкодування витрат Виконавця за надані Послуги у період з 26.04.2021 по 30.04.2021, Замовник зобов'язується сплатити не пізніше 25.05.2021 року, на підставі Рахунку та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Згідно з п. 5.2., 5.3. Договору у разі порушення Замовником терміну оплати за надані послуги за рахунками та авансовими рахунками, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За порушення оплати більш ніж 20 (двадцять) днів, Замовник сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.1. Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, але на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України регламентує взаємовідносини, що виникли між сторонами з 26.04.2021 року. За взаємною згодою сторін строк дії Договору може бути подовжено шляхом укладання Сторонами додаткової угоди відповідно до вимог чинного законодавства.
Як встановлено судом, 26.04.2021 відповідач звернувся до позивача з листом №111/11 про надання СПК "Плавкран-90" та буксиру "Бургас". (а.с.14)
На підтвердження надання послуг позивачем надано суду наряди портофлоту ДП "МТП "Чорноморськ", в яких міститься інформація щодо кількості годин використання відповідних плавзасобів (Плавкран-90 8,5 год., Бургас 8 год.). (а.с.17-20)
На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу для ознайомлення та підписання: наряди на плавзасоби, акт здачі-прийняття робіт №Пр/3492 від 14.05.2021 (а.с.16), згідно якого загальна вартість послуг становить 206 717,75 грн, та рахунок №Пр/3492 від 14.05.2021 (а.с.15). Означені документи були отримані 30.04.2021 о 15.40 головним інженером ТОВ "Олір Резорсіз", про що міститься відмітка на листі №461/03,2-09-1145 (а.с.21).
Позивач також вказує, що акт здачі-прийняття робіт №Пр/3492 від 14.05.2021 відповідачем підписаний та повернутий не був.
В подальшому, листом від 05.01.2023 №09/05-1744 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити рахунок від 14.05.2021 №3492. Разом з листом, який відповідачем було отримано 12.01.2023, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому повідомленні, позивач направив також примірники акту здачі-прийняття робіт та рахунок. (а.с.22)
Доказів оплати грошових коштів у сумі 206 717,75 грн. матеріали справи не містять.
Несплата коштів за укладеним між сторонами Договором стала підставою для звернення ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з позовною заявою з відповідними позовними вимогами.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Як зазначалося раніше, 14.05.2021 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" (Замовник) укладено договір надання послуг №21/32-д/нд (а.с.7-13), згідно розділу 1 якого Виконавець, відповідно до заявки Замовника за підписом директора підприємства або іншої уповноваженої особи, за наявності на акваторії морського порту «Чорноморськ» відповідного плавзасобу, знаходження плавзасобу у стані експлуатації, рамках технічних характеристик плавзасобу, необхідних погодних умов, незайнятості на інших виробничих завданнях, наявності технічної та іншої можливості, надає Замовнику послуги плавучого крану СПК «Плавкран-90» вантажопідйомністю до 100т (далі «Плавкран-90»); послуги буксира «Бургас» в акваторії морського порту Чорноморськ, а Замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг, відповідно до вільних тарифів Виконавця і умов даного договору.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази передачі акту здачі-прийняття робіт повноважній особі відповідача, з огляду на положення п.2.6. Договору щодо порядку підписання та повернення актів здачі-прийняття робіт, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що наданий позивачем акт є таким, що прийнятий відповідачем без зауважень.
Суд апеляційної інстанції, з огляду на умови укладеного між сторонами Договору, а також наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують надання відповідної послуги відповідачу, вважає доведеним факт надання позивачем послуг, обумовлених договором, та їх вартість.
Крім того, судова колегія звертає увагу на визнання в апеляційній скарзі надання позивачем відповідних послуг за Договором.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 206 717,75 грн.
Посилання апелянта на невідповідність та неможливість отримання актів здачі-прийняття робіт та рахунків судовою колегією не приймаються до уваги, як такі, що спростовуються умовами укладеного між сторонами Договору і встановленими обставинами справи.
Крім того, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п. 5.2. Договору.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення суми попередньої оплати позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Судова колегія, перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з їх правильністю та обгрунтованістю.
Доводи апелянта та надання власного розрахунку відповідних нарахувань з 12.01.2023 (дата отримання листа) судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалами доказами, а саме підписаним представником відповідача Актом здачі-прийняття робіт. Суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим та правильним розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 16 877,23 грн, 3% річних у сумі 11 893,35 грн та інфляційних втрат у сумі 72 756,10 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скаргзі по даній справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/1742/23 задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/1742/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/1742/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2023 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: А.І. Ярош
Г.І. Діброва