СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/2530/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Попков Д.О. , суддя Терещенко О.І.
розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» (вх. № 1522Х)
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 (повний текст складено 04.07.2023), ухвалене у складі судді Новікової Н.А.
у справі № 922/2530/22
за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД»,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23»,
про стягнення 133424, 26 грн
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» про стягнення заборгованості за договором № 21/05-4 від 21.05.2018 у розмірі 133424, 26 грн., а саме: основну суму заборгованості у розмірі 87266,40 грн; пеню у розмірі 15882,48 грн; штраф у розмірі 6108, 64 грн.; 3% річних у розмірі 2481,71 грн; інфляційне збільшення у розмірі 21685,03 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не здійснено оплату за виконані позивачем і прийняті відповідачем без зауважень робіт за договором № 21/05-4 від 21.05.2018 на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт № 1246 від 01.06.2020 на суму 4734, 00 грн; № 1768 від 01.06.2020 на суму 53 734,80 грн; № 2975.1 від 01.06.2020 на суму 28797, 60 грн., на загальну суму 87266, 40 грн, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу обумовлених договором штрафних санкцій, а також інфляційних витрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД» заборгованість за договором № 21/05-4 від 21.05.2018 у розмірі 133 424,26 грн, в тому числі основну суму заборгованості у розмірі 87 266,40 грн, пеню у розмірі 15 882,48 грн, штраф у розмірі 6 108,64 грн, три процента річних у розмірі 2481,71 грн, суму інфляційного збільшення у розмірі 21 685,03 грн, а також 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23», яке просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/2530/22 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вказує, що роботи були виконані з недоробками та дефектами, а позивач їх не усунув, не зважаючи на взяті зобов'язання та передчасно подав позовну заяву про стягнення боргу до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 у справі № 922/2530/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Попков Д.О., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/2530/22.
02.08.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/2530/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» (вх. № 1522Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/2530/22 залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме:
- надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3721, 50 грн;
- надати до Східного апеляційного господарського суду докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД».
16.08.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» надійшла заява про усунення недоліків з додатками, а саме: доказами доплати судового збору у розмірі 3721, 50 грн та доказами направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» (вх. № 1522Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/2530/22. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» (вх. № 1522Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/2530/22 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи.
07.09.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/2530/22 залишити без змін.
Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.
Інші заяви, клопотання щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом, 21.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» (генпідрядник, відповідач) та Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (субпідрядник, позивач) було укладено договір № 21/05-4, відповідно до умов п. 1.1. якого за завданням генпідрядника субпідрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування асфальтобетонного покриття при виконанні робіт з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м. Харкові. Міст через р. Немишля (код за ДК 021:2015 -45221000-2- Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів) відповідно до проектно-кошторисної документації, а генпідрядник - прийняти ці роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 1.2. договору кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації, узгодженої сторонами.
У відповідності до розділу 2 договору визначено вимоги щодо якості виконуваних робіт, зокрема, субпідрядник повинен виконати передбачені договором роботи, якість яких відповідає умовам будівельних норм та правил. Відношення сторін, пов'язані з забезпеченням гарантійного строку якості робіт (експлуатації об'єкта) та усуненням виявлених недоліків (дефектів), будуть регулюватися положеннями загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 № 668. Субпідрядник гарантує надійність і якість виконаних робіт і можливість експлуатації об'єкта протягом строків, встановлених законодавством України, та положеннями Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 № 668. Субпідрядник гарантує відповідність виконаних робіт та конструкцій проектній документації (п. 2.1.- 2.4 договору).
Порядок здійснення оплати унормовано сторонами у розділі 4 договору, зокрема, у п. 4.1. договору зафіксовано, що розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3).
Генпідрядник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається субпідрядником уповноваженому представнику замовника. (п. 4.6 договору).
Згідно п. 4.8. договору, якщо роботи виконані субпідрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, генпідрядник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків субпідрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього Замовник перераховує утримані суми.
Відповідно до п. 5.1 договору, з урахуванням змін внесених до умов договору Додатковою угодою № 1 від 04.10.2019 та Додатковою угодою № 2 від 24.03.2020, строк виконання робіт: початок робіт: травень 2018 року, завершення робіт: грудень 2020.
Місце виконання робіт є 61080, Харківська область, м. Харків, просп. Льва Ландау (п.5.2. договору).
Розділом 6 договору визначено права та обов'язки сторін, зокрема, генпідрядник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3) (п. 6.1. договору), при цьому генпідрядник має право, зокрема, контролювати виконання робіт у строки, встановлені цим договором; здійснювати контроль за якістю робіт, матеріалів, устаткування згідно з нормативними вимогами та положеннями загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 № 668 (п. 6.2.2., 6.2.5.3 договору).
Відповідно до п. 10.1. договору встановлено, що договір укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до, з врахування додаткової угоди № 2 до договору, 31.12.2021, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою № 1 до договору від 04.10.2019 внесено зміни в розділи 5 та 13 договору, а Додатковою угодою № 2 до договору від 24.03.2023 внесено зміни в розділ 5 договору, в частині строку дії договору; визначено також, що оплата за роботи, виконані протягом 2020 року, здійснюється генпідрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (форми № КБ-2В, КБ-3) в термін до 31.12.2021; також викладено в новій редакції розділ 13.
Як убачається з Актів приймання виконаних будівельних робіт № 1246 від 01.06.2020 на суму 4 734,00 грн., № 1768 від 01.06.2020 на суму 53 734,80 грн, № 2975.1 від 01.06.2020 на суму 28 797,60 грн (форми КБ-2в), які без жодних зауважень та заперечень підписані сторонами та комунальним підприємством «Шляхрембуд», як субпідрядником, належним чином виконана передбачена договором частина робіт, на загальну суму 87 266,40 грн.
У відповідності до положень п. 4.1 договору, сторонами обумовлено, що оплата за виконані роботи проводиться після підписання актів приймання передачі робіт, а умовами Додаткової угоди № 2 до договору від 24.03.2023 визначено, що оплата за роботи, виконані протягом 2020 року, здійснюється генпідрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (форми № КБ-2В, КБ-3) в термін до 31.12.2021.
Проте, станом на момент розгляду справи вартість виконаних та прийнятих робіт за період 2020 року за договором № 21/05-4 від 21.05.2018 відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД» заборгованість за договором № 21/05-4 від 21.05.2018 у розмірі 133 424,26 грн, в тому числі основну суму заборгованості у розмірі 87 266,40 грн, пеню у розмірі 15 882,48 грн, штраф у розмірі 6 108,64 грн, три процента річних у розмірі 2481,71 грн, суму інфляційного збільшення у розмірі 21 685,03 грн, а також 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що спір у даній справі стосується виключно наявності чи відсутності обов'язку сплати вартості виконаних та прийнятих робіт за договором № 21/05-4 (що не потребує спеціальних знань), а не виник з приводу недоліків виконаних робіт за договором між замовником та підрядником, тобто дослідження якості проведених робіт не входить до предмету доказування у даній справі. Відтак судом наголошено, що факти виконання позивачем робіт неналежної якості, для ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 23» є підставою для захисту своїх прав в порядку, визначеному у договорі (п. 2.4-2.5 договору), в тому числі шляхом звернення з позовом до суду, водночас в будь-якому випадку вказані обставини не є безпосередньо пов'язаними з предметом даного спору та обставинами, що підлягають доказування в межах спору у цій справі.
Крім того, судом першої інстанції зауважено, що відповідач не надав суду доказів в підтвердження оплати заборгованості за виконані роботи у повному обсязі та доказів які б спростовували наявності перед позивачем заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що сума основного боргу, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційного збільшення є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
З приписів статті 3 ЦК України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Разом із тим ч. 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором підряду, зобов'язання за яким регулюються главою 61 ЦК України.
Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 843 ЦК України передбачено, що ціна роботи або спосіб її визначення визначається у договорі.
Згідно з ч. 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до статті 530 ЦК України також визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 статті 612 ЦК України.
З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язок підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язку замовника цю роботу прийняти та оплатити.
Згідно умов спірного договору, належними доказами на підтвердження факту виконання робіт за договором є акт приймання виконаних будівельних та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-2в, КБ-3).
