Справа №: 148/1718/23
Провадження № 2/148/586/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 11.02.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 3648276 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн; строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту (13.03.2021) вказується в Графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідно до п.1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день. 13.03.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 днів. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. 13.09.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» договір факторингу № 13/09/2021, згідно з умовами якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3648276. Про відступлення права грошової вимоги первісний кредитор повідомив відповідача шляхом направлення на електронну пошту останнього зазначену при укладанні кредитного договору відповідного повідомлення. 17.08.2023 між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” укладено договір факторингу №17-08/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відступило ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” право грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено через електронну адресу. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду, відповідач має заборгованість у сумі 69523,64 грн, з яких 15000,00 грн сума кредиту; 34200,00 грн сума відсотків за користування кредитом; 17072,40 грн інфляційні втрати; 3251,24 грн 3% річних та судові витрати в розмірі 2147,20 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Представник ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»”, що діє в інтересах позивача на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1423361 (а.с.47), наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві та не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача у судове засідання (а.с.79).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невстановленої судом причини, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується, матеріалами справи (а.с.73,80). Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав. Також не повідомив про поважність причин неявки.
У відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174 та 191 ЦПК України та не подав до суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11Закону України"Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Також при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч.2 ст.1056-1ЦК).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 11 лютого 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 3648276 про надання споживчого кредиту (а.с.56-59). Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents (а.с.36-43).
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн. (п.1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 дні. Дата повернення кредиту 13.03.2021, що вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 (пп. 4.2.1-4.2.4) договору або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп.4.3.1-4.3.2) договору.
Вказаний договір, додаток № 1 до нього і паспорт споживчого кредиту до договору підписаний електронним підписом відповідача 11.02.2021 о 08 год 55 хв. Додаток № 1 і паспорт споживчого кредиту містить вказівку на суму кредиту, строк його видачі, знижену і стандартну відсоткові ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту штрафи тощо (а.с.56-59,61-62).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (по тексту ЦК).
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» підтверджується повідомленням ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" від 18.01.2023 № 2347 про здійснення успішного переказу 11.02.2021 8:56 на суму 15000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , № транзакції 911098166 (а.с.27), а також карткою обліку договору № 3648276 про надання споживчого кредиту від 11.02.2021 (а.с.50-55).
Відтак, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 15000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідно до п.1.5. Кредитного договору тип процентної ставки- фіксована; п.1.5.1. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
13.03.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 днів.
Таким чином відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
13.09.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» договір факторингу № 13/09/2021, згідно з умовами якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3648276 (а.с.8-13).
Відповідно до реєстру боржників кредитний договір відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 значиться під порядковим номером 3150 у реєстрі боржників. Сума заборгованості за основною сумою боргу 15000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 34200,00 грн (а.с.60).
Про відступлення права грошової вимоги первісний кредитор повідомив відповідача шляхом направлення на електронну пошту останнього зазначену при укладанні кредитного договору відповідного повідомлення (а.с.49).
17.08.2023 між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” укладено договір факторингу №17-08/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відступило ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників (а.с.32-35).
Відповідно до реєстру боржників кредитний договір відповідача ОСОБА_1 № 3648276 значиться під порядковим номером 44 у реєстрі боржників. Загальна сума заборгованості 49200,00 грн, яка складається із основної суми боргу 15000,00 грн та заборгованості за відсотками 34200,00 грн (а.с.44 зворот).
Про відступлення права грошової вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» повідомило відповідача шляхом направлення листа на електронну адресу (а.с.48).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до відповідача за договором № 3648276 про надання споживчого кредиту від 11.02.2021.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість у розмірі 49200,00 грн, з яких 15000,00 грн сума кредиту, 34200,00 грн сума відсотків за користування кредитом, а також інфляційні втрати за період з червня 2021 по червень 2023 у сумі 17072,40 грн, 3% річних за період з 12.06.2021 по 25.08.2022- у сумі 3251,24,23 грн.
У ході судового розгляду доказів своєчасного виконання зобов'язань по поверненню кредиту судом не здобуто.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Правомірність вимог позивача у частині стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором № 3648276 підтверджується, витягами з реєстрів боржників, відповідно до яких сума заборгованості складає 49200,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу складає 15000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 34200,00 грн (а.с.44 зворот, 60).
Як убачається з картки обліку Договору № 3648276 від 11.02.2021, відповідач не здійснював жодних оплат за кредитним договором.
