ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2023м. ХарківСправа № 922/2432/21 (643/8790/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2 , 2. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни , 3. Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича , 4. Державного підприємства "СЕТАМ"
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що розглядається в межах провадження у справі № 922/2432/21 про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_1
за участю :
представника позивача - Колісніченко А.С.
представника 1-го відповідача - Конюшко Д.Б.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2021 Ухвалою суду від 25.08.2021 серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Антоненка Дмитра Олександровича. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 27.09.2021 для подачі до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.
Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 27.10.2021 для підготовки та подання до суду плану реструктуризації боргів боржника.
Зобов'язано керуючого реструктуризацією у строк до 27.10.2021 провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_1 було опубліковано 26.08.2021 за № 67095 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 24.09.2021.
07.09.2021 до канцелярії суду від ОСОБА_2 надійшло повідомлення забезпеченого кредитора в порядку ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства про вимоги до ОСОБА_1 , які забезпечені заставою майна боржника на загальну суму 7 680 доларів США. Надане повідомлення було долучено судом до матеріалів справи.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним у встановлений в оголошенні строк надійшли заяви:
- ОСОБА_3 (вх.№ 22279 від 22.09.2021) на загальну суму 220 000, 00 грн.;
- ОСОБА_4 (вх. № 22407 від 23.09.2021) на загальну суму 1 187 000,00 грн.;
- Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вх. № 22456 від 24.09.2021) на загальну суму 31 144,89 грн. Відповідними ухвалами суду зазначені заяви з грошовими вимогами були прийняті судом до розгляду та призначений їх розгляд в попередньому засіданні суду.
Ухвалою суду від 15.11.2021 в попередньому засіданні було визнано наступний розмір грошових вимог кредиторів:
- ОСОБА_3 на загальну суму 220 000 грн. та 4540,00 грн судового збору;
- ОСОБА_4 на загальну суму 1 187 000,00 грн.;
- Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на загальну суму 22 924,54 грн. (з яких 16 651,70 грн. сума заборгованості, 1 378,00 грн. судовий збір, стягнутий за рішенням суду по справі № 640/335/16-ц, 1 454,86 грн. - 3% річних, 3 439,98 грн. інфляційні витрати) та 4540,00 грн. судового збору;
- ОСОБА_2 на загальну суму 210 671,92 грн, як вимоги, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника відповідно до іпотечного договору від 21.03.2019.
Постановою суду від 17.01.2022 окрім іншого було припинено процедуру реструктуризації боргів Фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Антоненка Дмитра Олександровича. Визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів. Призначено керуючим реалізації фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Антоненка Дмитра Олександровича та встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реалізацією фізичної особи ОСОБА_5 у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання ним своїх повноважень.
При цьому, судом встановлено, що в червні 2021 до Московського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , Приватного виконавця Ярмоленка Олександра Валентиновича, Приватного нотаріуса Малахової Галини Іванівни, Державного підприємства "СЕТАМ", третя особа - ОСОБА_6 , яким просить визнати виконавчий напис №348 (Дублікат виконавчого напису №348), виданий 02.03.2021 Приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. про звернення стягнення на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 29,5 кв. м., загальною площею 53,1 кв.м., що належить ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги позову мотивує тим, що 21.03.2019 між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , як позичальниками, з однієї сторони, та ОСОБА_7 - позикодавцем, з іншої сторони, укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I за №671, а також договір іпотеки, предметом якого є кв. АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I за №673. 02.03.2021 приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. вчинено виконавчий напис № 348 про звернення стягнення на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на кв. АДРЕСА_2 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 53,1 кв.м. 11.03.2021 приватним виконавцем Ярмоленком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64789073. Позивач не погоджується із виконавчим написом приватного нотаріуса через те, що заборгованість у виконавчому написі, що оспорюється, є спірною, позаяк сума основної заборгованості та заборгованість за розміром нарахованої пені є значно меншою від тієї, яка зазначена у виконавчому написі, вказує, що мала намір укласти договір позики на суму 3000 доларів США, але уклала на суму 9640 доларів США, правочин укладено на вкрай невигідних умовах, кошти їй були потрібні для того, щоб її сина не посадили у в'язницю та вказує, що через нервозність та напруженість ситуації була у вкрай поганому самопочутті.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.09.2021 у справі № 643/8790/21 було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постановою від 20.04.2023 Полтавський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Московського районного суду Харківської області від 30 вересня 2021 року. Задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича про передачу справи за підсудністю. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Ярмоленка Олександра Валентиновича, приватного нотаріуса Малахової Галини Іванівни, державного підприємства "СЕТАМ", третя особа ОСОБА_6 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню передав на розгляд до господарського суду Харківської області.
01.06.2023 справа № 643/8790/21 надійшла до Господарського суду Харківської області.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.06.2023 справу № 922/2432/21 (643/8790/21) передано на розгляд судді Кононовій О.В.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що у відповідності до ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, суд ухвалою від 09.06.2023 прийняв справу № 643/8790/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця Ярмоленка Олександра Валентиновича, Приватного нотаріуса Малахової Галини Іванівни, Державного підприємства "СЕТАМ", третя особа - ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - до розгляду в межах справи № 922/2432/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.07.2023 на електронну адресу суду від 1-го відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому остання, посилаючись на складність справи , значення справи для відповідача та необхідність призначення експертизи, просила суд розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначити дату підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 21.07.2023 клопотання 1-го відповідача було задоволено, ухвалено перейти до розгляду справи № 922/2432/21 (643/8790/21) за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 28.08.25023 Господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.10.2023 о 12:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що заборгованість щодо якої був вчинений спірний виконавчий напис є спірною, у зв'язку з чим представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник 1-го відповідача в судовому засіданні зазначив, що не визнає вимоги в повному обсязі, просив суд відмовити в їх задоволенні, зазначивши про безспірність вимог щодо вчиненого виконавчого напису.
Представники інших відповідачів в призначене судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
До суду повернувся корінець поштового повідомлення з відміткою про отримання 2-м відповідачем ухвали від 28.08.2023. Зокрема відповідно поштового повідомлення № 6102272671230, відповідач Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна отримала зазначене відправлення 04.09.2023.
Також до суду повернувся корінець поштового повідомлення з відміткою про отримання 3-м відповідачем ухвали від 28.08.2023. Зокрема відповідно поштового повідомлення № 6102272671248, відповідач Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ярмоленко Олександр Валентинович отримав зазначене відправлення 05.09.2023.
Відповідно довідки про доставку електронного листа ухвала про закриття підготовчого провадження була доставлена до Електронного кабінету Державного підприємства "СЕТАМ" 29.08.2023 о 18:11.
За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 28.08.2023, якою було призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
21.03.2019 між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (позичальники), з однієї сторони, та ОСОБА_7 (позикодавець), з іншої сторони, укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I за №671.
За цим договором позики позикодавець передав у власність позичальникам грошові кошти у розмірі 9640 доларів США на строк до 21.03.2022 із відповідним графіком погашення.
Також в забезпечення виконання зобов'язань боржників за договором позики, 21.03.2019 між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , з однієї сторони, та ОСОБА_7 від імені якого діяла ОСОБА_8 , з іншої, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 53,1 кв.м.
Договором іпотеки сторони передбачили право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення сплати боргу.
Відповідно до умов договору позики позичальники зобов'язалися не пізніше 21 числа кожного місяця з квітня 2019 по березень 2022 сплачувати 140 доларів США, в якості поточних платежів.
27.02.2020 між первісним кредитором ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку укладено договір відступлення права вимоги за договором позики №671, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Клопотовою Л.Ю. за реєстровим № 41 (договір відступлення за позикою).
За договором відступлення за позикою ОСОБА_9 відступив своє право вимоги на користь нового кредитора ОСОБА_2 .
Також 27.02.2020 між первісним кредитором з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №673, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Клопотовою Л.Ю. за реєстровим № 42 (договір відступлення за іпотекою).
Вищевказані дії у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства відображені у відповідних державних реєстрах, копії яких додані до матеріалів справи.
Отже, з 27.02.2020 до ОСОБА_2 перейшли права кредитора відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
З матеріалів справи вбачається, що кредитором ОСОБА_10 через приватного нотаріуса Клопотову Л.Ю. 06.10.2023 та 19.10.2020 надіслано позичальникам вимоги про усунення порушень, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було запропоновано добровільно погасити нараховану кредитором заборгованість відповідно умов договору з урахуванням пені за прострочення виконання зобов'язання за договором позики.
У зв'язку із порушенням умов договору позики від 21.03.2019 та невиконанням ОСОБА_1 вимог про усунення порушень нотаріусом XMНO Малаховою Г.І. вчинено виконавчий напис №338 від 01.03.2021 (та у зв'язку з пошкодженням 02.03.2021 видано його дублікат за № 348).