Як вірно встановлено і досліджено судом першої інстанції, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт № 1246 від 01.06.2020 на суму 4 734,00 грн., № 1768 від 01.06.2020 на суму 53 734,80 грн, № 2975.1 від 01.06.2020 на суму 28 797,60 грн (форми КБ-2в), які без жодних зауважень та заперечень підписані сторонами та комунальним підприємством «Шляхрембуд», як субпідрядником, належним чином виконана передбачена договором частина робіт, на загальну суму 87 266,40 грн.
Тобто, підписуючи договір та акт виконаних робіт до спірного договору, відповідач визнавав у нього наявність зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт.
Відповідач в свою чергу зазначає, що 10.03.2021 ТОВ «СМК № 23» було завершено проведення відбору проб вирубок (кернів) асфальтобетону. Головний випробувальний центр ДП «ДерждорНДІ» провів випробування з визначення товщини, середньої густини та водо насичення зразків-кернів, середньої густини та міцності за температури 20*С переформованих зразків, а також складу зразків-кернів. Результати випробувань викладені в Протоколі випробувань матеріалів № 31/18 від 22.03.2021р. За результатами встановлено значне відхилення фактичної товщини шарів асфальтобетонного покриття від проектної та мінімально допустимої.
Водночас, статтею 853 ЦК унормовано порядок прийняття замовником роботи, виконаної підрядником.
Так, згідно ч. 1-4 названої статті Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що спірні роботи були прийняті відповідачем по вищевказаним актам без будь-яких зауважень, більш того, підписом уповноваженої особи замовника підтверджений факт виконання вказаних робіт у повному обсязі.
Проте, законодавцем визначено два види недоліків робіт, явні та приховані недоліки, основною відмінністю яких є спосіб їх виявлення. Так, на відміну від явних недоліків, виявлення яких здійснюється на етапі прийняття робіт згідно акту приймання передачі, законодавцем виокремлено приховані недоліки, які можуть бути виявлення вже після прийняття відповідних робіт.
Отже, виявлені відповідачем недоліки відносяться до прихованих недоліків, процедура виявлення яких передбачена статтею 853 ЦК України та положеннями п. 106-107 Постанови КМУ №668 від 01.08.2005 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
Відповідно до п. 107 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою КМУ №668 від 01.08.2005, у разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, він зобов'язаний у порядку, визначеному договором підряду, повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику.
За приписами статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
У даному випадку сторони за договором визначились, що у разі виявлення в термін гарантійного строку, у закінчених роботах або в об'єкті ремонту недоліків (дефектів) субпідрядник, за письмовою вимогою генпідрядника зобов'язаний усунути за свій рахунок недоробки, що виникли протягом гарантійного строку і зумовлені виконанням робіт з порушенням діючих норм і правил, умов договору. Перелік недоробок і дефектів визначається дефектним актом, що укладається сторонами. В акті в обов'язковому порядку фіксується дата виявлення дефектів і строк їх усунення. При відмові субпідрядника брати участь у складанні дефектного акту він може складатись з залученням спеціалістів незаінтересованих органів (спеціалістів архбудконтролю) (п. 2.5 договору).
Якщо субпідрядник на протязі строку, визначеного в акті, не усуне недоліки у виконаних роботах, генпідрядник має право усунути недоліки силами іншого виконавця з оплатою цих витрат субпідрядником (п. 2.6 договору).
Таким чином, беручи до уваги приписи чинного законодавства та умови спірного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлення факту наявності прихованих недоліків у виконаних роботах має своїм наслідком усунення підрядником (позивачем) за свій рахунок недоробки, що виникли протягом гарантійного строку і зумовлені виконанням робіт з порушенням діючих норм і правил, умов договору, а у випадку відмови підрядника від усунення визначених недоліків, усунути недоліки самостійно силами іншого виконавця з оплатою цих витрат підрядником. Проте, наявність прихованих недоліків у виконаних роботах жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за вже прийняті роботи, строк оплати яких настав до виявлення таких недоліків і дослідження якості проведених робіт не входить до предмету доказування у даній справі.
Сторони визначились в п. 4.8 договору, що якщо роботи виконані субпідрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, генпідрядник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків субпідрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього замовник перераховує утримані суми.
