Номер провадження: 22-ц/813/6175/23
Справа № 521/2226/23
Головуючий у першій інстанції Рядча Т.І.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Долгової В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна»,
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року,
за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» про стягнення заробітної плати,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» про стягнення заробітної плати, в обґрунтування якого зазначив, що з 17.10.2016 року по теперішній час працює на посаді менеджера зі збуту в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна», яке знаходить у м. Львів, дистанційно з м. Херсона.
З початку повномасштабного вторгнення на територію України та оголошення воєнного стану позивач перебував у м. Херсоні та вчасно отримував заробітну плату, однак починаючи з березня 2022 року до моменту подання позову, виплата заробітної плати призупинилися.
Позивач зазначає, що простій у роботі виник не з його вини, тому відповідач повинен здійснити виплату заробітної плати за період з березня 2022 року по грудень 2022 року виходячи з 2/3 окладу. Розмір заробітної плати розрахований виходячи з розміру отримуваної заробітної плати за відповідний період 2021 року, оскільки відповідач на запит позивача щодо отримання, зокрема відомостей про розмір заробітної плати відповіді не надав.
ОСОБА_1 просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 149802,90 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 11 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» про стягнення заробітної плати задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 104933,31 грн без урахуванням всіх обов'язкових податків та зборів.
Суд першої інстанції, виходив з того, що трудові відносини між сторонами не припинені, позивач заяв про надання відпусток не писав, а відповідач жодних наказів щодо ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року не виносив. Фактично відбулось вимушене зупинення роботи не з вини працівника.
Обраховуючи розмір заробітної плати за час простою, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наказу № 2 шт-к від 01.02.2022 року менеджеру з питань регіонального розвитку встановлено посадовий оклад в розмірі 15600 грн, а відповідно до наказу № 11шт-к від 31.05.2022 року з 01.06.2022 року ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад в розмірі 15800 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що з 24.02.2022 року товариство роботу не зупинило, простій на підприємстві чи для окремих працівників не проголошувався, трудові відносини з позивачем не припинені. З 01.03.2022 року позивач роботу не виконує, тому відповідачем в табелях обліку робочого часу зазначається про відсутність працівника з нез'ясованих причин.
Звертає увагу не те, що заробітна плата виплачується за виконану роботу, разом з тим працівником така робота не виконується. Посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.06.2023 року ОСОБА_1 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги отримана ОСОБА_1 05.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідачем позивачу з початку трудових відносин встановлено дистанційний режим роботи, який не передбачає з'явлення працівника на робочому місці та надає можливість виконання робіт навіть в умовах окупації. Також відповідач зазначає про ненадання відповідачем доказів відсутності позивача на робочому місці. Доводи про необхідність зменшення стягнутої суми заборгованості з урахуванням розміру податків та зборів вважає необґрунтованим, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові № 359/10023/16-ц.
Копію ухвали про відкриття провадження Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» отримало 10.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку-повідомлення отримав 11.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференці, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» - Костур Р.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції керуючись положеннями ст. ст. 34, 113 КЗпП України виходив з того, що у період з 01.03.2023 року по 31.12.2022 року відбулося вимушене зупинення роботи не з вини працівника, а саме простій, тому заборгованість по заробітній платі відповідача перед ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року складає 104933,31 грн, що становить 2/3 від встановленого окладу за вказаний період.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, зміст яких полягає у сукупності суб'єктивних прав і обов'язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та зі створенням належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем.
Основними ознаками наявності між сторонами трудових відносин є: укладення між сторонами трудового договору, особисте виконання працівником роботи відповідно до умов укладеного договору, підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, створення роботодавцем належних умов праці та її відповідна оплата.
Згідно наказу № БС0000000109 від 10.10.2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду менеджера зі збуту в ТОВ «Бі-Ес Косметікс Україна» з 11.10.2016 року.
Наказом ТОВ «Бі-Ес Косметікс Україна» від 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 з посади менеджера зі збуту переведено на посаду менеджера з питань регіонального розвитку з 07 вересня 2017 року, з оплатою згідно штатного розпису.
Сторонами визнано, що позивачу встановлено дистанційний режим роботи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що встановлений йому дистанційним режим роботи надає можливість виконувати роботу навіть за умови окупації.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що позивач працював на посаді менеджера з питань регіонального розвитку (Херсонська, Запорізька області).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжено.
З початку повномасштабного вторгнення на територію України та оголошення воєнного стану позивач перебував у м. Херсоні за місцем свого проживання.
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п'ятій статті 97 КЗпП України.
Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 КЗпП Українипитання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, ЗакономУкраїни «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справ № 905/857/19.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути заробітну плату за період з березня 2022 року по грудень 2022 року, виходячи із 2/3 заробітної плати як за простій у розмірі 149802,90 грн, в обґрунтування зазначивши, що починаючи з березня 2022 року він не отримує заробітну плату. При цьому, жодних заяв про відпустку за власний рахунок, звільнення чи інших не писав. Вважає, що відбулося вимушене призупинення роботи у зв'язку з виникненням невідворотних обставин, тому має право на отримання заробітної плати як за простой.
Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
Аналіз статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов'язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц (провадження № 61-46703св18) та від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20 (провадження № 61-11379св21).
Місцезнаходженням ТОВ «Бі-Ес Косметікс Україна» є м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд. 121, і у період часу 24.02.2022 року по час розгляду справи судом, товариство не зупиняло свою діяльність, простій в товаристві не оголошувався, оскільки відсутні передбачені статтею 34 КЗпП України підстави для оголошення простою.
За період часу з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року ОСОБА_1 роботу обумовлену трудовим договором за посадою менеджера з питань регіонального розвитку (Херсонська, Запорізька, Миколаївська області) не виконував, перебував на окупованій території.
У зв'язку з відсутністю із позивачем зв'язку ТОВ «Бі-Ес Косметікс Україна» у табелях обліку щодо невиконання позивачем роботи за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року зазначено «НЗ» (нез'ясовані причини).
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що відповідачем не надано ані доповідних записок, ані наказів, ані розпоряджень, актів про відсутність на робочому місці не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем під час розгляду справи зазначалося саме про невиконання позивачем роботи, а не про відсутність останнього на робочому місці.
Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним у дистанційному режимі виконувалася робота обумовлена договором.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що місце проживання позивача на тимчасово окупованій території (м. Херсон) не є підставою для встановлення ТОВ «Бі-Ес Косметікс Україна» простою, оскільки частина території на якій позивач повинен виконувати обов'язки, перебуваючи на посаді посаді менеджера з питань регіонального розвитку (Херсонська, Запорізька, Миколаївська області), не була окупованою і органи державної влади здійснювали свої повноваження.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» про стягнення заробітної плати.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» про стягнення заробітної плати, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.В. Кострицький
Н.В. Стахова