Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року Справа№200/4659/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі за текстом - ГУ ПФУ в Донецькій області, Відповідач-1) про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування до підземного стажу на провідних професіях періоду роботи прохідником з 23.05.2001 року по 31.12.2003 року та незастосування при розрахунку пенсії статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язання зарахувати до підземного стажу на провідних професіях період роботи прохідником з 23.05.2001 р. по 31.12.2003 року та здійснити перерахунок призначеної пенсії з дня призначення, з 20.05.2021 року, відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижної шахтарської праці" у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення суду з 20.05.2021 року позивачу призначено пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак ГУ ПФУ в Донецькій області при розрахунку розміру пенсії неправомірно не застосувало норму ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Окрім цього, з розрахунку стажу, який наданий разом з відповіддю 0500-0202-8/63656 від 26.07.2023 року на адвокатський запит вбачається, що відповідач неправомірно не зарахував до підземного стажу на провідних спеціальностях періоду роботи прохідником з 23.05.2001 року по 31.12.2003 року. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, у зв'язку із чим він був змушений звернутися до суду із даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
19 вересня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 20.05.2021 призначено ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, рішення суду, на підставі якого було призначено пенсію позивачу, виконувалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області жодна із заяв позивача про призначення пенсії, не розглядалася. Оскільки в діях ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні ознаки протиправної бездіяльності, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що вважає аргументи, наведені у відзиві такими, що не спростовують фактів, визначених у позовній заяві.
Ухвалою суду від 29.09.2023 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач-2).
18 жовтня 2023 року до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання рішення суду від 29.03.2023 по справі № 400/5639/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 20.05.2021 призначено ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058. Так, рішеннями суду від 27.10.2021 по справі № 400/5426/21, від 22.07.2022 по справі № 400/1620/22, від 29.03.2023 по справі № 400/5639/22 на Головне управління не було покладено зобов'язання під час повторного розгляду заяви позивача про призначенні пенсії від 20.05.2021 зарахувати до пільгового стажу позивача періоду роботи прохідником з 23.05.2001 року по 31.12.2003 року та застосування при розрахунку пенсії статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Після призначення позивачу пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058, з урахуванням приписів Порядку № 22-1, електронна пенсійна справа ОСОБА_1 передана від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за фактичним місцем проживання позивача. Оскільки рішеннями суду будь-яких інших зобов'язань, що пов'язані із обчисленням розміру пенсії із зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу на відповідача не було покладено, то дії відповідача при здійсненні обрахунку розміру пенсії з 20.05.2021 року відповідають нормам чинного законодавства. У зв'язку з тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058, відтак у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фону України в Донецькій області. Враховуючи викладене, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
20.05.2021 року позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 20.05.2021 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням відповідача-2 від 26.05.2021 року № 05665005682 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону № 1058.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 року по справі №400/5426/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 р. про призначення пенсії та зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 07.10.2013 р. по 25.06.2014 р., з 05.07.2014 р. по 31.10.2014 р., з 04.12.2014 р. по 30.09.2015 р., з 30.10.2015 р. по 05.04.2016 р., з 01.01.2019 р. по 04.11.2019 р. до пільгового стажу за Списком № 1.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 року по справі №400/1620/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 19.12.1994 року по 19.04.1995 року, з 16.05.1995 року по 26.11.1996 року, з 19.02.1997 року по 22.05.2001 року, з 01.01.2004 року по 21.05.2011 року, з 14.09.2011 року по 25.09.2013 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.05.2021 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі №400/5639/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на підземних роботах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 19.12.1994 року по 19.04.1995 року, з 16.05.1995 року по 26.11.1996 року, з 19.02.1997 року по 22.05.2001 року, з 01.01.2004 року по 21.05.2011 року, з 14.09.2011 року по 25.09.2013 року, з 07.10.2013 року по 25.06.2014 року, 05.07.2014 року по 31.10.2014 року, з 04.12.2014 року по 30.09.2015 року, з 30.10.2015 року по 05.04.2016 року, з 01.01.2019 року по 04.11.2019 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії 20.05.2021 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
На виконання рішення суду від 29.03.2023 по справі № 400/5639/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 20.05.2021 призначено ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058, проте без врахування положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
При цьому, як вбачається з розрахунку стажу позивача за формою РС-право, стаж роботи позивача за Списком №1 складає 21 рік, в тому числі роботи підземні, професії за постановою №202 (25) - 26 років 10 місяців.
Також, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 23.05.2001 року по 31.12.2003 року.
Разом з цим, згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , у спірний період з 23.05.2001 року по 13.12.2003 року позивач працював підземним прохідником з повним робочим днем під землею.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон 1788).
Закон 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 14 Закону 1788 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 3 статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
На підставі пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про його роботу у спірний період з 23.05.2001 року по 13.12.2003 року підземним прохідником з повним робочим днем під землею, є належним доказом роботи позивача, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
Позивачу призначена пенсія за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах, зокрема, прохідники, - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» цього Списку передбачено, що правом на пенсію за статтею 14 Закону № 1788-ХІІ (не менш 25 років), користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля.
Трудовою книжкою позивача підтверджено, що позивач у спірний період з 23.05.2001 року по 13.12.2003 року працював підземним прохідником з повним робочим днем під землею, а отже має право на зарахування вказаних періодів до пільгового стажу за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо перерахунку призначеної пенсії з дня призначення, з 20.05.2021 року, відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижної шахтарської праці" у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Враховуючи, що позивач має стаж на підземних роботах за Списком №1 більше ніж 15 років, суд вважає, що він набув необхідного стажу на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Суд критично ставиться до висновків відповідача про те, що рішенням суду не встановлено жодних зобов'язань щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу позивача згідно статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", оскільки відсутність у судовому рішенні визначення обов'язку відповідача обчислити розмір пенсії з урахуванням положень даного закону не перешкоджає відповідачу діяти відповідно до вимог законодавства України.
Крім цього, відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідного пільгового стажу для обчислення пенсії з урахуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Також, суд зазначає, що з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача про призначення пенсії та здійснив таке призначення.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 23.05.2001 року по 13.12.2003 року підземним прохідником з повним робочим днем під землею та незастосування при розрахунку пенсії положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.05.2021 року з застосуванням (урахуванням) положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, з зарахуванням до пільгового стажу за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 23.05.2001 року по 13.12.2003 року підземним прохідником з повним робочим днем під землею.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Судове рішення складено та підписано 24 жовтня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко