ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2023 р. Справа№ 910/10936/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Полякова Б.М.
Сітайло Л.Г.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
представники учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились
розглянувши заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 року
у справі №910/10936/23 (суддя Пасько М.В.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 року у справі №910/10936/23, зокрема, відкрито провадження у справі №910/10936/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Приходька Д.В.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 року у справі №910/10936/23 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Сітайло Л.Г.
Ухвалою суду від 28.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/10936/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 26.09.2023 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу боржник просить закрити апеляційне провадження, а судові витрати покласти на скаржника.
Крім того, у даному відзиві боржником, з посиланням на статті 123-126, 129 ГПК України, наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які боржник очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Сітайло Л.Г.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 року у справі №910/10936/23.
27.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким покласти (здійснити розподіл) на ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу по справі №910/10936/23 у розмірі 5 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.09.2023 року вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Полякова Б.М., Сітайло Л.Г.
Ухвалою суду від 02.10.2023 року заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат призначено до розгляду на 10.10.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі, а також запропоновано ОСОБА_2 до дати судового засідання подати суду письмові пояснення щодо заяви про вирішення питання про судові витрати або клопотання про зменшення таких витрат.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв'язку від ОСОБА_2 надійшли заперечення на клопотання (заяву), в якому останній зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви боржника, оскільки на його думку, по-перше, дії апелянта в суді апеляційної інстанції не були необґрунтованими, що є обов'язковою умовою для компенсації судових витрат на користь відповідача у разі закриття провадження у справі відповідно до приписів ст. 130 ГПК України, а по-друге, відкриття стосовно боржника провадження у справі про неплатоспроможність свідчить про відсутність у нього фінансової можливості для покриття витрат на професійну правничу допомогу.
Представник боржника в судове засідання 10.10.2023 року не з'явився, подавши до його початку клопотання про проведення судового засідання без участі боржника та його представника.
ОСОБА_2 або його представники в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши в судовому засіданні подану боржником заяву за відсутності представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Предметом розгляду в даному випадку є питання розподілу судових витрат, понесених стороною на професійну правничу допомогу, при закритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншою особи.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.06.2022 року у справі №357/380/20 зауважила, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.
А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
З цією процесуальною дією суду (відкриття апеляційного (касаційного) провадження) пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
У частинах другій, четвертій ст. 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 та ст. 12 ЦПК України).
Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення.
Відтак, у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що наведені висновки хоча і здійснені в межах іншого судочинства (цивільного), однак за своєю суттю та подібним правовим регулюванням є близькими до вирішення спірного питання і стосуються застосування аналогічних за своїм змістом норм процесуального права. (Вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду в подальшому також застосовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 року у справі №917/243/22).
Зазначені обставини спростовують твердження ОСОБА_2 про відсутність підстав для задоволення заяви боржника для стягнення судових витрат на підставі ст. 130 ГПК України, оскільки в даному випадку апеляційним господарським судом було закрито саме апеляційне провадження, а не провадження у справі в цілому.
Згідно ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (не судовий збір), пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Так, судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу боржником долучено до матеріалів справи: копію додаткового договору №2 від 31.08.2023 року, копію акту виконаних робіт від 27.09.2023 та опис робіт за договором про надання правничої допомоги від 05.07.2023 року, Додаткового договору №2 від 31.08.2023 по справі №910/10936/23, згідно яких боржнику надано адвокатських послуг на суму 5 000,00 грн.
Так, з поданих суду доказів вбачається, що у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/10936/23 ОСОБА_1 доручив адвокату Тарасову С.О. надати правову оцінку підставам апеляційного оскарження такої ухвали; сформувати та погодити з клієнтом правову позицію у справі №910/10936/23; підготувати відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/10936/23; здійснити представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (п.1 додаткового договору №2 від 31.08.2023 року).
Пунктом 2 додаткового договору №2 від 31.08.2023 сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за його роботу у справі №910/10936/23 складає 8 000,00 грн.
При цьому, остаточний розмір гонорару адвоката за цією додатковою угодою визначається у підписаному Акті виконаних робіт (п. 3 додаткового договору №2 від 31.08.2023 року).
На підтвердження виконання послуг за цим договором боржником до матеріалів справи долучено складений Тарасовим С.О. 27.09.2023 опис робіт, пов'язаних із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, а також підписаним між сторонами Акт виконаних робіт від 27.09.2023.
Зазначений вище акт містить перелік робіт, які проведено адвокатом Тарасовим С.О. в рамках супроводження інтересів ОСОБА_1 у даній справі.
Роботи надано адвокатом у відповідності до умов додаткового договору №2 від 31.08.2023 року та прийнято клієнтом без жодних претензій та зауважень за виконаному роботу, що зазначено у п. 3 вказаного акту.
Також, на підставі п. 3 додаткового договору №2 від 31.08.2023 року, у Акті виконаних робіт (пункт 2) сторони визначили остаточний розмір гонорару адвоката, який складає 5 000,00 грн.
Судом також встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у Північному апеляційному господарському суді 26.09.2023 року здійснював адвокат Тарасов С.О. згідно ордера, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 року, а в матеріалах справи міститься відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , підписаний боржником.
Разом з тим, слід зауважити, що підписання документів по суті справи, в тому числі відзиву на апеляційну скаргу, самим боржником не спростовує обставин надання адвокатом Тарасовим С.О. правової допомоги щодо його підготовки у відповідності до умов договору. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2019 року по справі №924/122/19.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та те, що адвокатом здійснювалося представництво інтересів позивача в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
Окрім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19, від 15.04.2021 у справі №905/717/20.
Таким чином, враховуючи доведеність понесених боржником витрат та фактичне задоволення вимог відзиву на апеляційну скаргу, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів дійшла висновку про покладення на ОСОБА_2 , як заявника апеляційної скарги, судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, ч. 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Посилання ОСОБА_2 у поданих запереченнях на відсутність підстав для задоволення заяви боржника з огляду на відкриття стосовно боржника провадження у справі про неплатоспроможність, як наслідок відсутність у боржника фінансової можливості для покриття витрат на професійну правничу допомогу, судом відхиляються, оскільки є недоведеними, необґрунтованими та, з рештою, не впливають на вирішення питання щодо розподілу судових вимог на правничу допомогу.
Водночас, жодних доводів щодо неспівмірності понесених боржником витрат ОСОБА_2 у запереченнях не наведено та судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, керуючись критеріями реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, судова колегія дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. з ОСОБА_2 , як особи, якою було ініційовано апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, оскільки під час прийняття ухвали від 26.09.2023 року Північним апеляційним господарським судом не було вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/10936/23 шляхом ухвалення додаткової ухвали згідно приписів ст. 244 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1.Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи №910/10936/23 в суді апеляційної інстанції.
3.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
4.Дану ухвалу вважати невід'ємною частиною ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 року у справі №910/10936/23.
5.Справу повернути до господарського суду міста Києва.
Додаткова ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст додаткової ухвали підписано 20.10.2023 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.М. Поляков
Л.Г. Сітайло