Справа № 752/14172/22
Провадження № 2/752/2727/23
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
03.10.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря Луценко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Свою позовну заяву позивач обґрунтовував тим, що 26.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. На підтвердження укладення договору позики було складено розписку, відповідно до якої відповідач отримав від позивача в борг 15000 доларів США та зобов'язувалась їх повернути через три дні 29.02.2020. Відповідач не виконала своїх зобов'язань за договором позики у встановлений строк.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42685,05 грн та стягнути суму судового збору у розмірі 5484,00 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установлному законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установлному законом порядку, будь-яких заяв та клопотань до суду не надав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, неявкою повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання відповідача без повідомлення причин, суд у відповідності з ч. 1 ст. 280 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Судом встановлено, що 26.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. На підтвердження укладенняч договору позики між сторонами по справі було складено розписку, відповідно до якої відповідач отримав від позивача в борг 15000 доларів США та зобов'язувалась повернути їх через три дні 29.02.2020.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 не здійснила жодного платіжа відповідно до договору позики.
Статтею 202 ЦК України, визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов?язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов?язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідно ч.2 ст. 1046 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд приходить до висновку, що між сторонами існують зобов'язання, що випливають з договору позики.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18.09.2013 року по справі № 6063цс13, від 11.11.2015 року по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей цього ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Положеннями ст.ст. 525, 526 і 527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статті 546, 549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов'язання неустойкою.
Положеннями ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк прострочення розпочинається з першого дня прострочення заборгованості 01.03.2020 по 03.10.2022 становить 947 календарних днів, тобто 3% річних за пропорцією (15000 доалрів США х 36,56 курс долара США до гривні НБУ) х 3 х 947 : 365 : 100 = 42685,05 грн.
Відповідач, не здійснив повернення суми заборгованості, яке мав здійснити до 29.02.2020, тим самим не виконав свого зобов'язання щодо повернення суми позики, що не спростовано відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги наведені вище вимоги закону та встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Щодо вимоги позивача про витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Кошельник Б.С. 19.09.2022 укладено договір про надання правничої допомоги № 19/09/2022.
Згідно Акту наданих послуг № 1 від 03.10.2022 до вказаного договору вартість наданих послуг склала 3000,00 грн.
В матеріалах справи наявна квитанція № 0.0.2684013079.1 від 22.09.2022 про сплату за надання правової допомоги по договору від 19.09.2022 в сумі 3000,00 грн.
Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягнення судовий збір у розмірі 5484,00 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) основну заборгованість за договором позики від 26.02.2020 у сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США 00 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 3% річних у розмірі 42685 (сорок дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 5484 (пять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Ю.Ю. Мазур