Номер провадження: 11-сс/813/1533/23
Справа № 947/15949/23 1-кс/947/6439/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
представників власника майна-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023163510000106 від 15 лютого 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358; ч.4 ст.190 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року задоволено клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 та накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA 6», 2004 року випуску, бежевого кольору, vin НОМЕР_1 , який зареєстровано на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження вказаного об'єкту чи перереєстрацію його у будь-який спосіб, здійснення реєстраційних дій та із подальшим утриманням транспортного засобу на майданчику тимчасового збереження транспортних засобів, в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_8 , в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді в частині перебування транспортного засобу на майданчику тимчасового зберігання та надати власнику ОСОБА_8 право на користування транспортним засобом, зобов'язати уповноважених посадових осіб повернути власнику транспортний засіб.
Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема без участі власника майна.
Захисник стверджує, що накладення арешту на майно ОСОБА_8 є недопустимим, оскільки вона не має жодного статусу у кримінальному провадженні, добросовісно набула право власності на транспортний засіб.
Крім того, матеріали провадження не містять обґрунтування того, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України.
Захисник вважає, що клопотання не містить підстав та мету необхідності накладення арешту на транспортний засіб, зокрема, що майно може бути в подальшому конфісковане.
Позиції учасників апеляційного провадження
Представники власника майна ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 звернулася до апеляційного суду з заявою про розгляд апеляційної скарги за її відсутності та заперечувала проти її задоволення.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи викладене, апеляційний суд, керуючись ч.4 ст.405 КПК України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, на теперішній час слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023163510000106 від 15.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння невстановленими особами нерухомим майном та транспортним засобами, шляхом обману та використання завідомо підроблених довіреностей, начебто посвідчених у Консульствах України за кордоном, вчиненого в особливо великих розмірах.
Відповідно до клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Одеси та Одеської області невстановленими особами у період з кінця лютого 2022 року по теперішній час організовано схему незаконного привласнення нерухомого майна, транспортних засобів, а також інших активів громадян України та інших осіб, шляхом підроблення довіреностей на право розпорядження вказаним майном, які начебто посвідчені консульськими посадовими особами, що працюють в дипломатичних представництвах та консульських установах України, та, у подальшому, надання вказаних підроблених довіреностей приватним нотаріусам для реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей України.
Так, до Одеської обласної прокуратури, на виконання доручення процесуального керівника, надійшов рапорт УСР в Одеській області ДСР НП України, відповідно до якого в ході виконання доручення було встановлено факт незаконної перереєстрації транспортного засобу на підставі неіснуючої довіреності посвідченої начебто Консулом України в Литовській Республіці ОСОБА_11 , особа, яка видала довіреність: ОСОБА_12 , РНОКПП: НОМЕР_2 , представники: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , № Довіреності: НОМЕР_3 , дата посвідчення: 24.06.2022 року, строк довіреності: 24.06.2025 року, номер у реєстрі нотаріальних дій: 318, на розпорядження транспортним засобом.
Крім того встановлено, що раніше на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований автомобіль марки «MAZDA 6», 2004 року випуску, бежевого кольору, vin НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_4 . У подальшому 03.01.2023 року вказаний автомобіль перереєстровано на державний номер НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, 21.02.2023 року даний автомобіль перереєстровано на державний номер НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У подальшому даний автомобіль перереєстровано на державний номер НОМЕР_7 на ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_8 .
Разом із тим, згідно з відповіддю Посольства України в Литовській Республіці від 24.03.2023 року довіреність з відомостями про особу, яка видала довіреність: ОСОБА_12 , РНОКПП: НОМЕР_9 , представники: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , № Довіреності: НОМЕР_3 , дата посвідчення: 24.06.2022 року, строк довіреності: 24.06.2025 року, номер у реєстрі нотаріальних дій: 318, на розпорядження транспортним засобом, у даному посольстві не посвідчувалась. В Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Посольства за 2022 рік за реєстровим номером 318 від 18.05.2022 року значиться наступна нотаріальна дія: посвідчення довіреності, особа яка видала довіреність ОСОБА_17 .
Таким чином, в діях невстановлених досудовим розслідуванням осіб вбачаються ознаки підробки та використання завідомо підробленого офіційного документу з метою шахрайського заволодіння правом власності на транспортний засіб.
Так, 18.05.2023 року постановою процесуального керівника у даному кримінальному провадженні в порядку ст. ст. 98, 110 КПК України, транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA 6», 2004 року випуску, бежевого кольору, vin НОМЕР_1 , визнано речовим доказом.
Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на вилучене майно порушує права власника майна, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки вилучений автомобіль є об'єктом кримінально-протиправних дій, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто транспортний засіб відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Відтак, метою накладення арешту майна в рамках даного кримінального провадження є необхідність забезпечення збереження речових доказів п. 1) ч. 2 ст. 170 КПК України.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, погоджується з думкою слідчого судді про те, що арешт майна є необхідним для забезпечення збереження майна, яке може бути використано в якості речового доказу, зокрема транспортний засіб марки «MAZDA 6», 2004 року випуску, бежевого кольору, vin НОМЕР_1 , вказаний автомобіль може бути ймовірним предметом кримінальних правопорушень в даному кримінальному провадженні.
Також, апеляційний суд погоджується з думкою слідчого судді про те, що не застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна об'єктивно може призвести до вчинення невстановленими особами протиправних дій відносно зазначеного транспортного засобу, а тому існує необхідність у його збереженні.
Водночас, апеляційний суд критично оцінює доводи представника власника майна про те, що транспортний засіб в подальшому не може бути конфіскований, оскільки відсутність у санкції статті конфіскації майна, не є підставою, яка унеможливлює накладення арешту на майно, яке відповідає вимогам ст.98 КПК України.
Крім того, на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії направленні на встановлення та отримання достатніх доказів для пред'явлення причетним до протиправних дій особам обґрунтованих повідомлень про підозру за ч.3 ст.358; ч.4 ст.190 КК України.
На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя врахувавши всі обставини кримінального провадження, обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи представників власника майна про те, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора без участі власника майна, оскільки під час звернення прокурора з клопотанням, транспортний засіб марки «MAZDA 6», 2004 року випуску, бежевого кольору, vin НОМЕР_1 , не вилучався, а тому участь власника майна не була обов'язковою.
Так, відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
В свою чергу апеляційний суд зазначає про те, що при зверненні з клопотанням прокурор ставив питання про необхідність розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Аналізуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою всестороннього, об'єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси ОСОБА_8 , з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року, якою накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA 6», 2004 року випуску, бежевого кольору, vin НОМЕР_1 , який зареєстровано на ім'я ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4