ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4070/23
провадження № 2/753/3622/23
УХВАЛА
"12" жовтня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Котвицького В.Л.,
за участю секретаря Володька С.С.,
представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,
представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про зміну предмету позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
До суду 03.09.2023 ОСОБА_3 подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої ОСОБА_3 замість вимоги про визнання за нею права власності на 2/3 ідеальної частки автомобіля марки "MAZDA", модель СХ-5, 2191 куб.см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 (п. 4 позовних вимог), ОСОБА_3 заявляє вимогу про стягнення на свою користь з ОСОБА_4 грошової компенсації у розмірі 1/2 ринкової вартості автомобіля марки "MAZDA", модель СХ-5, д.н.з. НОМЕР_2 , що становить суму 394 119,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишені без змін.
В якості правових підстав для зміни предмету позову ОСОБА_3 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс2), де висловлені правові висновки, щодо можливості стягнення половини вартості автомобіля на користь одного із подружжя, а не його поділ між подружжям у рівних частинах, на підставі ч. 4 та 5 ст. 71 СК України, ст. 183, 364, 365 ЦК України.
Представник відповідача у підготовчому засіданні заперечував проти прийняття даної заяви до розгляду та просив відмовити, про що, подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що сторона позивача шляхом подання такої заяви намагається змінити одночасно і предмет позову і підстави позову.
Суд, заслухавши позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи, подану заяву, приходить наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. (ч. 1, 3 ст. 44 ЦПК України)
Відповідно до положення ч. 2, 3 статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Водночас, процесуальним законом не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.д.
В разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань), суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета спору або підстав позову.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Тобто, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог.
Разом з тим, збільшенням розміру позовних вимог є збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових чи нових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, в тому числі шляхом доповнення немайнової вимоги майновою.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19.
Як вбачається зі змісту первинної позовної заяви, позивач ОСОБА_3 просить суд:
- встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.096.2010 по 23.10.2014 включно;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки "MAZDA", модель СХ-5, 2191 куб.см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 .
- в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_3 визнати право власності на 2/3 ідеальної частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право власності на 2/3 ідеальної частки автомобіля марки "MAZDA", модель СХ-5, 2191 куб.см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 .
До суду 03.09.2023 ОСОБА_3 подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої ОСОБА_3 замість вимоги про визнання за нею права власності на 2/3 ідеальної частки автомобіля марки "MAZDA", модель СХ-5, 2191 куб.см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 (п. 4 позовних вимог), ОСОБА_3 заявляє вимогу про стягнення на свою користь з ОСОБА_4 грошової компенсації у розмірі 1/2 ринкової вартості автомобіля марки "MAZDA", модель СХ-5, д.н.з. НОМЕР_2 , що становить суму 394 119,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишені без змін.
Звертаючись до суду з первісними вимогами ОСОБА_3 обґрунтовувала свої позовні вимоги положеннями ст. З, 60, 63, 69, 70, 71 (ч. 1, 2) СК України, ст. 368, 372 ЦК України та вказувала на необхідність поділу автомобіля, шляхом визнання за нею права власності на 2/3 частини автомобіля з урахуванням наявності підстав для відступлення від рівності часток.
Разом із тим, первісний позов не обґрунтовувався підставами щодо можливості стягнення половини вартості спірного автомобіля, а саме про те, що спірний автомобіль є неподільною річчю (ст. 183 ЦК України), що виділ у натурі частки зі спірного автомобіля є неможливим (ст. 364 ЦК України), про припинення права на частку у спірному автомобілі, внаслідок отримання компенсації (ст. 365 ЦК України).
У первісному позові ОСОБА_3 не зазначено, що нею надано згоду на присудження їй компенсації замість частки у спірному автомобілі (ч. 4 ст. 71 СК України).
Лише у заяві про зміну предмету позову ОСОБА_3 зазначає, що вона не претендує на те, щоб залишити вказаний автомобіль собі, оскільки фактично спірний автомобіль перебуває та завжди перебував у користуванні відповідача. Позивач надає згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за її частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача.
В якості правових підстав для зміни предмету позову ОСОБА_3 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс2), де висловлені правові висновки, щодо можливості стягнення половини вартості автомобіля на користь одного із подружжя, а не його поділ між подружжям у рівних частинах, на підставі ч. 4 та 5 ст. 71 СК України, ст. 183, 364, 365 ЦК України.
Тобто, маючи право вибору (визнання права власності на частку автомобіля або стягнення половини вартості автомобіля), звертаючись до Дарницького районного суду м. Києва у березні 2023 року ОСОБА_3 обрала саме варіант визнання права власності на частку автомобіля.
Шляхом подання заяви про зміну предмету позову ОСОБА_3 у межах вже відкритого провадження фактично подається новий позов, які має інший предмет позову та підстави позову.
Поряд з цим, ч. З ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Отже, заява про зміну предмету позову ОСОБА_3 означає одночасну зміну і предмету і підстав пред'явленого позову, що не допускається згідно з вимогами процесуального закону.
Також, слід зазначити, що пред'явлені вимоги ОСОБА_3 у заяві про зміну предмету позову протирічать одна одній. Це узгоджується із тим, що ОСОБА_3 одночасно просить визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль (позовна вимога №2) та одночасно просить стягнути половину вартості автомобіля, без вирішення питання права власності на автомобіль, що ставить у правову невизначеність ОСОБА_4 щодо права власності на спірний автомобіль.
Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №209/3085/20 від 08.02.2022 ОСОБА_3 не врахувала, що стягнення половини вартості автомобіля з іншого подружжя у порядку поділу майна можливий лише у разі виділення такого автомобіля у власність ОСОБА_4 , оскільки саме такий підхід викладено у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду, однак жодних вимог про виділення спірного автомобіля у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до суду не заявлялось.
Положеннями ст. 13 ЦПК України визначений зміст принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дана норма в контексті принципу диспозитивності визначає та обмежує межі розгляду справи судом позовними вимогами, пред'явленими позивачем. Позивач, на власний розсуд реалізуючи свої процесуальні права, самостійно формує свої позовні вимоги, а також обирає способи захисту своїх прав та інтересів.
Таким чином, виходячи з предмету спору та суб'єктного складу сторін, суд відмовляє у прийнятті заяви про зміну предмету позову, оскільки суд вбачає, що позивачем фактично змінено як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, та не допускається.
За викладеного, суд приходить до висновку про відмову у прийняті заяви позивача про зміну предмета позовної заяви
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 259, 260, 261, 268, 353 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У прийнятті заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про зміну предмету позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовити.
Роз'яснити позивачу за первісним позовом, що відмова в прийнятті заяви про зміну предмету позову не перешкоджає зверненню із позовною заявою до суду в загальному позовному порядку шляхом подання окремого позову.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту оголошення.
Ухвала про відмову у прийнятті до розгляду заяви оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Л. Котвицький