Справа № 357/8479/22
Провадження № 1-кп/362/335/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові клопотання прокурора у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 травня 2022 року за № 22022000000000204, щодо
ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 113, частиною 1 статті 263 КК України.
У судове засідання прибули:
прокурор ОСОБА_6 ;
обвинувачений ОСОБА_7 ;
захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Суд установив:
Прокурор заявив клопотання про продовження обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтоване тим, що останній може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні й іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав указане клопотання.
Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання, пославшись на безпідставність висунутого проти нього обвинувачення.
Захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 також заперечили проти задоволення клопотання, зауваживши на відсутності передбачених процесуальним законом ризиків і наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків. Крім того, захисники зауважили на відсутності у ОСОБА_7 яких-небудь намірів переховуватись від суду, впливати на свідків чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, так само як і втекти на непідконтрольну Україні територію тощо. До того захисники, пославшись на вже досліджені під час судового розгляду докази, зауважили не фактичній недоведеності вини обвинуваченого у вчиненні йому інкримінованих діянь через недопустимість зібраних у справі доказів, указали на недопустимість більшості доказів.
За приписами статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 1 статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
При цьому відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд установив, що під час досудового розслідування слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 26 березня 2022 року застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.
У відповідних ухвалах слідчі судді констатували обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень і доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених пунктами частиною 1 статті 177 КПК України.
Суд, оцінуючи клопотання сторін, бере до уваги лише той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом, було надано відповідні висновки - наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 07 листопада 2022 року обрав щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово подальшому продовжено.
Суд вважає, що не відпали підстави, за яких слідчим суддею обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, а також дійшов висновку про незмінність відповідних ризиків.
Надаючи оцінку доводам заявлених сторонами клопотань, оцінюючи відомості про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про існування ризиків та їх незмінність, зокрема щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інший злочин.
Суд при цьому враховує, що понять ризиків, як і видів доказів, якими вони можуть підтверджуватися, національне законодавство України не містить. Однак, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливість існування певних підозр щодо таких ризиків, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом наведено ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень частини 1 статті 177 КПК України.
На думку суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу й особі обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.
Окрім наведеного, суд виходить з того, наразі в Україні діє воєнний стан.
Відповідно до частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Тобто, на час дії воєнного стану у разі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, статтею 113 КК України, законодавець безальтернативно визначив єдиний можливий до застосування запобіжний захід - тримання під вартою. Зазначена норма процесуального закону є чинною, неконституційною не визнавалась.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника та наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.
При визначенні розміру застави, слідчий суд зважає не лише на обсяг повідомленої підозри, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів і спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
На підставі викладеного, в даному конкретному випадку, з урахуванням позиції сторін обвинувачення та захисту, суд дійшов до переконання про можливість зменшення обвинуваченому розміру застави та наявність підстав для визначення її в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в достатній мірі буде гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків та не суперечитиме положенням статті 182 КПК України.
Отже, дане клопотання прокурора належить задовольнити частково.
Також суд дійшов висновків про доцільність виклику для допиту в якості свідка слідчого ОСОБА_10 , а також виклику для допиту експертів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і, відповідно, обґрунтованість даного клопотання прокурора.
Керуючись статтями 110, 177-178, 182-183, 194, 196, 201 КПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити клопотання прокурора частково.
Продовжити обраний щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 15 грудня 2023 року включно.
Зменшити ОСОБА_7 раніше визначений розмір застави та встановити його у розмірі 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 073 600 (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, по справі № 357/8479/22).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з будь-якими особами, окрім своїх захисників, прокурора та суду, щодо обставин даного кримінального провадження.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини 7 статті 194 КПК України.
Клопотання прокурора про виклик для допиту слідчого й експертів задовольнити та викликати в наступне судове засідання для допиту:
- слідчого ОСОБА_10 ;
- експертів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 23 жовтня 2023 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3