Відповідно вказаного виконавчого напису запропоновано звернути стягнення на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , в рахунок задоволення вимог стягувача:
- 9640,00 доларів США (дев'ять тисяч шістсот сорок доларів США) - заборгованість за тілом позики;
- 20360,00 доларів США (двадцять тисяч триста шістдесят доларів США) - заборгованість з пені.
Також, 02.03.2021 приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I. вчинено виконавчий напис №349 відносно боржника ОСОБА_6 .
На підставі вказаних виконавчих написів приватним виконавцем Ярмоленко О.В. відкриті виконавчі провадження №64789099 за боржником ОСОБА_1 та №64789073 за боржником ОСОБА_6 .
В рамках виконавчого провадження № 64789099 винесено постанову від 13.04.2021 про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 53,1 кв.м., яка є предметом іпотеки та належить ОСОБА_1 .
В рамках виконавчого провадження № 64789073 було винесено постанову від 13.04.2021 про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 53,1 кв.м., яка є предметом іпотеки, та яка належить ОСОБА_6 .
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України "Про нотаріат" та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що "вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису".
У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач в судовому засіданні посилався на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу, відповідачем у заяві про вчинення відповідного напису була зазначена невірна сума заборгованості, розрахунок пені також здійснений з порушенням вимог закону, а тому на переконання позивачки нотаріусом були порушені вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису.
В підтвердження невірного нарахування заборгованості за основним зобов"язанням, позивачка надала суду числені чеки та виписки по квитанціям Приватбанку, які свідчать про перерахування на рахунки отримувачів: ОСОБА_11 та в подальшому ОСОБА_12 (який діяв в інтересах ОСОБА_2 ) щомісячних платежів в еквіваленті 140,00 доларів США, всього на загальну суму 50590,50 грн. (що в сумі становить еквівалент 1960,00 доларів США у відповідні місяці). Вказані проплати здійснювались в період 2019-2020 роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 прийняла вказані проплати на загальну суму 1960 доларів США в рахунок погашення основного боргу, оскільки при зверненні до приватного нотаріуса із заявами про надсилання вимоги позичальникам, нею саме в такому розмірі було визначено суму основного зобов"язання. Зазначене підтверджується вимогами:
- від 06.10.2020 про усунення порушень, підпис засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю., реєстровий № 254, в якому зазначається розмір заборгованості за тілом позики у сумі 7680,00 доларів США;
- від 19.10.2020 про усунення порушень, підпис засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю., реєстровий № 290, в якому також зазначається розмір заборгованості за тілом позики у сумі 7680,00 доларів США.
Крім того, суд зауважує, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства сутність якого полягає в тому, що б під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 (в межах справи № 917/50/13-гпро банкрутство).
Так, при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 надавала суду відповідні документи та докази наявності підстав для відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Під час відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд досліджував зазначені докази та встановив, що боржниця має заборгованість перед ОСОБА_2 за договором позики у розмірі суми основного зобов'язання, тобто в межах суми 7680,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.08.2021 (1долар США становить 26,6718 грн.) - становить 204 839, 42 грн. Про це було зазначено в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.08.2021 у справі № 922/2432/21 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Крім того, в подальшому під час проведення попереднього засідання у справі № 922/2432/21 ОСОБА_2 надавала суду повідомлення від 07.09.2021 забезпеченого кредитора в порядку ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства про вимоги до ОСОБА_1 , які забезпечені заставою майна боржника також на загальну суму саме 7 680 доларів США.
Ухвалою попереднього засідання у справі № 922/2432/21 суд визнав вимоги ОСОБА_2 на загальну суму 210 671,92 грн (еквівалент 7 680 доларів США), як вимоги, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника відповідно до іпотечного договору від 21.03.2019.
Зазначені ухвали Господарського суду Харківської області у справі № 922/2432/21 набрали законної сили та на сьогодні є чинними.
Отже, станом на жовтень 2019 року кредитор ОСОБА_1 - 1-й відповідач ОСОБА_10 не заперечувала проти часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 , погодилась із зменшенням суми основного зобов'язання у зв'язку з його частковим погашенням та визначала при формуванні вимог про сплату розмір основного зобов'язання на рівні саме 7 680 доларів США.
Проте в подальшому, при зверненні до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису вимоги стягувача ОСОБА_2 щодо розміру суми основного зобов'язання були визначені у розмірі 9 640 доларів США, тобто в межах початкового розміру позики за договором від 21.03.2019.
Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 137/1666/16-ц від 27.03.2019 та Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 645/1979/15-ц від 23.06.2020 зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України “Про нотаріат” у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд встановив, що на момент вчинення виконавчого напису, розмір заборгованості за основним зобов'язанням, на підставі якого був вчинений оспорюваний виконавчий напис стягувачем визначений у розмірі 9 640 доларів США, що різниця з тими сумами, на які попередньо надсилались вимоги боржникам (7 680 доларів США), тобто ОСОБА_10 при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису не було враховано суми, які надходили на рахунки ОСОБА_13 та в подальшому ОСОБА_12 (який діяв в інтересах ОСОБА_10 ).
Суд вважає, що така поведінка стягувача щодо визначення різних сум основного зобов"язання на різних етапах звернення стягнення на іпотечне майно шляхом вчинення виконавчого напису є суперечливою. Тобто така заборгованість, в межах якої звертається стягнення на майно боржників не може вважатися безспірною, а відповідно є необґрунтованою та заперечною.
Крім того, окрім суми основного зобов'язання до суми заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_10 включено нараховану стягувачем пеню у розмірі 20 360 доларів США.
При цьому жодного розрахунку нарахованої пені не містять ані матеріали справи № 922/2432/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ані матеріали цієї справи №643/8790/21, що розглядається в межах справи про неплатоспроможність, в тому числі й відзив боржника ОСОБА_10 .
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перестала сплачувати заборгованість за договором позики з 21.08.2020 (відповідно до п. 1 договору позики платити було потрібно не пізніше 21 числа кожного місяця).
Із заяви ОСОБА_10 від 01.03.2021, яка надавалась приватному виконавцеві Малаховій Г.М., та на підставі якої був вчинений оскаржуваний виконавчий напис, вбачається, що стягувач заявив до стягнення заборгованість, в тому числі й по пені, нараховану за період з 23.02.2020 до 27.01.2021.
Суд вважає слушним заперечення позивача про нарахування пені на прострочене зобов'язання, оскільки статтею 1 Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-IX від 16.06.2020, який набрав чинності 04.07.2020р., були внесені зміни до "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного Кодексу України.
Так, відповідно до п. 15 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного Кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 79 ГПК України визначає поняття вірогідності доказів. Згідно до ч.1 цієї статті визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Частина 2 цієї статті встановлює, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вже зазначалось судом до матеріалів справи жодним учасником не наданий розрахунок пені із зазначенням чіткого періоду її нарахування та відповідної суми заборгованості станом на момент початку прострочення виконання зобов'язання боржниками за основним договором позики, тому суд не має можливості надати відповідну правову оцінку розміру нарахованої пені та зробити відповідний висновок про правомірність та правильність її нарахування.
Отже суд вважає, що вцілому позивачем наданий необхідний обсяг допустимих та вірогідних доказів, які переконливо свідчить про спірність стягуваної за спірним виконавчим написом суми, а першим відповідачем навпаки не доведено відповідними доказами безспірності вимог, на які було звернуто стягнення шляхом вчинення виконавчого напису.
За таких підстав суд доходить висновку про порушення першим відповідачем ОСОБА_10 норм чинного законодавства при зверненні до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису із зазначенням суми заборгованості, яка не є безспірною, що в свою чергу є безумовною підставою для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_10 є законними, обґрунтованими, доведеними позивачем, та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач визначив відповідачами як ОСОБА_10 , так і приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахову Галину Іванівну, Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича та Державне підприємство "СЕТАМ".
Суд, стосовно такого визначення вважає за необхідне зазначити, що відповідач є обов'язковим учасником господарського процесу - його стороною. Основною ознакою сторін господарського процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 761/825/20).
З огляду на наведене, суд вважає, що як приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, так й Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович та Державне підприємство "СЕТАМ" не можуть бути учасниками спірних правовідносин та позивач безпідставно визначив їх відповідачами за цим спором, тому відмовляє в задоволенні позовних вимог стосовно зазначених відповідачів.
Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників у справі про банкрутство), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на 1-го відповідача у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 338 виданий 01.03.2021 (Дублікат виконавчого напису № 348 виданий 02.03.2021) Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною щодо звернення стягнення на нерухоме майно: 1/2 (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 53,1 кв.м., що належить боржнику ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - 908,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позову до суду.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни , Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича та Державного підприємства "СЕТАМ".
Рішення направити сторонам по справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу.
Повне рішення складено "19" жовтня 2023 р.
Суддя О.В. Кононова