Із встановлених судом обставин убачається, що не виконання відповідачем належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в обумовлені договором строки, призвело до порушення прав позивача, та підлягає задоволенню у частині стягнення боргу в сумі 49200,00 грн, що складається з 15000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 34200,00 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 17072,40 грн та 3% річних в сумі 3251,24 грн, які позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
За умовами договору про надання споживчого кредиту від 11.02.2021, останнім днем строку погашення кредиту для відповідача, з урахуванням автопролонгації договору було 11.06.2021.
Таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем виникло з 12.06.2021, а відтак при розрахунку 3% та інфляційних втрат необхідно враховувати індекси інфляції за період з 12.06.2021 по 23.02.2022, тобто за проміжок часу, який неохоплений воєнним станом.
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін)це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Крім того, ВС в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148св18, зроблено аналогічний висновок щодо ідентичних правовідносин (такого ж спору).
Окрім того, за правовими позиціями Верховного Суду (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц), стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, передбачених ст.625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
При цьому, виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що втрати від інфляції підлягають задоволенню за період з 12.06.2023 по 23.02.2022 включно, складають 3021,00 грн та розраховуються за наступною формулою I = ((si x s): 100) - s, де I - сума інфляційних витрат, si - індекс інфляції, s - сума заборгованості:
за червень 2021 ((100,2 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 98,40 грн та оскільки у червні розрахунок починається не з першого дня а з 12, на думку суду необхідно розрахувати дану суму таким чином, 98,40 грн поділити на 30 календарних днів (кількість днів у місяці) та помножити на 19 днів прострочення, що складає 98,4 : 30 х 19 = 62,07 грн;
за липень 2021 ((100,1 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 49,20 грн;
за серпень 2021 ((99,8 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = - 98,40 грн;
за вересень 2021 ((101,2 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 590,40 грн;
за жовтень 2021 ((100,9 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 442,80 грн;
за листопад 2021 ((100,8 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 393,60 грн;
за грудень 2021 ((100,6 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 295,20 грн;
за січень 2022 ((101,3 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 639,60 грн;
за лютий 2022 ((101,6 х 49200,00 грн) : 100) - 49200 = 787,20 грн та оскільки у лютому розрахунок закінчується не останнім днем місяця, а 23 на думку суду необхідно розрахувати дану суму таким чином 787,20 грн поділити на 28 календарних днів (кількість днів у місяці) та помножити на 23 дні прострочення, що складає 787,20 : 28 х 23 = 646,53 грн;
Нарахування 3% річних за порушення грошового зобов'язання за період з 12.06.2021 по 23.02.2023 суд розраховує за формулою С х 3 : 100 : 365 х Дн., де С - сума основного боргу, 3 - 3% річних, Дн. - кількість днів прострочення, а тому сума підлягаюча до стягнення складає 49200 х 3 : 100 : 365 х 257 та дорівнює 1039,27 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 3021,00 грн, та 3% річних у розмірі 1039,27 грн.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення загальна сума заборгованості у розмірі 53260,27 грн, що складається з 15000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 34200,00 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3021,00 грн сума інфляційних втрат, та 1039,27 грн - 3% річних.
Окрім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення судом заявленого позивачем позову на суму розмір судового збору розраховується за наступною формулою (2147,20 грн х 53260,27 грн : 69523,64 грн = 1644,90 грн., та підлягає до стягнення в розмірі 1644,90 грн.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат, представник позивача адвокат Столітній Михайло Миколайович надав суду договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 (а.с.23-24), звіт про надання правової допомоги згідно договору №10/07-2023 від 23.08.2023 (а.с.29), рахунок на оплату по замовленню № 991/24/08 від 24.08.2023 (а.с.25 зворот), платіжна інструкція № 580 від 24.08.2023 на суму 10000,00 грн (а.с.26), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” (а.с.47), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.15).
Із змісту частин 1 - 2 ст. 141 ЦПК України вбачається, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає доведеним, правомірним та спів мірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі (10000,00 грн х 53260,27 грн : 69523,64 грн), що дорівнює 7660,74 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»” (код ЄДРПОУ-44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2), заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 3648276 від 11.02.2021 року в розмірі 53260,27 (П'ятдесят три тисячі двісті шістдесят) грн. 27 коп., витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7660,74 (Сім тисяч шістсот шістдесят) гривень 74 коп., а також суму судового збору в розмірі 1644,90 (Тисячі шестисот сорока чотирьох) гривень 90 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. .
Суддя О.О.Дамчук