Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року Справа№200/5089/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
14.09.2023 ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.07.2023 №220350003807 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.08.2023 №33239/03-16 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2023 щодо перерахунку пенсії, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, з 02.01.1990 по 15.03.1996.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.09.2023 позивач, з метою виконання вимог ухвали суду від 18.09.2023, надав до суду заяву щодо усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
04.10.2023 представник відповідача-1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд залучити до розгляду справи №200/5089/23 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2023 заяву представника відповідача-1 від 04.10.2023 про залучення співвідповідача до участі у справі №200/5089/23 повернуто заявнику без розгляду.
11.10.2023 представник відповідача-1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд залучити до розгляду справи №200/5089/23 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-1 від 11.10.2023 про залучення співвідповідача до участі у справі №200/5089/23.
23.10.2023 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази по справі, які надано відповідачем-2, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Інших заяв і клопотань від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє й на теперішній час.
02.03.2022 опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Позивач наголошує, що 21.07.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, з 02.01.1990 по 15.03.1996. За принципом екстериторіальності відповідачем-1 прийнято рішення від 27.07.2023 №220350003807 про відмову у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що для підтвердження періоду роботи в колгоспі ім. Леніна необхідно надати довідку, яка підтверджує вищевказаний період роботи із зазначенням встановленого мінімуму та фактично відпрацьованих вихододнів, із відміткою про реорганізацію (правонаступництво). Отримавши зазначене рішення, 08.05.2023 позивач знову звернувся із заявою про перерахунок пенсії, до якої були додані показання свідків. За принципом екстериторіальності відповідачем-2 прийнято рішення від 15.08.2023 №33239/03-16 про відмову у перерахунку пенсії, яке за змістом є ідентичним рішенню відповідача-1.
Позивач вважає такі рішення відповідачів протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-1 скористався правом надання відзиву на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 21.07.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Леніна, Артемівського району, Донецької області з 02.01.1990 по 15.03.1996 на підставі поданої трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.01.1990. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто відповідачем-1 та прийнято рішення від 27.07.2023 №220350003807 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки для підтвердження періоду роботи в колгоспі ім. Леніна необхідно надати довідку, яка підтверджує вищевказаний період роботи із зазначенням встановленого мінімуму та фактично відпрацьованих вихододнів, із відміткою про реорганізацію (правонаступництво).
Крім того, відповідач-1 зауважує, що основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені Радою Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників», передбачено, зокрема, що до трудової книжки колгоспника заносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. За нормами цієї постанови всі записи в трудовій книжці колгоспника, у всіх розділах за час роботи в колгоспі завіряються підписом і печаткою голови колгоспу.
Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 08.05.2023 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою стосовно перерахунку пенсії у зв'язку з допризначенням, а саме: зарахування до стажу періоду роботи в колгоспі. За принципом екстериторіальності відповідачем-2 прийнято рішення від 15.08.2023 №33239/03-16 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки позивач надав показання свідків, але встановлення кількості фактично відпрацьованих вихододнів показаннями свідків не передбачено.
Відповідач-2, зауважив, що не вбачає в своїх діях порушення діючого пенсійного законодавства. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.04.2023 №6803-7000713232, позивач є внутрішньо переміщеною особою з с. Міньківка Донецької області до с. Чернява Хмельницької області.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами.
21.07.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу за період роботи з 02.01.1990 по 15.03.1996.
27.07.2023 відповідачем-1, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, прийнято рішення №220350003807 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено, зокрема, наступне.
«Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду за принципом екстериторіальності та не пізніше 10 днів з дня надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою №1986 від 21.07.2023, щодо перерахунку пенсії - зміна страхового стажу до 01.01.2004 (періоди роботи в колгоспі ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, з 02.01.1990 по 15.03.1996) на підставі поданої трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.01.1990.
В ході аналізу наданих документів, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку пенсії, оскільки для підтвердження періоду роботи у колгоспі ім. Леніна необхідно надати довідку, яка підтверджує вищевказаний період роботи із зазначенням встановленого мінімуму та фактично відпрацьованих вихододнів, із відміткою про реорганізацію (правонаступництво).».
15.08.2023 відповідачем-2, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, прийнято рішення №33239/03-16 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено, зокрема, наступне.
«Відділ перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянув заяву №2106 від 08.08.2023 ОСОБА_1 , стосовно перерахунку пенсії у зв'язку з допризначенням, а саме: зарахування до стажу періоду роботи в колгоспі та прийняв рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» крім періодів роботи до стажу роботи зараховуються також періоди військової служби, роботи на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників, затвердженою Міністерством сільського господарства в серпні 1975 року, записи про трудову участь колгоспників у громадському господарстві вносяться в трудову книжку в розділі «Відомості про роботу» за кожен рік окремою строчкою, із зазначенням встановленого річного мінімуму, прийнятого даним колгоспом, фактичне його виконання чи причини невиконання, та завіряються підписом голови або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою.
Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» підтвердження трудового стажу за відсутності документів про наявний стаж роботи і не можливості їх одержання внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних, у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів), трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
ОСОБА_1 надав показання свідків. Встановлення кількості фактично відпрацьованих вихододнів показами свідків не передбачено, отже, ОСОБА_1 відмовлено у такому перерахунку пенсії.».
