Справа № 521/20295/23
Провадження 2-з/522/362/23
УХВАЛА
25 жовтня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Домусчі Л.В.
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду м. Одеси 17.09.2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.09.2023 року зазначену справу передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
10.10.2023 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В.
Справу суддя отримала 11.10.2023 року.
Ухвалою суду від 12.10.2023 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 07.11.2023 року.
Разом з позовом до Малиновського районного суду м. Одеси була подана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування заяви зазначено, що 17.10.1995 року ОСОБА_3 було складено заповіт , за яким належну частину квартиру АДРЕСА_1 та усе своє майно, де б воно не складалося і взагалі, все те що на день смерті буде належати йому і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_4 , а в разі її відмови від спадщини чи смерті раніше спадкодавця вищевказане майно заповів ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . У зв'язку з тим, що існує загроза отримання Відповідачем (спадкоємцем за заповітом) свідоцтва про право на спадщину та подальшого відчуження ним набутого майна, заявниця(позичка) звернулась до суду з даним позовом та даною заявою.
На думку заявниці обраний спосіб забезпечення позову, шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є адекватними способами запобігання можливих порушень прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Також до суду 24.10.2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява щодо розгляду заяви про забезпечення позову.
Матеріали заяви суддя отримала 25.10.2023 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання факту родинних відносин та визнання недійсним заповіту від 17.10.1995 року, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Фуфіевою О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 15-72 у зв'язку з тим, що спадкодавець не міг розуміти значення своїх дій в силу захворювання.
Позовні вимоги щодо конкретного визначеного нерухомого майна відсутні. Також не вбачається відомостей щодо звернення відповідачки до нотаріуса з приводу отримання спадщини та доказів щодо відчуження квартири АДРЕСА_2 .
Однак суд зауважує, що квартира АДРЕСА_2 , на яку позивачка просить накласти арешт, не є предметом даного позову.
Також суд зазначає, що квартира АДРЕСА_2 знаходить у Хаджибейському (до 2023 року - Малиновський) районі м. Одеси.
Таким чином суд не вбачає належного обґрунтування та підстав накладання арешту на вказану квартиру виходячи з предмету спору та у випадку виконання можливого майбутнього рішення суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд з урахуванням вищевказаного не вбачає підстав для задоволення заяви позивачки про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 150-153, 247, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 25.10.2023 року.
Суддя Домусчі Л.В.