Справа № 559/3726/23
Провадження № 2-о/559/150/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася у Дубенський міськрайонний суд із заявою про встановлення факту смерті її батька ОСОБА_2 у смт. Іванівка, Генічеського району, Херсонської області. В обгрунтування заяви зазначає, що вона є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із початком повномасштабного вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року, смт. Іванівка, Генічеського району, Херсонської області перебуває під окупацією. Заявниця зі своїм малолітнім сином та чоловіком полишила місце свого проживання та евакуювалися до м. Дубно, Рівненської області, однак батько заявниці залишився проживати в смт. Іванівка, Генічеського району, Херсонської області. Тато заявниці ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок інсульту. Про це їй повідомила сестра, яка також проживає на тимчасово окупованій території. Даний факт підтверджується фотокопією свідоцтва про смерть, виданого Сімферопольським районним відділом ЗАГС №2 МЮ Республіки Крим, однак даний документ згідно законодавства України є недійсним і не створює правових наслідків. Відтак, зареєструвати смерть ОСОБА_2 в органах ДРАЦС не вбачається можливим. Встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть батька заявниці ОСОБА_2 , тому вона змушена звернутися з даною заявою до суду.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи здійснюється в порядку окремого провадження.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. До суду подала заяву, згідно якої розгляд справи просить проводити у її відсутності. Зазначила, що заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.
Представник заінтересованої особи Дубенського ВДРАЦС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань та письмових пояснень до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази як окремо, так і в їх сукупності, суд робить наступні висновки.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 та інших актів законодавства. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1064 від 22.08.2007.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від № 545 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть);
- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
- рішення суду про оголошення особи померлою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до п.п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.
Судом встановлено, що згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданого 24 лютого 2011 року Іванівським РВ УМВС України в Херсонській області, громадянин України ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Уяр Красноярського краю та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Як вбачається з свідоцтва про смерть, виданого Сімферопольським районним відділом ЗАГС №2 МЮ Республіки Крим, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7).
Заявник ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт.Іванівка, Іванівського району, Херсонської області та зареєстрована за адресою: смт.Іванівка, Генічеського району, Херсонської області, є донькою померлого ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.4,9).
Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 ( із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року, весь Геніченський район Херсонської області відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією перебуває під окупацією.
Таким чином смт. Іванівка, Генічеського району, Херсонської області розташоване на тимчасово окупованій території України.
25.08.2023 року Сімферопольським районним відділом ЗАГС №2 МЮ Республіки Крим видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , серія НОМЕР_4 (а.с.7)
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи «намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки суд бере до уваги, що можливості збору доказів смерті особи на тимчасово окупованій території України є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Факт, який просить встановити заявник, має для неї юридичне значення, оскільки необхідний для отримання свідоцтва про смерть.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та встановити факт смерті її батька на тимчасово окупованій території України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд
вирішив:
заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа Дубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Мирогощанська, 52, м. Дубно, Рівненської області, код ЄДРПОУ 35091306) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити повністю.
Встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт Іванівка, Генічеського району, Херсонської області, України у віці 69 років.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Панчук