Разом з тим, у даному випадку надані сторонами акти виконаних робіт № 1246 від 01.06.2020 на суму 4 734,00 грн, № 1768 від 01.06.2020 на суму 53 734,80 грн, № 2975.1 від 01.06.2020 на суму 28 797,60 грн (форми КБ-2в) за червень 2020 року підписані 01.06.2020 підписані без зауважень і до них не складались будь-які акти про недоробки (дефекти) в момент їх підписання сторонами, а отже, роботи прийняті сторонами.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач в якості доказів своєї позиції по справі, посилається на № 5 фіксації недоробок, дефектів виконаних робіт від 01.06.2020, однак, він стосується не тільки актів виконаних робіт № 1246, № 1768 та № 2975.1 (форми КБ-2в), які є предметом спору по даній справі, а й численних інших актів виконаних робіт, тобто вказаний акт недоробок стосується значно більшого обсягу робіт, ніж по спірних актах виконаних робіт, які розглядаються у даній справі. При цьому вказані спірні акти виконаних робіт є проміжними, відтак посилання відповідача на відсутність шарів покриття, ненадання виконавчої документації в якості наявності недоліків виконаних позивачем робіт є неспроможними, а безпосередньо сам акт № 5 фіксації недоробок, дефектів виконаних робіт від 01.06.2020 не містить в собі конкретних вичерпних документально встановлених та зафіксованих недоробок чи дефектів виконаних позивачем робіт в червні 2020 року.
Крім того, вказаний акт № 5 фіксації недоробок, дефектів виконаних робіт від 01.06.2020 складений одноосібно відповідачем, без участі позивача, окремим документом та поза процедурою прийняття виконаних робіт за договором № 21/05-4, передбаченою безпосередньо умовами договору, у зв'язку з чим, вказаний акт не може бути належним в розумінні вимог чинного законодавства доказом будь-яких дефектів чи недоробок, виконаних позивачем робіт саме за червень 2020 року.
Також колегія суддів зауважує, що надані відповідачем акт № 1 фіксації недоробок та дефектів виконаних робіт від 26.07.2018, акт № 4 фіксації недоробок і дефектів виконаних робіт від 19.12.2019 взагалі не стосуються предмету спору у даній справі, адже ці акти складені за інші періоди часу та не стосуються робіт, виконаних в червні 2020 року.
Щодо посилання апелянта на Протокол випробувань матеріалів № 31/18 від 22.03.2021, в якому встановлено відхилення фактичної товщини шарів асфальтобетонного покриття від проектної та мінімально допустимої, колегія суддів зауважкє, що він не може бути належним доказом недоліків (дефектів) виконаних позивачем відповідачу робіт саме в червні 2020 року, адже дослідження здійснювалось із спливом значного періоду часу, а сам по собі зміст дослідження вказує лише на можливе відхилення товщини шару покриття, тобто не встановлює будь-яких інших недоліків (дефектів) виконаних позивачем робіт за конкретний період часу (в червні 2020 року робіт) та на конкретній ділянці робіт саме по спірним актам виконаних робіт № 1246, № 1768 та № 2975.1 (форми КБ-2в).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні жодні підстави для відстрочки оплати виконаних робіт на підставі п. 4.8 укладеного сторонами договору, оскільки матеріалами справи такі припущення відповідача спростовуються.
Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Як наслідок, таке судове рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених ч. 2 статті 625 ЦК України, та передбаченої договором неустойки.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач, окрім основної заборгованості, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 15882,48 грн, штраф у розмірі 6108, 64 грн, 3% річних у розмірі 2481,71 грн; інфляційне збільшення у розмірі 21685,03 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п. 7.1 укладеного сторонами договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами, цим договором, а п. 7.3.3 укладеного сторонами договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня в розмірі 0,1 від вартості робіт, за якими допущене прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Разом з тим, за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон» перевірку розрахунку позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, 3% річних, штрафу та суми інфляційного збільшення, дійшла висновку, що дані нарахування є вірними, та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 15882,48 грн, штрафу у розмірі 6108, 64 грн, 3% річних у розмірі 2481,71 грн та інфляційного збільшення у розмірі 21685,03 грн, є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позовна заява та всі письмові докази, додані до неї, подані відповідно до вимог статей 91, 162-164 ГПК України і засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідач ніяких заперечень проти достовірності конкретної інформації в документах, доданих до позовної заяви, - не наводить, клопотань про дослідження оригіналів письмових доказів не заявляє.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, відповідачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/2530/22 слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» (вх. № 1522Х) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/2530/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.І. Терещенко