Справа № 366/1938/23
Провадження № 1-в/196/58/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іванків клопотання начальника Вишгородського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , про питання, які вирішуються судом під час виконання вироків,
ВСТАНОВИВ:
Начальник Вишгородського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним клопотанням, у якому просив роз'яснити порядок виконання вироків Іванківського районного суду Київської області від 11.11.2022 року та 17.07.2023 року відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що 18.08.2023 року до органу пробації надійшов на виконання вирок Іванківського районного суду Київської області від 17.07.2023 року відносно ОСОБА_4 , яким останнього засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім цього, ОСОБА_4 перебуває на обліку в органу пробації за вироком Іванківського районного суду від 11.11.2022 року, яким він засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки.
Начальник органу пробації зазначає, що під час ухвалення вироку від 17.07.2023 року судом не врахований вирок суду від 11.11.2022 року, а тому виникає питання про порядок виконання цих вироків і просить повідомити про подальше виконання цих вироків.
Представник органу пробації у судове засідання не з'явився. Надіслав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, при цьому клопотання підтримав.
Прокурор у судове засідання також не з'явився. Надіслав до суду заяву, у якій просив провести розгляд клопотання без його участі та вирішити його на розсуд суду.
Неявка представника органу пробації та прокурора не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалась.
Розглянувши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що вироком Іванківського районного суду Київської області від 11.11.2022 року (головуючий суддя ОСОБА_5 ) ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цей вирок набрав законної сили 05.04.2023 року.
Крім цього, вироком Іванківського районного суду від 17.07.2023 року (головуюча суддя ОСОБА_1 ) ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цей вирок набрав законної сили 17.08.2023 року.
Обидва вироки перебувають на виконанні у Вишгородському РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Зі змісту цієї статті вбачається, що питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися на стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за правилами ст. 71 КК України (п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
Як вбачається із матеріалів клопотання, вищезазначені вироки відносно ОСОБА_4 набрали законної сили та направлені на виконання до Вишгородського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що відповідно до ст.1 КК України та ст.2 КПК України завданням Кримінального кодексу України та кримінального провадження є захист особи, охорона її прав, свобод та законних інтересів.
Також суд звертає увагу на роз'яснення, викладені в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків», з яких вбачається, що не підлягають розгляду у порядку, передбаченому ст. 539 КПК України питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, котрі містяться у вищезазначеній постанові, не можна уточнювати призначене покарання (як основне так і додаткове) щодо його виду та строку й призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо, призначити покарання за сукупністю вироків, коли при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання згідно зі ст. 43 КК України (1960 року) не було вирішено.
Крім того, у порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Доводи начальника органу пробації про те, що під час ухвалення вироку від 17.07.2023 року в частині призначення покарання суд не врахував наявність у ОСОБА_4 вироку від 11.11.2022 року є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.
Згідно з вироком суду від 17.07.2023 року судом встановлено, що ОСОБА_4 є раніше не судимим. Цей вирок ухвалено у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України: з урахуванням думки учасників судового процесу суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого щодо таких обставин, обмежившись тільки даними, які характеризують особу ОСОБА_4 .
Слід звернути увагу, що у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 91, ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які характеризують особу обвинуваченого і обов'язок такого доказування покладений на прокурора.
Обставинами, які характеризують особу, крім іншого, є наявність в особи попередньої судимості.
При цьому, суд не має права самостійно збирати докази на користь сторони обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права особи на справедливий суд, яке визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак, стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження до ухвалення вироку від 17.07.2023 року не надано суду даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_4 судимості за вчинення попереднього кримінального правопорушення, за вчинення якого його звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком (за вироком від 11.11.2022 року), відповідно, суд не знав і не міг знати про наявність у ОСОБА_4 попередньої судимості та відповідно не мав об'єктивної можливості встановити такі обставини, і згідно з правилами ч. 1 ст. 71 КК України призначити покарання за сукупністю вироків.
За таких обставин, враховуючи те, що відносно ОСОБА_4 існує одночасно два вироки, за яким він перебуває на іспитовому строку, ці вироки не оскаржені, набрали законної сили та перебувають на виконанні, і суд не має можливості на цьому етапі вирішити питання про призначення покарання за сукупністю вироків, суд приходить до висновку, що ці два вироки підлягають самостійному виконанню.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що вирішення клопотання начальника органу пробації саме на підставі п. 11 ст. 537 КПК України порушує суть вироків, суд приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити за безпідставністю та роз'яснити про самостійне виконання вироків суду від 11.11.2022 року та 17.07.2023 року.
Керуючись ст.ст. 370-372, 537, 539 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні подання відмовити.
Роз'яснити, що вироки Іванківського районного суду Київської області від 11.11.2022 року за ч. 1 ст. 164 КК України та від 17.07.2023 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, якими у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень визнано винуватим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають самостійному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом 7 днів з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1