Справа № 487/7174/23
Провадження № 3/487/2425/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Лагода А.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проживаючого: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративну відповідальність від 30.08.2023 серії ААД № 416657, 30.08.2023 о 02 - 00 год. в м. Миколаєві по пр-т. Центральний, 24, водій ОСОБА_1 керував т/з ВМW 320і д.н.з. НОМЕР_2 при цьому позбавлений права керування т/з. Порушення вчинене повторно протягом року, постанова БАБ №544114 від 01.07.2023 за ч.4 ст.126 КУпАП. Вказаним, особа порушила вимоги п. 2.1а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явився, повідомлялась своєчасно належним чином про час та місце розгляду справи. Крім того, на офіційному сайті Заводського районного суду м. Миколаєва (https://zv.mk.court.gov.ua/sud1412/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи. При цьому він клопотання про відкладення судових засідань не подав, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. У ст. 126 КУпАП законодавець розмежовує керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 3 ст. 126 КУпАП) та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Надані до протоколу матеріали відеофіксації не містять жодного фіксування керування чи перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу ВМW 320і д.н.з. НОМЕР_2 , а містять фіксацію спілкування посадових осіб правоохоронних органів із особою з приводу необхідності проходження освідування на стан сп'яніння та складання адміністративних матеріалів. Не містить відеозапис фіксації зупинки транспортного засобу та причину такої зупинки.
Також відеозапис містить заперечення ОСОБА_1 на те, що він керував транспортним засобом та його вимога, щодо надання доказів фіксації керування ним та його перебування за кермом транспортного засобу.
Як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 , таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Тобто, на думку суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Такі висновки суду, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що працівниками патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були порушенні вимоги КУпАП та Інструкції.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходе до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 284 ч.1 п.3 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.А. Лагода