Справа № 569/9652/19
1-кс/569/6361/23
УХВАЛА
16 жовтня 2023 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
інших осіб, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника - адвоката ОСОБА_8 , про встановлення процесуального строку досудового розслідування, в порядку ст. 28 КПК України, поданого у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Представник - адвокат ОСОБА_8 , діючи в інтересах інших осіб, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування ОСОБА_5 - керівника ТУ ДСА України в Рівненській області, ОСОБА_6 - заступника керівника ТУ ДСА України в Рівненській області, ОСОБА_9 - керівника ТОВ «Аптека-Центр», ОСОБА_7 - керівника ПП - фірма «Віган В» та ПП «Сюрприз», звернувся до суду із клопотанням, про встановлення процесуального строку досудового розслідування, в порядку ст. 28 КПК України, поданим у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчими СУ ГУНП в Рівненській області, за процесуального керівництва прокурорів Рівненської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
У зазначених кримінальних провадженнях ОСОБА_5 - керівник ТУ ДСА України в Рівненській області, ОСОБА_6 - заступник керівника ТУ ДСА України в Рівненській області, ОСОБА_9 - керівник ТОВ «Аптека-Центр», ОСОБА_7 - керівник ПП - фірма «Віган В» та ПП «Сюрприз» є іншими особами, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування - особами, стосовно яких (в тому числі щодо їх майна) здійснюються процесуальні дії, визначені КПК України.
Вказав, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, пройшло більше 4 років, проте орган досудового розслідування, всупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 9, 22, 28 КПК України, проводить досудове розслідування неефективно, без всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, а також поза розумними строками, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
За вказаний період, стороною обвинувачення проведено лише ряд слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, за участі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , які мають ознаки формальності та упередженості, щодо вказаних вище фізичних та юридичних осіб та їх контрагентів.
Увесь цей час, вищевказані фізичні та юридичні особи зазнають протиправного втручання у свою діяльність, зокрема, господарську, зі сторони працівників правоохоронних органів, що негативно впливає на ділову репутацію керівництва територіального органу державної влади, підриває авторитет держави та судової гілки влади, а також негативно відображається на фінансово-господарській діяльності ТОВ «Аптека-Центр», ПП - фірма «Віган В», ПП «Сюрприз», що як наслідок, тягне за собою додаткові витрати на отримання правничої (правової) допомоги адвокатів.
Зазначив, що здійснення досудового розслідування у даному випадку проводиться із очевидним порушенням «розумних строків», водночас має місце тривале і необґрунтоване обмеженням прав, свобод та законних інтересів вищевказаних фізичних та юридичних осіб.
Вважає, що у сторони обвинувачення на даний час є достатньо можливостей та підстав для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, відповідно до статей 283, 284 Глави 24 КПК України, із урахуванням положень статей 276-279 Глави 22 КПК України.
Інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні клопотання підтримали, просили суд його задовольнити.
Зазначили, що протягом тривалого часу, більше 4 років, зазнають протиправного втручання у свою трудову та господарську діяльність, з боку правоохоронних органів, що негативно впливає на їх ділову репутацію, негативно відображається на фінансово-господарській діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання, негативно впливає на їх здоров'я та самопочуття, а також тягне додаткові витрати на отримання правничої (правової) допомоги адвокатів у даному кримінальному провадженні. Вважають, що дане кримінальне провадження використовуються правоохоронними органами з метою здійснення на них тиску.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні заперечили щодо клопотання, просили суд відмовити у його задоволенні.
Зазначили, що жодною з норм кримінального процесуального закону, в тому числі, ст.ст. 1-35, 113, 114, 116, 219, 303-309, 369-371 КПК України, не передбачене повноваження слідчого судді на встановлення слідчому чи прокурору процесуального строку для закінчення досудового розслідування. Вважають, що доводи на які вказує представник є надуманими.
Заслухавши думку учасників процесу в судовому засіданні, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Рівненській області, за процесуального керівництва прокурорів Рівненської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває більше 4 років, під час якого стороною обвинувачення проводилися відповідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , при цьому, права та законні інтереси даних осіб обмежувалися, шляхом проведення щодо вказаних громадян допитів, виїмок документів, обшуків, арештів їхнього майна, перевірок, тощо.
На момент подання клопотання у даному кримінальному провадженні, підозру не повідомлено жодній особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийнятті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
За змістом ч. 2 ст. 28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Частиною 2 ст. 113 КПК України визначено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має встановлювати процесуальні строки в межах граничного строку, передбаченого КПК України, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого КПК України, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Разом з тим ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, у обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені процесуальним законом.
Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов'язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків, відповідно до положень ст. 114 КПК України, зокрема, для закінчення досудового розслідування та прийняття одного з рішень, передбачених ст. 283 КПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.10.2019 у справі за № 757/37346/18-к (провадження за № 51-1329км19); ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі за № 757/49263/15-к (провадження за № 51-4875км18); постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі за № 303/1679/18 (провадження за № 51-6331км18); постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі за № 757/5607/19-к (провадження за № 51-4094км19); постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі за № 263/2612/19 (провадження за № 51-4312км19); постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі за № 757/25205/19-к (провадження за № 51-3695км19); постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі за № 757/23781/20 (провадження за № 51-3138км20).
Поряд з цим, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі за № 761/20985/18 (провадження за № 51-8007км18), та на яку покликається прокурор, жодною з норм кримінального процесуального закону, в тому числі, ст.ст. 1-35, 113, 114, 116, 219, 303-309, 369-371 КПК України, не передбачене повноваження слідчого судді на встановлення слідчому чи прокурору процесуального строку для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, слідчий суддя зазначає, що виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 434-1 434-2 КПК і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного кримінального суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі за № 130/1001/17 (провадження за № 51-7588км18).
Таким чином, при виборі правової позиції, у даному випадку підлягає застосуванню не висновок, що міститься в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі за № 761/20985/18 (провадження за № 51-8007км18), а висновок, щодо застосування норм права, викладений у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.10.2019 у справі за № 757/37346/18-к (провадження за № 51-1329км19), а тому доводи прокурора є безпідставними.
Окрім цього, на необхідності враховувати конкретні обставини справи при вирішенні питання щодо дотримання гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) розумних строків кримінального провадження неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ).
Зокрема, у п. 116 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Вергельський проти України» ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Момент, з якого ст. 6 Конвенції починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи (п. 253 рішення ЄСПЛ від 21квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Також ЄСПЛ звертає увагу, що термін «пред'явлення обвинувачення» слід сприймати в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включаються й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (рішення ЄСПЛ у справі «Екле проти ФРН»).
Разом із цим обвинувачений у кримінальній справі розраховує на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю і положення ст. 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинувачуваної особи в стані невизначеності щодо своєї долі (рішення ЄСПЛ у справах «Нахманович проти Росії», «Іванов проти України»).
Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд надавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 62 рішення ЄСПЛ від 18 січня 2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»).
З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства").
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.
У справі «Антоненков проти України» Європейський суд наголосив, що «розумність тривалості провадження має бути оцінена в світлі конкретних обставин справи з врахуванням критеріїв, напрацьованих Європейським судом, зокрема складності справи та поведінки заявника і відповідних державних органів. Крім того, також має прийматись до уваги характер процесу та значення, яке він мав для заявника (рішення у справі «Антоненков та інші про України» від 22 листопада 2005 року, остаточне).
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження, відповідно до ч. 3 ст. 28 КПК України, є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Як було встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, стороною обвинувачення не наведено відомостей, а також не надано доказів, які б свідчили про особливу складність цієї справи, чи наявність перешкод або труднощів, що перешкоджали б прогресу у розслідуванні цього кримінального провадження, а також інших даних, які б свідчили про неможливість його завершення шляхом прийняття стороною обвинувачення одного з передбачених ст.ст. 283, 284 КПК України процесуальних рішень, в тому числі, з урахуванням положень, визначених ст.ст. 276-279 КПК України, щодо повідомлення особі про підозру чи висунення обвинувачення, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їхню відданість принципам верховенства права та їхню здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них.
Отже, проведення досудового розслідування даного кримінального провадження без явного прогресу у розслідуванні в строк, що перевищує більше 4 років, на переконання слідчого судді, повністю нівелює загальну засаду кримінального провадження, визначену у ст. 28 КПК України, та вказує на неефективність досудового розслідування.
За викладених обставин, слідчий суддя, здійснюючи у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, встановив, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування в недостатній мірі проводяться слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії, а тому вважає за можливе визначити процесуальні строки для проведення даного досудового розслідування, які будуть відповідати критеріям розумності, передбаченим ст. 28 КПК України, при цьому, зазначене встановлення процесуальних строків досудового розслідування, на переконання суду, в повній мірі відповідатиме балансу легітимного інтересу у розслідуванні злочинів з цінностями і інтересами суспільства та жодним чином не буде перешкоджати реалізації права на захист учасникам даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-35, 113, 114, 116, 219, 303-309, 372 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити повністю.
Строк досудового розслідування, установлений ст. 219 КПК України, в порядку ст. 28 КПК України, привести у відповідність до «розумного строку», встановивши стороні обвинувачення, в особі уповноваженого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, та уповноваженого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, процесуальний строк в 1 (один) місяць, з дня проголошення ухвали слідчого судді для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, відповідно до статей 283, 284 Глави 24 КПК України, із урахуванням положень статей 276-279 Глави 22 КПК України.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на уповноваженого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000096 від 24.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Ухвала остаточна та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1