КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року № 640/27592/21
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо підготування та направлення подання до Управління Державної казначейської служби України у місті Києві для повернення 19 900,00 гривень (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень нуль копійок) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби України місті Києві для повернення 19 900,00 гривень (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень нуль копійок) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.05.2019 позивачем на підставі договору купівлі-продажу було вперше придбано житло.
Позивач зазначив, що він був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, що становило 19 900,00 грн, хоча житло він придбав вперше. При цьому, звернувшись до уповноваженого органу з заявою про повернення сплаченого збору, пенсійним органом було відмовлено у такому поверненні.
Позивач вважаючи таку відмову у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу неправомірною та такою, що порушує її права, звернувся до суду з даним позовом.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації щодо придбання нерухомості вперше, тобто, відсутня єдина система реєстрації прав на нерухоме майно та, як наслідок, відповідач позбавлений можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше.
Також, представник відповідача послався й на те, що процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
На підставі викладеного, за доводами представника відповідача, у діях пенсійного органу відсутні ознаки протиправності.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
З матеріалів справи судом було встановлено, що 29.05.2019 між ОСОБА_2 (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, у відповідності до п.1.1. якого Продавець продає (передає у власність), а Покупець купує (приймає у власність) нерухоме майно, яким є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідно до п.2 вказаного договору Продаж зазначеної квартири вчинено за ціною 1 990 000,00 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок, яку Покупець сплатив Продавцю в повному обсязі, в установленому законом порядку.
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії квитанції №1-1369К вбачається, що позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, що становило 19 900,00 грн.
На підставі вказаних обставин, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з тим, що квартира позивачем придбавалась вперше.
На вказану вище заяву, листом пенсійним фондом було відмовлено у поверненні коштів з посиланням на те, що проведена сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус. Крім того, зазначено, що до звернення подано не повний пакет документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
У відповідності до пункту 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.05.2019 між ОСОБА_2 (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, у відповідності до п.1.1. якого Продавець продає (передає у власність), а Покупець купує (приймає у власність) нерухоме майно, яким є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідно до п.2 вказаного договору Продаж зазначеної квартири вчинено за ціною 1 990 000,00 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок, яку Покупець сплатив Продавцю в повному обсязі, в установленому законом порядку.
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії квитанції №1-1369К вбачається, що позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, що становило 19 900,00 грн.
На підставі вказаних обставин, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з тим, що квартира позивачем придбавалась вперше.
На вказану вище заяву, листом пенсійним фондом було відмовлено у поверненні коштів з посиланням на те, що проведена сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус. Крім того, зазначено, що до звернення подано не повний пакет документів.
Водночас, суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем нерухомого майна вперше та підтверджували б придбання останньою нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду надано не було.
За таких обставин, у суду не виникає сумніву щодо того, що у межах спірних правовідносин позивач придбав вищевказану квартиру вперше, а тому відповідно до вимог діючого законодавства України звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і на момент розгляду даної адміністративної справи по суті, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Так, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Разом з тим, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
При цьому, оскільки на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, покладено обов'язок доказування, саме відповідач зобов'язаний довести факт, що позивач зобов'язана була сплатити збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та придбав нерухоме майно не вперше.
Водночас, у постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію.
В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Як свідчать матеріали справи, у цій справі будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність в неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач помилково сплатила до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до п.п.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
З огляду на наведене, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем пенсійного збору.
Тобто, судом встановлено, що позивач був звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір у сумі 19 900,00 грн.
Керуючись вищевикладеним в сукупності, суд погоджується з доводами позивача та в свою чергу приходить до висновку про те, що така сплата здійснена позивачем помилково, а тому, сплачені кошти підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача.
Аналогічні правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №819/442/17, від 30.09.2019 у справі №819/1727/16, від 14.05.2019 у справі №819/259/17.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких підстав, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача та приходить до висновку про наявність правових підстав для їх задоволення.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності та прийнятих рішень.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо підготування та направлення подання до Управління Державної казначейської служби України у місті Києві для повернення 19 900,00 гривень (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень нуль копійок) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби України місті Києві для повернення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 900,00 гривень (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень нуль копійок) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.