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.01.1990, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- 02.01.1990 - прийнято в члени колгоспу ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, наказ №4 від 06.03.1990
- 15.03.1996 - виключено з членів колгоспу ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, у зв'язку з реорганізацією підприємства, наказ №1 від 15.03.1996.
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.01.1990 в розділі «Трудова участь в суспільному господарстві» у 1990 році позивач виконав трудовий мінімум трудової участі в суспільному господарстві у розмірі 323 вихододня, при встановленому мінімумі - 280 вихододнів; у 1991 році - 342 вихододня, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1992 році - 280 вихододнів, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1993 році - 360 вихододнів, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1994 році - 307 вихододнів, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1995 році - 302 вихододня, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1996 році - 266 вихододнів, при мінімумі - 266 вихододнів.
Згідно з листом Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 28.06.2023 вих.№1588/01-12 щодо підтвердження стажу роботи в колгоспі ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, за період роботи 1991-1996 року зазначено, зокрема, що 10.07.2022 архівні документи, в тому числі Міньківської сільської ради, знищені (згоріли) в результаті пожежі через влучання артилерійського снаряду в адміністративну будівлю, де розміщувалась комунальна установа «Трудовий архів Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області».
Отже, спірними питаннями у справі є правомірність прийняття відповідачем-1 рішення №220350003807 від 27.07.2023 та відповідачем-2 рішення №33239/03-16 від 15.08.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2014 року №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Приписами статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З наведеного вище наведені приписи частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, відповідно до пункту 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині перерахунку пенсії.
Як встановлено судом вище, відповідно до копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.01.1990 позивача:
- 02.01.1990 - прийнято в члени колгоспу ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, наказ №4 від 06.03.1990
- 15.03.1996 - виключено з членів колгоспу ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, у зв'язку з реорганізацією підприємства, наказ №1 від 15.03.1996.
Записи у трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції №58.
Крім того, судом встановлено, що у відповідності до записів його трудової книжки колгоспника в розділі «Трудова участь в суспільному господарстві» заначено, що у 1990 році позивач виконав трудовий мінімум трудової участі в суспільному господарстві у розмірі 323 вихододня, при встановленому мінімумі - 280 вихододнів; у 1991 році - 342 вихододня, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1992 році - 280 вихододнів, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1993 році - 360 вихододнів, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1994 році - 307 вихододнів, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1995 році - 302 вихододня, при мінімумі - 280 вихододнів; у 1996 році - 266 вихододнів, при мінімумі - 266 вихододнів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, позивачем до Пенсійного фонду була надана копія трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.01.1990, яка містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у неврахований відповідачами період, а також суд не встановив жодних виправлень, тощо, у зазначеній трудовій книжці позивача.
Проте, відповідачами не зараховано період роботи позивача в колгоспі ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, з 02.01.1990 по 15.03.1996 до його страхового стажу, оскільки такі відомості не підтверджені відповідними довідками.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на роботу, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; дані про кількості фактично відпрацьованих вихододнів; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Разом із цим, як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідачем-1 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії, оскільки для підтвердження періоду роботи у колгоспі ім. Леніна необхідно надати довідку, яка підтверджує вищевказаний період роботи із зазначенням встановленого мінімуму та фактично відпрацьованих вихододнів, із відміткою про реорганізацію (правонаступництво). Водночас, відповідачем-2 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії з підстави того, що встановлення кількості фактично відпрацьованих вихододнів показами свідків не передбачено.
Суд звертає увагу на те, що відсутність додаткових документів щодо роботи позивача з 02.01.1990 по 15.03.1996 у колгоспі ім. Леніна, Артемівського району Донецької області, не є підставою для не зарахування позивачу спірного періоду роботи, щодо якого наявні записи у трудовій книжці.
Таким чином, позивачем, на підтвердження наявності трудового стажу за спірний період, було надано достатні та необхідні документи, які підтверджують загальний страховий стаж за це період.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачі безпідставно не зарахували до загального страхового стажу позивача період роботи з 02.01.1990 по 15.03.1996, та відповідно кількість вихододнів, записи про які містяться в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 30.01.1990.
Оскільки факт наявності страхового стажу позивача за розглядаємий період підтверджується, насамперед, відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення відповідача-1 №220350003807 від 27.07.2023 та рішення відповідача-2 від 15.08.2023 №33239/03-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 прийняті без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, оскільки відповідачами не заперечується, що до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи з 02.01.1990 по 15.03.1996, тому після скасування судом зазначених рішень відповідач-1 зобов'язаний зарахувати період роботи позивача з 02.01.1990 по 15.03.1996 до його страхового стажу. Крім того, саме відповідач-1 зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 21.07.2023 про перерахунок пенсії, як орган, що розглядав таку заяву, з урахуванням висновків суду.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідачів, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №220350003807 від 27.07.2023 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №33239/03-16 від 15.08.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1990 по 15.03.1996, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2023 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанцій №0.0.3162305154.1 від 22.08.2023 та №0.0.3211792681.1 від 21.09.2023 позивачем сплачено судовий збір в сумі 2147,20 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так судом визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №220350003807 від 27.07.2023 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.08.2023 вих.№33239/03-16.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про необхідність пропорційного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суми судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №220350003807 від 27.07.2023 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №33239/03-16 від 15.08.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1990 по 15.03.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2023 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 25.10.2023.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Арестова