ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.10.2023м. СумиСправа № 920/24/23(920/1078/23)
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В.., розглянувши матеріали справи № 920/24/23(920/1078/23)
за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до відповідача: Державного підприємства Шосткинського заводу "Зірка" (41100, вул. Садовий бульвар, 36, м. Шостка, Сумська область, код ЄДРПОУ 14315351)
про стягнення 39228,80 грн,
представники сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
14.09.2023 до суду надійшла позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 39228,80 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 2684,00 грн судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.09.2023 справу № 920/1078/23 розподілено для розгляду суді Джепі Ю.А.
Ухвалою від 19.09.2023 суд постановив матеріали справи № 920/1078/23 передати на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи № 920/24/23 про банкрутство Державного підприємства Шосткинського заводу "Зірка" (41100, вул. Садовий бульвар, 36, м. Шостка, Сумська область, код ЄДРПОУ 14315351).
На підставі до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.09.2023 матеріали позовної заяви передано судді Яковенку В.В.
Ухвалою від 25.09.2023 суд постановив прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/24/23 про банкрутство Державного підприємства “Шосткинський завод “Зірка”; здійснювати розгляд справи № 920/24/23(920/1078/23) у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 24.10.2023.
09.10.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити позивачці компенсацію у вигляді розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 39228,80 грн до 2000,00 грн з урахуванням податків і зборів, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості суду, керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Відповідач зазначив, що нарахована сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні не є співмірною з заборгованістю відповідача по заробітній платі. Крім того, просить урахувати, що відповідач перебуває у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном та має сплатити велику суму на погашення заборгованості перед усіма кредиторами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).
Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з КП «Шосткинський казенний завод «Зірка» з 15.05.2018 до 30.12.2021.
Наказом по підприємству № 313-к від 28.12.2021 ОСОБА_1 була звільнена з посади у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до довідки від 05.04.2023 № 12-ВГБ, виданої відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 301,76 грн.
28.07.2023 відповідачем було перераховано позивачу заборгованість по заробітній платі в сумі 165474,46 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача в банку.
Як зазначає позивач, станом на день звільнення відповідач не виплатив їй нараховану заробітну плату.
Заборгованість із заробітної плати в сумі 165474,46 грн була виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі лише у липні 2023 року.
З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості із заробітної плати, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача суму нарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.01.2023 до 28.07.2023 у загальній сумі 39228,80 грн.
Предметом цього позову є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача суми нарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.01.2023 до 28.07.2023 у загальній сумі 39228,80 грн.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП (у редакції чинній з 19.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у загальній сумі у загальній сумі 39228,80 грн за період з 28.01.2023 до 28.07.2023.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 301,76 грн.
Кількість робочих днів за період з 28.01.2023 до 28.07.2023 становить 130 робочих днів.
За таких обставин середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.01.2023 до 28.07.2023 з урахуванням кількості робочих днів у зазначений період становить 39228,80 грн (130 робочих днів х 301,76 грн).
Щодо клопотання відповідача про зменшення середнього заробітку.
Обґрунтовуючи вимогу про зменшення заявленого до стягнення середнього заробітку, відповідач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Як вбачається зі змісту правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у вказаній постанові, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Водночас суд звертає увагу, що враховуючи наведені критерії, зменшення заявленого до стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника є правом суду, а не обов'язком.
Як вбачається зі змісту клопотання відповідача, обґрунтовуючи необхідність зменшення середнього заробітку до 2000,00 грн, відповідач посилається на не співмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку у порівнянні із сумою заборгованості перед працівником, а тому просив суд зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проаналізувавши ці доводи, суд зазначає, що за відсутності спору щодо розміру сум, належних до виплати ОСОБА_1 у зв'язку з її звільненням, ДП “Шосткинський завод “Зірка” жодним чином не наводить обставин та причин, якими зумовлено затримку такої виплати. Відповідач сплатив позивачці заборгованість із виплати заробітку в розмірі 165474,46 грн, який був нарахований та невиплачений протягом 2018-2021 років (як вбачається з матеріалів справи про банкрутство). При цьому з дня звільнення ОСОБА_1 (28.12.2021) до дня отримання нею остаточного розрахунку (28.07.2023) минуло більше ніж півтора року. З огляду на викладене саме лише посилання на неспівмірність та непропорційність заявленої до стягнення суми середнього заробітку не є достатньою підставою для її зменшення.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.01.2023 до 28.07.2023 в розмірі 39228,80 грн у повному обсязі.
Зважаючи на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати в розмірі 2684,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Шосткинського заводу "Зірка" (41100, вул. Садовий бульвар, 36, м. Шостка, Сумська область, код ЄДРПОУ 14315351) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 39228 грн 80 коп. (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять вісім гривень 80 копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 2684 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписано 24.10.2023.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко